Постанова № 25456830, 11.07.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2012 року 2а-2192/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Муравлянікова О.С.

представника відповідача: Борискевича М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000192301/130 від 31.01.2012.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що з 23.12.2011 по 06.01.2012 відповідачем проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (податкових) періодів за жовтень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.09.2011 по 30.09.2011. За результатами проведеної перевірки було складено акт на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення -рішення на суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість, а саме на 58 333,00 грн.

Також вказав, що однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення стало твердження перевіряючих про відсутність факту отримання послуг від експедитора -перевізника фізичної особи -підприємця ОСОБА_1.

Позивач не погоджуються з вказаним рішенням та вважає, що воно суперечить нормам чинного законодавства України та Податковим кодексу України (надалі -ПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за жовтень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з 01.09.2011 по 30.09.2011 було встановлено порушення норм ПК України, а саме за жовтень 2011 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 58 333,12 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду на суму -58 333,12 грн.

На думку відповідача оскаржуване податкове повідомлення -рішення є правомірним та таким, що винесено відповідно до норм чинного податкового законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та покази свідка, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат»має статус юридичної особи та є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Трипільський пакувальний комбінат».

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу, направлення від 22.12.2011 № 00000793/792 виданого відповідачем, згідно п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України (надалі -ПК України), п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органом право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку»та відповідно до п.п. 200.11 ст. 200 ПК України проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово -господарської діяльності товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 у сумі 7 734 104,00 грн. у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (податкових) періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.09.2011 по 30.09.2011 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результати проведеної перевірки був складений акт від 16.01.2012 № 55/2301/31826484 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за жовтень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з 01.09.2011 по 30.09.2011.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки було встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме за жовтень 2011 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 58 333,12 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду на суму -58 333,12 грн.

Також під час перевірки було встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат»був укладений договір від 01.12.2010 № 880 про надання транспортно - експедиційних послуг.

У відповідності до договору № 880 фізична особа -підприємець ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання з доставки переданого замовником вантажу у строки та пункт, визначений замовником і передачу його особі, яка має право на отримання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу установлену плату в порядку і в розмірі, погодженими сторонами.

У п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Представником позивача в судовому засіданні на підтвердження чинності укладеного договору було надано ряд письмових доказів, зокрема, заявки, акт звірки взаєморозрахунків, видаткові накладні, накладні на здачу готової продукції по виробництву гофротари на склад готової продукції, прибуткові ордери.

Як вбачається з матеріалів справи після надання послуг позивач та ПП ОСОБА_1 підписували акти виконаних робіт, виконання яких підтверджувалось в товарно -транспортних накладних. До оплати пред'являвся рахунок, та виписувалась податкова накладна, тобто на надані послуги оформлювалась, вся необхідна первинна документація, а саме: рахунки -фактури, товарно -транспортні накладні, акти виконаних робіт та податкові накладні.

Також, в ході судового розгляду в якості свідка було допитано контрагента позивача приватного підприємця ОСОБА_1, який надав позивачу послуги за договором № 880 від 01.12.2010 щодо перевезення вантажу.

ОСОБА_1 надав пояснення та підтвердив обставини, викладені позивачем, вказав, що уклав договір з позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат»щодо надання послуг з перевезення. Підтвердив, що його та орендований транспорт відповідно до укладеного договору залучався для доставки готової продукції та для доставки товарно -матеріальних цінностей, необхідних для здійснення господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат».

Зазначив, що на весь вантаж оформлювалась товарно -супровідна документація, а саме товарно -транспортні накладні.

На думку суду та враховуючи вищенаведене, можна зробити обґрунтований висновок, що позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат»не відносило до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням робіт (послуг), непідтверджені або оформленими з порушеннями вимог податковими накладними. Податковий кредит по податку на додану вартість був сформований на підставі податкових накладних наданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства.

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циба Н.Д. від 26.10.2011 за фактом фіктивного підприємства, тобто створення ФОП «ОСОБА_1»та ФОП «ОСОБА_2»з метою прикриття незаконної діяльності, якщо вони вчинені повторно, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки вона скасована в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення -рішення № 0000192301/130 від 31.01.2012,

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000192301/130 від 31.01.2012, прийняте Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області ДПС.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» судовий збір в сумі 1 133 (одну тисячу сто тридцять три) грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 липня 2012 р.