Постанова № 25457881, 25.07.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. 13 год.50 хв.Справа № 2-а-4507/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Леутській Н.І.,

за участю:

представника позивача - Вац Н.В.,

представників відповідача - Гончаренко Л.А., Шкоди Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат"

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський бавовняний комбінат" (далі - позивач, ВАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.03.2011р. № 0000892301, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 6759998,0грн. у тому числі за основним платежем на 5260592,0 грн. та за штрафними санкціями на 1495406,0 грн.

У зв'язку з тим, що Державна податкова інспекція у м. Херсоні 23.02.2012 реорганізована та виключена з Єдиного державного реєстру, а її правонаступником є Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру від 23.02.2012 р., за клопотанням представника відповідача на підставі ст. 55 КАС України суд допустив процесуальне правонаступництво.

Таким чином, відповідачем по справі слід вважати Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач при визначені грошових зобов'язань з податку на прибуток за спірним податковим повідомленням - рішенням використав протиправні висновки акту перевірки від 14.03.2011р. №676/23-4/00306710. Позивач стверджує, що жодною нормою податкового законодавства України не передбачено збільшення валових доходів у зв'язку із збитковістю продажу вироблених товарів, не передбачено залежність валових витрат від декларування всіх обставин здійснення господарської діяльності постачальників. Позивач зазначає, що висновки відповідача за актом перевірки не підтверджені даними бухгалтерського та податкового обліків і тому не можуть бути використані для перегляду грошових зобов'язань з податків.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у запереченнях на позов, та просили суд відмовити позивачеві у задоволені його вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини справи.

Спірне податкове повідомлення - рішення складене на підставі висновків акту планової, виїзної перевірки позивача від 14.03.2011р. №676/23-4/00306710 (далі - акт №676).

За актом перевірки відповідач за перевірений період з 01.07.2007р. по 30.06.2010 року збільшив валові доходи позивача на 15803470,0 грн. та зменшив задекларовані валові витрати на 12655760,0грн., додатково обчислений за наслідками перевірки оподатковуваний прибуток у сумі 28459230,0 грн. відповідачем було направлено на погашення задекларованого позивачем від'ємного значення з податку на прибуток за 2009 рік у сумі 4780906,0 грн. та за 2010 рік у сумі 2635955,0грн., решту збільшеного оподатковуваного прибутку було використано для обчислення податкових зобов'язань за податковим повідомленням рішенням № 0000892301.

Як зазначає відповідач, позивач у перевіреному періоді занизив валові доходи на 17707871,0 грн. у зв'язку з продажем вироблених ВАТ текстильних виробів за цінами, нижчими ніж собівартість цих виробів, чим порушив вимоги пп.4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94/ВР (далі - Закон №334).

Відповідач, посилаючись на ст. 3, 5, 42 Господарського кодексу України, стверджує, що будь-яка підприємницька діяльність позивача мала та має бути направленою для отримання економічних та соціальних результатів та отримання економічної вигоди. Позивач, за даними відповідача, у перевіреному періоді провадив господарську діяльність, яка була економічно не вигідною, кінцевим результатом якої було зменшення активів та зобов'язань платника податку, що суперечить п. 1.32. ст. 1 Закону №334. Отже сума занижених доходів позивача відповідачем визначена шляхом порівняння доходів ВАТ від продажу текстильних виробів з їх собівартістю, при цьому дослідження напрямку продажу текстильних виробів та ціна аналогічних товарів на ринках продажу відповідачем не досліджувались.

Законодавством України у 2007-2010 роках ціни на текстильні вироби позивача державою не регулювались. Суд не погоджується з таким способом обчислення доходів позивача, який обрав відповідач для обчислення доходів позивача від продажу текстильних виробів у 2007-2010 роках з наступних причин.

За п 4.1.ст. 4 Закону № 334 валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Отже у 2007-2010 роках валовими доходами платника податку на прибуток є доходи, які він отримав, або має отримати від здійснення господарських операцій, у тому числі і від операцій з продажу товарів власного виробництва. При цьому декларування цих доходів не залежить від рівня прибутковості виробничої чи іншої діяльності такого платника податку. Виключенням з цього правила є продаж за бартерними (товарообмінними угодами), пов'язаним особам платника податку на прибуток, або особам, які не є платниками податку, чи сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. При визначені валового доходу цим категоріям контрагентів платника податку доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

При цьому за п.1.20 ст.1 Закону №334 якщо не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

При проведені перевірки відповідач не з'ясував напрями продажу текстильних виробів позивачем у 2007-2010 роках, а рівень справедливої ціни визначив шляхом збільшення доходу від продажу цих виробів на збиток, отриманий позивачем від такого продажу текстильних виробів. Отже при визначені доходу від продажу відповідач не врахував ринкові пропозиції та потреби на продукцію позивача, які склались при продажі та не довів можливість протиправного зиску позивача від такого продажу.

У зв'язку з цим суд вважає незаконним обрахування відповідачем додаткового доходу позивача у сумі 17707871,0 грн. від продажу товарів за цінам нижче їх собівартості за обставинами, викладеними у акті перевірки №676.

Під час перевірки відповідач зменшив валові доходи позивача на 8342610,0 грн. та збільшив валові витрати на 745580,0 грн. у зв'язку з безпідставністю відображення цих показників у деклараціях з податку на прибуток позивача за 2007-2010 роки. У своєму позові та у запереченнях на позов сторони не спростовують ці висновки акту перевірки, тому суд вважає правомірним їх викладення у акті перевірки та врахування при визначенні загального підсумку перевірки.

У акті перевірки № 676 відповідач зазначає, що позивач у 2009-2010 роках до складу валових доходів не включив доход від реалізації іноземної валюти на загальну суму 2279440,0 грн. на не відобразив у складі валових витрат балансової вартості цієї валюти у сумі 2308137,0 грн., при цьому відповідач не посилається на жодні первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, які б свідчили про це порушення податкового законодавства. Незважаючи на те, що така операція зменшує зобов'язання позивача з податку на прибуток позивач, посилаючись на первинні документи та дані бухгалтерського обліку, наполягає, що у 2009-2010 роках не здійснював продаж іноземної валюти, а придбавав її для проведення розрахунків з іноземними партнерами.

Суд вважає, що відповідно до пп.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону №334 до складу валових доходів включаються операції з продажу іноземної валюти лише у разі проведення платником податку цілеспрямованої операції саме з продажу іноземної валюти як товару на валютному ринку України, а не операції з обслуговування виробничого процесу платника податку. У зв'язку з тим, що відповідач не довів існування обставин з продажу іноземної валюти позивачем у 2009-2010 роках, суд вважає неправомірним врахування у складі валових доходів продажу валюти у сумі 2279440,0 грн. та у складі валових витрат балансової вартості цієї валюту сумі 2308137,0 грн.

За актом перевірки № 676 відповідач збільшив валові доходи позивача на 1717397,0 грн. у зв'язку з тим, що позивач у порушення пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР до складу валових доходів не повністю включив доходи від розрахунку курсових різниць по кредитним рахункам в іноземній валюті, у тому числі ІІІ квартал 2008р. - 1550386,0 грн., ІУ квартал 2009року - 29356,0 грн., ІІ квартал 2011 року - 137655,0 грн.

Позивач стверджує, що доходи від курсових коливань іноземної валюти у 2008 році ним були задекларовані у ІУ кварталі 2009 року, а у 2009 та 2010 роках відповідач помилково врахував у складі доходів вексельні операції.

Як з'ясовано судом, позивач при складанні декларації з податку на прибуток за ІУ квартал 2009 року у складі валових доходів задекларував інші доходи у сумі 1747309 грн., ця сума є вищою від суми спірних доходів від курсових різниць.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, у 2008-2010 роках платник податків могли уточнювати показники декларацій шляхом надання уточнюючих декларацій за період, у якому допущено помилку, або включити такі уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Отже позивач обрав передбачений законом спосіб виправлення помилок у декларуванні власних доходів у декларації з податку на прибуток за ІУ квартал 2009 року.

Відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006р. № 3480- ІУ вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю), а тому, на думку суду, враховуючи положення Закону №334/94-ВР наявність або відсутність векселю не впливає на розмір валових доходів позивача.

У зв'язку з тим, що відповідачем не спростовано докази позивача стовно структури доходів від курсових різниць та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліках суд вважає неправомірним включення цих доходів на загальну суму 1717397,0 грн. до складу валових доходів позивача за актом перевірки № 676.

При проведені перевірки відповідач з'ясував, що у позивача на користь інших суб'єктів підприємництва обліковувалась заборгованість, за якою минув строк позовної давності на загальну суму 2441372,0 грн. із цієї заборгованості 2350413,0 грн. - це господарські операції, які враховані при визначенні валових витрат позивача при їх оприбуткуванні (отримані) позивачем. Відповідач, посилаючись на п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334, вважає, що прострочена заборгованість є валовими доходами позивача, а у відповідності з п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати позивача мали бути зменшені у зв'язку з тим, що поставка товарів (робіт, послуг) не передбачала компенсації їх вартості покупцем.

Позивач стверджує, що з 2001 року у відношенні нього розпочато процедуру банкрутства та станом на 01.07.2010 року не було визначено остаточного реєстру вимог кредиторів, без такого реєстру визначення розміру простроченої заборгованості неможливе.

Суд погоджується з думкою позивача з цього питання, оскільки відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. №2343-ХІІ банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута. Для судової процедури банкрутства кредитор має подати до суду заяву, за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство. Під час розгляду справи про банкрутство оголошується мораторій на задоволення вимог інших кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань. Дія мораторію припиняється з дня припинення справи про банкрутство. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів

Отже при проведенні процедури банкрутства, яка тривала у перевірених відповідачем податкових періодах, позивач не мав змоги на власний розсуд провадити заходи по погашенню боргу іншим особам та списувати такий борг після закінчення строків давності, такими повноваженнями був наділений орган, який провадив процедуру банкрутства. На думку суду, часткове списання боргу позивача перед іншими СПД та відображення наслідків такого списання у податковій звітності можливе лише після затвердження реєстру кредиторів або після завершення процедури банкрутства.

За наданим суду рішеннями судів реєстр кредиторів до 01.07.2010 року затверджений не був, тому наслідки процедури банкрутства мають бути відображені у бухгалтерському та податкових обліках позивача після 01.07.2010 року, тобто у податкових періодах, які знаходяться поза межами контролю акту перевірки № 676.

За таких обставин суд вважає незаконною вимогу відповідача про збільшення валових доходів на 2441372,0грн. та зменшення валових витрат на 2350413,0 грн. у зв'язку з регулюванням розміру простроченої кредиторської заборгованості позивача.

За актом перевірки відповідач виключив із скалу валових витрат позивача витрати з оплати праці у сумі 1266977,0 грн., які виплачені працівникам позивача за час вимушеного простою за судовими рішеннями. На думку відповідача, включивши до складу валових витрат ці виплати, позивач порушив вимоги пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону №334.

Позивач стверджує, що відповідач у акті перевірки не визначив за рахунок якого саме порушення і яка саме сума компенсації по звільнених працівниках зайво віднесення до складу валових витрат. При цьому позивач не заперечує суті та суми значення цих виплат власним працівникам.

Відповідно до п.5.1 ст.5 закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній оподатковуваній господарській діяльності цього платника податку. На думку суду, компенсаційні виплати працівникам платника податків за рішеннями суду за вимушені простої не пов'язані із здійсненням оподатковуваної господарської діяльності позивача, а є компенсацією за неналежну організацію позивачем власної господарської діяльності, а тому у відповідності із п.5.1 пп5.3.5. п.5.3 ст.5 Закону № 334 не підлягали включенню до складу валових витрат.

Під час проведення перевірки відповідач досліджував відносини позивача з ПП "Гудвін Сервіс" та ПП "Берлітекс". Як встановлено відповідачем позивач у 2008 році задокументував отримання від ПП "Берлітекс" послуг по ремонту адмінбудівлі, холодильно-компресорної станції, ремонту авто-вело стоянки, ремонту складу бавовни на загальну суму 4000000,0 грн. у тому числі ПДВ 666667,0 грн. Вартість послуг сплачена постачальникові, надання послуг оформлено бухгалтерськими документами та податковими накладними. При проведені перевірки відповідач з'ясував, що після надання послуг у відношенні ПП "Берлітекс" порушено справу про банкрутство, 23.02.2009р. підприємство ліквідоване. На час надання послуг, за даними відповідача, ПП "Берлітекс" не мав ліцензій на здійснення ремонтно-будівельних робіт не декларував наявність трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного надання послуг.

У 2009 році позивач задокументував отримання послуг від ПП "Гудвін Сервіс" на загальну суму 10510500,0 грн. у тому числі ПДВ 1751750,0 грн. За наданими документами актом від 30.06.2009р. №1 задокументовано здійснення послуг по ремонту даху, демонтажу вікон та сходів, ремонту дверей та інше. Вартість задокументованих послуг постачальникові не сплачена, надання послуг підтверджено бухгалтерськими документами та податковими накладними. Як з'ясовано відповідачем у відношенні ПП "Гудвін Сервіс" 31.12.2009р. розпочато процедуру банкрутства, а 05.08.2010 року це підприємство ліквідоване. На час надання послуг, за даними відповідача, ПП "Гудвін Сервіс" не мав ліцензій на здійснення ремонтно-будівельних робіт, не декларував наявність трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного надання послуг.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Як з'ясовано судом позивач не є новачком щодо належної організації та здійснення підприємницької діяльності. За своє суттю господарська діяльність у сфері надання ремонтно-будівельних послуг потребує залучення трудових ресурсі, які мають відповідну кваліфікацію, залучення спеціальних машин та механізмів, а окремі напрями такої діяльності підлягають ліцензуванню.

На думку суду, з метою належної організації здійснення власної господарської діяльності, для мінімізації ризиків здійснення підприємницької діяльності керівництво позивача при укладені договорів з ПП "Гудвін Сервіс" та ПП "Берлітекс" зобов'язане було вивчити можливість виконання ними договірних відносин та наявність ресурсів, необхідних для фактичного здійснення цих робіт. Відсутність такої можливостей у задокументованих виконавців ремонтно-будівельних робіт свідчить, про неналежну організацію виробничого процесу з боку позивача, а отримані документи не можуть бути підставою для формування валових витрат позивача.

На думку суду, відсутність можливостей у наданні послуг з боку ПП "Гудвін Сервіс" та ПП "Берлітекс" не є свідченням про неотримання задокументованих ними послуг взагалі, а свідчить про неможливість отримання послуг саме від цих постачальників.

За таких обставин суд вважає, що позивач не підтвердив документами виконавців факт отримання по послуг по ремонту адмінбудівлі, холодильно-компресорної станції, ремонту авто-вело стоянки, ремонту складу бавовни, послуг по ремонту даху, демонтажу вікон та сходів, ремонту дверей та інше, а тому відповідно до п.5.3.9 п.5.3 ст.5 закону №334 неправомірно сформував валові витрати у сумі 12092087,0 грн. по операціям з ПП "Гудвін Сервіс" та ПП "Берлітекс".

Отже виходячи з результатів розгляду даної справи судом підтверджено висновки відповідача стосовно заниження оподатковуваного прибутку на 4270874,0 грн. (-8342610 - (8758750+745580-1266977-3333337), де:

8342610,0 грн. - зменшення валових доходів позивача у зв'язку з безпідставністю відображення показників у деклараціях з податку на прибуток за 2007-2010 роки;

8758750,0 грн. - зменшення валових витрат по операція із ПП "Гудвін Сервіс";

745580,0 грн. - збільшення валових витрат у зв'язку з безпідставністю відображення показників у деклараціях з податку на прибуток за 2007-2010 роки;

1266977,0 грн. - зменшення валових витрат, понесених у зв'язку із оплатою праці працівникам позивача за час вимушеного простою за судовими рішеннями;

3333337,0 грн. - зменшення валових витрат по операція із ПП "Берлітекс".

У зв'язку з тим, що позивач задекларував за 2009 рік від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (збитків) у сумі 4780906,0 грн., а за 1 півріччя 2010 року наростаючим підсумком від'ємне значення у сумі 5759675 грн., суд вважає, що результатами розгляду справи відповідач не встановив наявність оподатковуваного прибутку, і як наслідок занижених зобов'язань з податку на прибуток за перевірений період, а лише зменшив від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 4270874,0 грн.

За таких обставин суд повністю скасовує податкове повідомлення - рішення від 24.03.2011р. № 0000892301, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011р. № 0000892301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 липня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.6