Постанова № 25461913, 10.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 року справа №2а/1270/740/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Дяченко С.П., Сіваченка І.В. , Шишова О.О. ,

секретар судового засідання Казакова Т.М.,

за участю представника позивача Антонець Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-фінансова компанія "Донбассвугілля" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі № 2а/1270/740/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-фінансова компанія "Донбассвугілля" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052360 від 10.01.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в січні 2012 року звернувся до суду з позовом до відповідача Ленінської МДПІ м. Луганська, в якому послався, що податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №0000052360 від 10.01.2012 року позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 209905,00 грн., а саме: за основним платежем 167924, 00 грн., за штрафними санкціями : 41 981,00 грн. згідно акту документальної позапланової виїзної перевірки № 17/23-616-36486163 від 10.01.12 року щодо правомірності формування податкового кредиту та нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Арикон» за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р., яким зафіксовано допущені позивачем порушення п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.3 ст.198, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового Кодексу України.

Як зазначено в акті, перевірка проводилась на підставі висновків акту «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011р.», надісланого Алчевською ОДПІ засобами електронного зв'язку. Надані позивачем до перевірки документи,як зазначено в акті, не були взяті до уваги, оскільки, на думку відповідача, не мають силу первинних, правочин , укладений між позивачем та ПП «Арикон» суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того , усі операції купівлі-продажу з ПП «Арикон» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000052360 від 10.01.2012 року, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 209905,00 грн., а саме: за основним платежем 167924, 00 грн., за штрафними санкціями: 41 981,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 .05.2012 року у справі № 2а/1270/740/2012 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-фінансова компанія «Донбасвугілля» - відмовлено за необґрунтованістю.

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При апеляційному перегляді справи представник позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився , про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача , представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне .

Згідно ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено , що позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-фінансова компанія «Донбасвугілля» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача з 15.06.2009 року за № 271

Відповідач- Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755- VІ із змінами та доповненнями.

Причиною виникнення спору по даній справі є питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у липні та серпні 2011 року за наслідками взаємовідносин з контрагентом ПП «Арикон».

Як вбачається з матеріалів справи у період з 27.12.11 року по 03.01.12 року відповідачем проводилася позапланова невиїзна перевірка позивача щодо правомірності формування податкового кредиту та нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Арикон» за період з 01.07.2011 року.

За результатами перевірки 10.01.2012 року складено акт №17/23-616/36486163, згідно якого виявлені порушення п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.3 ст.198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2756-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-фінансова компанія «Донбасвугілля» завищено суму податкового кредиту всього на суму ПДВ 167924 грн., а саме: за липень 2011 року - 104446 грн. та за серпень 2011 року - 63478 грн., а також виявлено порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-фінансова компанія «Донбасвугілля» занижено позитивне значення у липні 2011 року на суму 104 446 грн. та у серпні 2011 року на суму 63 478 грн., а також занижено значення рядка 25 Декларації з ПДВ «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від ємного значення попереднього звітного періоду»: за липень 2011 року на суму 104 446 грн. та за серпень 2011 року на суму 63 478 грн.

На підставі акту податковим органом 10.01. 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000052360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 209 905 грн., з яких за основним платежем 167 924 грн., за штрафними санкціями 41 981 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції посилався на те , що оскільки у ПП «Арикон» не було можливостей фактичного здійснення господарських операцій, то правочин між позивачем та ПП « Арикон» є фіктивним, а надані документи не мають силу первинних.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне :

Між позивачем та ПП «Арикон» було укладено договір поставки вугільної продукції № 03/07 ДУ від 01.07.2011р. На підтвердження поставок видані видаткові накладні, акти приймання-передачі продукції,податкові накладні.

Варто зазначити , що Податковим кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної.

Зазначення в акті перевірки, що податкові накладні не можуть розглядатися в якості належного підтвердження заявленого податкового кредиту, оскільки такі накладні не мають силу первинних документів, протирічить податковому законодавству, так як на момент здійснення правочинів, ПП «Арикон» було належним чином зареєстрованим платником податку з ПДВ.

Отже , єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною є виписування цієї накладної не платником податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або недійсною чинні нормативні акти не передбачають.

Як видно з матеріалів справи , отримані податкові накладні містили усі вказані реквізити передбачені нормативними актами, були скріплені печаткою ПП «Арикон». Таким чином , вважати, що вони не мають силу первинного документу, є безпідставним.

Щодо висновку Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про нікчемність договору поставки вугільної продукції № 03/07 ДУ від 01.07.2011р , укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-фінансова компанія «Донбасвугілля» та ПП «Арикон» колегія суддів зазначає наступне.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто, визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин.

При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом, в тому числі, встановлено, що з відповідним позовом про визнання договору, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-фінансова компанія «Донбасвугілля» з ПП « Арикон » відповідач не звертався і, відповідно, відсутні судові рішення із цього приводу; кримінальні справи у відношенні посадових осіб позивача за вказаним договором, або за фактом скоєння злочину не порушувалися, із цього приводу також відсутні судові рішення (вироки).

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що «несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту».

У рішенні від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й іншими рішеннями Європейського суду з прав людини.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

З огляду на зазначен колегія суддів вважає , що відповідачем не доведено нікчемності договору поставки вугільної продукції № 03/07 ДУ від 01.07.2011р, укладеного між позивачем та ПП «Арикон» належними та допустимими доказами, оскільки посилання на акт «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» від 14.11.2011 року , за якими встановлена відсутность у ПП «Арикон» адміністративного-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань , відсутність відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, тощо, не може виступати доказом його нікчемності.

Колегія суддів вважає , що суду першої інстанції безпідставно не врахував , що в подальшому вугілля, яке було отримане від ПП «Арикон», відповідно договору про переробку вугілля № 39п від 01.07.2011 року було перероблене та за договором поставки № 02.07 ДУ від 04.07.2011 року поставлене ТОВ «Фінансово-промислова група «Енергоуголь» , що знайшло своє підтвердження : відповідними актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач суду не надав, отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на наведене , колегія суддів вважає , що рішення судом першої інстанції прийнято передчасно, без проведення належної перевірки та з»ясування всіх обставин по справі , що мають значення для встановлення істини. Постанову суду першої інстанції слід скасувати ; позов задовольнити .

Постанова в повному обсязі складена 13 липня 2012 року.

Керуючись ст. ст. 195, 197 , п.1 ч.1 ст. 198, ст. 202, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-фінансова компанія "Донбассвугілля" - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі № 2а/1270/740/2012 ,скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-фінансова компанія "Донбассвугілля" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052360 від 10.01.2012 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000052360 від 10.01.2012 року Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-фінансова компанія "Донбассвугілля" грошового зобов»язання за основним платежем 167 924, 00 грн., за штрафними санкціями 41 981,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання її в повному обсязі .

Колегія суддів С.П. Дяченко

І.В. Сіваченко

О.О. Шишов