Постанова № 25456782, 05.07.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2012 р. Справа № 2а-818/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю сторін:

представника позивача: Плекана Ю.В.,

представника відповідача: Пони В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Калина"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001222310, 0001232310 від 12.12.2011 року та №0000012310 від 03.01.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2012 року Приватне підприємство "Калина" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001222310, 0001232310 від 12.12.2011 року та №0000012310 від 03.01.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення податкового органу базується на висновках акту перевірки, які не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, відповідачем констатовано факт нікчемності правочинів укладених з контрагентом позивача ТзОВ "Укртехнологія-Ко" та ФОП - ОСОБА_1 внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26267,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 4119,0 гривень, а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 13083 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3271,00 грн. у спосіб винесення податкових повідомлень-рішень: №0001222310, № 0001232310 від 12.12.2011 року та №0000012310 від 03.01.2012 року. З урахуванням викладеного, вважає такі податкові повідомлення - рішення необґрунтованими та просить суд визнати їх нечинними та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з мотивів наведених у письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

В період з 22.11.2011 року по 28.11.2011 року Коломийська об'єднана державна податкова інспекція проводила документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Калина" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ "Укртехнологія-Ко", їх реальності та повноти відображення в обліку з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 3164/231/13649038 від 05.12.2011 року, згідно висновків якого констатовано порушення позивачем: 1) ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Калина" з ТзОВ "Укртехнологія-Ко", документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у період з 01.05.2009 року по 30.06.2009 року на загальну суму 62800;

2) п.5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено завищення валових витрат на суму 52333 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13083 грн., в тому числі за ІІ квартал 2009 року в сумі 13083 грн.;

3) п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 10467 грн., в тому числі за травень 2009 року в сумі 4800 грн., червень 2009 року в сумі 5667 грн.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення за № 0001232310 та за № 0001222310 від 12.12.2011 р., якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10467,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 2617,0 гривень, а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 13083,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3271,00 грн. відповідно.

Також, згідно акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Калина" за № 3506/231/13649038 від 20.12.2011 року проведеною Коломийською оДПІ щодо документального підтвердження господарських відносин із суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011 року по 30.07.2011 року констатовано, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП "Калина" із ОСОБА_1 на загальну суму 94800 грн., у тому числі: у травні 2011 року -36000,00 грн., у червні 2011 року - 40800,00 грн., у липні 2011 року -18000,00 грн. Встановлено, що договір підряду № 2305 від 23.05.11р. між ПП "Калина" та ОСОБА_1 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

2) ПП "Калина" порушено вимоги п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 15800 грн., у тому числі у травні 2011 року -6000,00 грн., у червні 2011 року -6800,00 грн., у липні 2011 року - 3000,00 грн. та відповідно занижено суму податкового зобов'язання по ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 15800,00 грн., у тому числі у травні 2011 року -6000,00 грн., у червні 2011 року -6800,00 грн., у липні 2011 року -3000,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000012310 від 03.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по ПДВ на суму 15800 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1502 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, що передумовою для формування позивачем податкового кредиту по ПДВ та податкового зобов"язання з податку на прибуток, слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ "Укртехнологія-Ко" та ФОП - ОСОБА_1. Вказані контрагенти позивача надавали послуги по складанню порубочних залишків (деревини, дров, хворосту).

Так, 15.04.2009р., 01.06.2009р., 23.05.2011 року між зазначеними сторонами укладено договора підряду, предметом по яких слугували послуги по складанню порубочних залишків (деревини, дров, хворосту та інше).

23.05.2009 року, 30.06.2009 року, 23.05.2011 року, 17.06.2011 року, 22.07.2011 року на виконання вищевказаних договорів складено акти здавання-приймання виконаної роботи. Вартість робіт становила 28800,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 4800,00 грн.; 34000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 5666,67 грн.; 36000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 6000,00 грн.; 40800,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 6800,00 грн.;18000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 3000,00 грн. відповідно. На виконання даних операцій виконавцем видано податкові накладні: № 23/5 від 23.05.2009 року, № 30/6 від 30.06.2009 року, № 23051 від 23.05.2011 року, № 17062 від 17.06.2011 року, № 22071 від 22.07.2011 року.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем здійснено повний розрахунок із ТзОВ "Укртехнологія-Ко" та ФОП - ОСОБА_1 за отримані послуги, про що свідчать платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.

Окрім того, 04.03.2011 року Коломийською оДПІ складено акт за № 177/231/35766471 "Про результати планової невиїзної перевірки ТзОВ "Укртехнологія-Ко" код ЄДРПОУ 3576471 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 16.04.2008 року по 31.12.2010 року".

Як зазначено в акті перевірки, всупереч вимогам чинного законодавства ТзОВ "Укртехнологія-Ко" завищило податкове зобов'язання у сумі 467615 грн., а також завищено суму податкового кредиту у розмірі 528245 грн. В ході проведення перевірки орган ДПІ вказав на неможливість фактичного здійснення господарських операцій ТзОВ "Укртехнологія-Ко" через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, через відсутність трудових резервів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Також, листом від 07.11.2011 року № 748/7/17/0 ДПІ в Косівському районі скеровано до Коломийської оДПІ матеріали невиїзної документальної перевірки (акт від 28.10.2011 року за № 1464/17-0/НОМЕР_4). Відповідно даного акту встановлено у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 необхідних умов для досягнення результатів відповідно підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Констатовано факт нікчемності правочинів укладених з контрагентами ФОП -ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час проведення перевірки, 15.04.2008 року ТзОВ "Укртехнологія-Ко" зареєстроване виконавчим комітетом Коломийської міської ради, а також 09.09.2005 року Косівською районною державною адміністратицією зарестровано ФОП - ОСОБА_1 як суб"єкта підприємницької діяльності.

Як встановлено з вступної та описової частини актів а № 3164/231/13649038 від 05.12.2011 року та за № 3506/231/13649038 від 20.12.2011 року невиїзна документальна перевірка здійснювалась в приміщенні Коломийської оДПІ на підставі наданих копій первинних документів, в тому числі податкових накладних. Водночас, відповідач вказує на наявність у сторін податкових накладних, акту здачі-прийняття робіт, платіжних доручень, що засвідчують сплату коштів, однак не вважає даний факт безумовним підтвердженням того, що поставка товару робіт (послуг) мала місце. А отже, зазначені правочини відповідно до частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 218 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Податковий кодекс України (надалі - ПК України) .

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно статті пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому ПК України визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Так, відповідно до п.198.4. ст.198 цього кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

А також, в силу положень статті 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень пункту 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В судовому засіданні досліджено наявність документів належним чином завірених, а саме:

- податкові накладні № 23/05 від 23.05.2009 року на суму 28800,00 грн. (в тому числі ПДВ 4800,00 грн.); № 30/06 від 30.06.2009 року на суму 34000,00 грн. ( втому числі ПДВ 5666,67 грн.); № 23051 від 23.05.2011 року на суму 36000,00 грн. (в тому числі ПДВ в розмірі 6000,00 грн.); № 17062 від 17.06.2011 року на суму 40800,00 грн. (в тому числі ПДВ 6800,00 грн.).

- платіжні доручення за № 150 від 15.06.2009 року на суму 28800,00 грн. та за № 209 від 21.07.2009 року на суму 34000,00 грн.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Окрім того, чинне на момент правовідносин законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця разом з ціною товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України, в тому числі від 13.12.2011 року (справа К/9991/40785/11) та від 24.01.2012 року (справа К/9991/66560/11).

Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0001222310, за № 0001232310 від 12.12.2011 року та за №0000012310 від 03.01.2012 року не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а адміністративний позов - до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби №0001222310, 0001232310 від 12.12.2011 року та №0000012310 від 03.01.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Калина" сплачений ним судовий збір в розмірі 467,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 10.07.2012 року.