Постанова № 25457316, 30.07.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1723/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБА-ТЕХ»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001882301 від 19.12.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬБА-ТЕХ» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001882301 від 19.12.2011 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 186 099, 30 грн., з яких 186 098, 30 грн. -основний платіж, 1 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, оскільки підставою для його прийняття є необґрунтовано зроблені відповідачем висновки, викладені в акті перевірки №1720/23-36970257 від 05.12.2011 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альба-Тех»щодо нікчемності правочинів ТОВ «Альба-Тех» з ПП «Река»та ПП «Укрторгтрнас»та нереальності вищезазначених господарських операцій, оскільки зазначені висновки ґрунтуються виключно на неможливості проведення документальних невиїзних перевірок ПП «Река»та ПП «Укрторгтрнас», що само по собі не може свідчити про нереальність господарських операцій з усіма контрагентами покупцями-постачальниками вказаних підприємств та зроблених на підставі цього висновках про неможливість фактичного здійснення ПП «Река»та ПП «Укрторгтрнас» господарських операцій. Окрім того, представник позивача зазначив, що оцінка кожної господарської операції вказаних підприємств з ТОВ «Альба-Тех» відповідачем не проводилась та відповідачем в ході проведення перевірки не встановлено відсутність у позивача можливостей до вчинення вищезазначених господарських операцій, в той час як позивачем надано всю належним чином оформлену первинну документацію по господарським операціям з вищезазначеними підприємствами. Таким чином, позивач вважає, що висновок про нікчемність угод укладених між Позивачем та ПП «Река» ПП «Укрторгтранс»зроблено з перевищенням повноважень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Протокольною ухвалою суду від 23 квітня 2012 року замінено відповідача державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі Одеської області на державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні та пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до норм Податкового кодексу України та підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬБА-ТЕХ» зареєстровано Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 05.03.2010 року, номер запису до ЄДР 1 538 102 0000 015899 (а.с.12).

На підставі наказу №721 від 24.11.2011 року посадовою особою ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБА-ТЕХ»з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам із приватним підприємством «Река» та приватним підприємством «Укрторгтранс» за періоди січень, лютий, березень, квітень 2011 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт № 1720/23-36970257 від 05.12.2011 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення ст.ст. 203, 207, 215,228 , 655, 875 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого було: завищення значення рядка 17 «усього податкового кредиту»за період з січня 2011 по квітень 2011 року на загальну суму ПДВ 186 098,30 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за січень-квітень 2011 року на суму ПДВ 185 830, 30 грн.; занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 186 098, 30 грн. за січень-квітень 2011 року. Відповідно до п. 2 Висновку акту перевірки встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ч. 198.3 ст. 198 та ч. 201.4, 201.10 ст. 201, ст. 192 Податкового кодексу України. Дані наведені, в деклараціях з податку на додану вартість за період січень-квітень 2011 року з відповідними додатками про обсяг податкового кредиту, а отже і про обсяги виконання робіт, наданих товрів,є недійсними.

На підставі вищезазначеного акту ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001882301 від 19.12.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 186 099, 30 грн. (а.с.23).

Позивачем подано скарги на податкове повідомлення-рішення (вих. №173 від 27.12.2011р., № 3 від 04.02.2012р.), які рішенням ДПА в Одеській області (вих. №2129/10/25-0007 від 24.01.2012 року), ДПС України (№3141/6/10-2115 від 22.02.2012р.) залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погоджується, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати його протиправним та скасувати.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням підставою його прийняття є порушення позивачем ст.ст. 203, 207, 215, 228, 655, 875 ЦК України, п.198.3 ст. 198, ч. 201.4,ч.201.7,201.10 ст. 201, ст. 192 Податкового кодексу України.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням

послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної сатті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від ПП «Река», ПП «Укрторгтранс»до складу податкового кредиту за період з січня по квітень 2011 року, суд виходить з наступного.

ТОВ «Альба-ТЕХ» надало до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області податкові декларації з ПДВ: №9000277807 від 15.02.2011 року за січень 2011 року, №9001129521 від 17.03.2011 року за лютий 2011 року, №9002138462 від 19.04.2011 року за березень 2011 року, №9003169565 від 13.05.2011 року за квітень 2011 року, в яких задекларовано податкових зобов'язань за січень 2011 року в сумі 85 772, 00 грн. , за лютий 2011 року -в сумі 42 541,00 грн., за березень 2011 року -38 927,00 грн., за квітень 2011 ороку -34 851,00 грн.

26.10.2010 року між позивачем та ПП «Река» було укладено договір на виконання робіт, надання послуг №41, згідно п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню кур'єрських послуг на умовах та в терміни, встановлені Договором.

Згідно п. 4.1 зазначеного Договору по завершенню робіт Виконавець передає Завмонику в 5-ти дений термін акт прийому-передачі виконаних робіт (а.с.35).

На виконання умов угоди ПП «Река»виписано та оформлено податкові накладні №973 від 25.02.2011 року, №570 від 29.03.2011 року, №344 від 18.04.2011 року, №542 від 28.04.2011 року, видаткові накладні, приймально-здавальні акти виконаних робіт від 25.02.2011 року, від 29.03.2011 року, від 28.04.2011 року(Т.1 а.с.44-47).

28.12.2010 року між Позивачем та ПП «Река» уклало договір №58, відповідно до умов якого (п.1.1) Продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями Покупцю запасні частини, в подальшому «Товар», зазначені в видаткових накладних, рахунках-фактурах на кожну партію товару, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та сплатити кожну партію товару (а.с.36).

ПП «Река»виписано та оформлено податкові накладні №130 від 04.01.2011 року, № 365 від 10.01.2011 року(Т.1 а.с.39-43).

Між позивачем та ПП «Река» укладено договір №29 від 11 березня 2011 року, відповідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями Покупцю запасні частини, зазначені в видаткових накладних, рахунках-фактурах на кожну партію товару, а Покупець приймає не себе зобов'язання прийняти та сплатити кожну партію товару (Т.1 а.с.37).

На виконання зазначеного договору виписано податкові накладні та накладні №205 від 11.03.2011 року, №444 від 23.03.2011 року (Т.1 а.с.48-51).

04.04.2011 року між Позивачем та ПП «Река»укладено договір №38, відповідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю запасні частини, а саме: бандаж локомотивний черновий в кількості 12 штук, а Покупець приймає не себе зобов'язання прийняти та сплатити кожну партію товару (а.с.38).

ПП «Река» надало позивачу накладну, податкову накладну №129 від 07.04.2011 року.( Т.1 а.с.55-56).

Сума ПДВ за зазначеними податковими накладними від ПП «Река»включена позивачем до податкового кредиту за період з січня по квітень 2011 року, в т.ч., за січень 2011 року -56208,75 грн., за лютий 2011 року -2935, 49 грн., за березень 2011 року -11303, 21 грн., за квітень 2011 року -16 467, 67 грн., відображених у реєстрі отриманих податкових накладних..

Статтею 1 Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Факт виконання робіт за зазначеними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом первинними документами, податковими, видатковими накладними, актами здачі-прийому виконаних робіт (Т.1а.с.39-56).

В акті перевірки зазначено, що на підтвердження оплати за зазначеними договорами позивачем надано платіжні доручення.

Щодо правовідносин позивача з ПП «УКРТОРГТРАНС», судом встановлено, що були укладені договір № 01 від 04.01.2011 р. на поставку запасних частин; договір № 04 від 27.01.2011 р. на поставку запасних частин; договір № 06 від 31.01.2011 р. на поставку запасних частин; договір № 12 від 29.03.2011 р. на поставку запасних частин.

На виконання вищезазначених договорів оформлено видаткові накладні, акти виконаних робіт (послуг) та податкові накладні, а саме: накладна № 1089 від 28.01.2011 р.; податкова накладна № 1089 від 28.01.2011 р.; накладна № 108 від 04.01.2011 р.; податкова накладна № 108 від 04.01.2011 р.; накладна № 221 від 07.01.2011 р.; податкова накладна № 221 від 07.01.2011 р.; накладна № 16 від 01.02.2011 р.; податкова накладна № 16 від 01.02.2011 р.; накладна № 592 від 30.03.2011 р.; податкова накладна № 592 від 30.03.2011 р.; накладна № 327 від 17.03.2011 р.; податкова накладна № 327 від 17.03.2011 р.; накладна № 10 від 01.03.2011 р.; податкова накладна № 10 від 01.03.2011 р. (Т.1 а.с.57-80).

Позивачем за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 99 183, 18 грн. в період з січня по квітень 2011 року, в т.ч. за січень 2011 року -25528, 72 грн., за лютий 2011 року -37 245, 82 грн., за березень 2011 року -24454, 40 грн., за квітень 2011 року - 11954, 24 грн., відображених у реєстрі отриманих податкових накладних.

Судом встановлено, що відповідно довідки Головного управління статистики в Одеській області АБ № 269442 одним із видів діяльності ТОВ «АЛЬБА-ТЕХ»є: ремонт і технічне обслуговування залізничного рухомого складу (35.20.2), ремонт і технічне обслуговування інших машин та устаткування загального призначення (29.24.4) (а.с.13), що свідчить про використання придбаних згідно вищезазначених договорів послуг у господарській діяльності підприємства.

Окрім того, на підтвердження використання у господарській діяльності підприємства придбаних за Договорами, укладеними між Позивачем та ПП «Река», ПП «Укрторгтранс»послуг та товарів ТОВ «Альба-Тех»надано укладені з ТОВ «Тіс-Руда» договір №32/10 від 01.12.2010 року про проведення обслуговування дизелю 6 ЧН-21/21 тепловозу ТГМ №2340 в об'ємі ТР-3 згідно калькуляції; договір №05/11 від 09.03.2011 року про проведення технічного обслуговування тепловоза ЧМЄ-3 №3930 в об'ємі ТР-1 з заміною трьох гідрогасників та заміною прокладок під 6 кришками циліндру дизелю; договір №08/11 від 28.03.2011 року про проведення технічного обслуговування тепловоза ТГМ-4А №2340 в об'ємі ТР-1; договір укладений з ТОВ «Трансінвестсервіс»№33/10 від 07.12.2010 року про проведення обслуговування редуктора головного вентилятора тепловозу ТОМ -2УМ №412 в об'ємі ТР-2; договір з ТОВ «Трансінвестсервіс»№34/10 на проведення обслуговування приводу масляного насосу 2Д50-34-001сб. тепловоза ТЄМ -2У №7654 в об'ємі ТР-3; договір ТОВ «Трансінвестсервіс»№04/11 від 09.03.2011 року про проведення технічного обслуговування тепловоза ЧМЄ-3 №1982 в об'ємі ТР-1 з заміною двох шарових опор та заміною прокладок під 6 кришками циліндру дизелю; договір ТОВ «Трансінвестсервіс»№06/11 від 09.03.2011 року про проведення заміни одного моторно-осьового підшипника тепловозу ТЄМ -2У №7654; договір з ТОВ «Трансінвестсервіс»№07/11 від 28.03.2011 року про проведення технічного обслуговування тепловоза ТГМ-4А №2259 в об'ємі ТР-1.

На виконання зазначених договорів позивачем надано смети, зведена калькуляція, приймально-здавальні акти, виписки з банківського рахунку (Т.2 а.с.1-38).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договорами: отримано послуги та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, отже договори укладені позивачем з метою використання зазначених послуг у власній господарській діяльності, а податкові, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, рахунки, виписані ПП «Река»та ПП «Укрторгтранс»містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договорами, укладеними з ПП «Река», судом встановлено, що відповідач посилався на інформацію, що надійшла від ДПІ у Малиновському районі міста Одеси вх. 44479/23-2 від 14.11.2011 року та висновку акту перевірки ДПІ у Малиновському районі міста Одеси № 303/23-513/36919740 від 11.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река», код ЄДРПОУ 36919740 щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011»стосовно того, що у зв'язку з відсутністю у платника податків ПП «Река»необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, фахівців, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням (ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.ст. 207, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України) правочини, укладені контрагентами мають ознаки нікчемності.

Обґрунтовуючи відсутність фактичного виконання робіт за договорами, укладеними з ПП «Укрторгтранс»відповідач врахував інформацію, що надійшла від ДПІ у Малиновському районі міста Одеси вх. 43861/23-208 від 14.11.2011 року та акту перевірки ДПІ у Малиновському районі міста Одеси № 303/23-214/36043405 від 11.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Укрторгтранс», код ЄДРПОУ 36043405 за січень-квітень 2011»стосовно того, що у зв'язку з відсутністю у платника податків ПП «Река»необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, фахівців, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням (ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.ст. 207, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України) правочини, укладені з контрагентами, постачальниками та покупцями мають ознаки нікчемності.

Окрім того, перевіряючим органом зазначено, що свідоцтва платника ПДВ ПП «Река»та ПП «Укрторгтранс»анульовано 20.09.2011 року.

Відповідно службових записок ВПМ ДПІ у Малиновському районі міста Одеси від 11.11.2011 року за № №2066,2064 встановлено, що реальність здійснення фінансово- господарських операцій ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» та контрагентами-постачальниками сумнівні, в зв'язку з чим зроблено висновок, що усі операції куплі-продажу за ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними по ланцюгу «до вигодонабувача».

Таким чином, вказаними обставинами відповідач обґрунтував відсутність фактичного виконання робіт за договорами.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпункти 16.1.2 - 16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету, а також за подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим і митним законодавством декларації, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів є платники податку.

У даному випадку така відповідальність покладена на ПП «Река», ПП «Укрторгтранс», на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за не подання податковому органу звітності усіма контрагентами.

Податковий кодекс України не має відповідних норм, які б покупця товару зобов'язували слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку постачальника.

Разом з тим, у наданому до суду акті перевірки не зазначено, які матеріальні, трудові та інші ресурси необхідні для виконання договору, представник відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення з цього приводу, тому суд вважає посилання відповідача на вказані обставини припущенням, а відсутність факту виконаних робіт недоведеним.

Окрім того, судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року по справі за позовом приватного підприємства «УКРТОРГТРАНС»до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси щодо включення до акта перевірки від 11.11.2011 року №300/23-214/36043405 висновків щодо нікчемності правочинів ( ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, 216 Цивільного кодексу України), укладених ПП «УКРТОРГТРАНС» при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП «УКРТОРГТРАНС»з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими право чинами. Зазначена постанова в цій частині залишена в силі постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «РЕКА»до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси щодо включення до акту перевірки №303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011року висновків щодо нікчемності правочинів ( ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, 228 Цивільного кодексу України), укладених ПП «Река» при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП «Река»з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами.

Згідно ст.ст. 627-628 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину, з зазначеними висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договору, а також податкової накладної, підписаної від імені однієї із сторін, прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку вищезазначених договорів. Зобов'язання за договорами між Позивачем та ПП «Река», ПП «Укрторгтранс»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких залучено до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту у разі визнання правочинів нікчемним, тому посилання на нікчемність правочинів є необґрунтованим.

Та, водночас положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Окрім того, діючим законодавством передбачено індивідуальну, а не колективну відповідальність платників податків за нарахування та сплату ПДВ до бюджету, достовірність декларування ними податкових зобов'язань, податкового кредиту, чистої суми зобов'язань, тому конкретний платник податку може нести відповідальність у тому числі й фінансову лише за достовірність податкової звітності та податкових документів, складених або отриманих ним особисто від іншого суб'єкта господарської діяльності.

При цьому суд враховує, що позивач та його контрагенти на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність зазначення посади особи, яка підписала податкові накладні, а як наслідок неправомірність включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за даними податковими накладними, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п.201. 8 ПКУ).

Вищезазначені податкові накладні містять всі обов'язкові реквізити, наявність яких передбачена п.201.1 ст. 201 ПК України, видані позивачу його контрагентами -ПП «Река», ПП «Укрторгтранс»до початку перевірки і на момент її проведення були в наявності у позивача. Контрагенти позивача на момент виписки податкових накладних були зареєстровані як платники ПДВ.

Недоліки в заповненні податкових накладних не роблять податкові накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні можуть виступати в якості доказів, підтверджуючи право платника податку на податковий кредит при можливості ідентифікації контрагентів позивача та достовірності підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, а також з урахуванням підтвердження реальності товарності операцій по укладеним з вищезазначеними контрагентами угод, наявності відтиску печатки підприємств-контрагентів, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на невідповідність даних податкових накладних вимогам діючого законодавства.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, тому податок на додану вартість за вищевказаними податковими накладними в сумі правомірно віднесений до складу податкового кредиту за перевіряє мий період.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області №0001882301 від 19.12.2011 року є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБА-ТЕХ»підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБА-ТЕХ»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001882301 від 19.12.2011 року,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області №0001882301 від 19.12.2011 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 липня 2012 року.

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя:

.