Постанова № 25456437, 25.07.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/7755/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Булизі В.П

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Донвуглереструктуризація», м. Макіївка

до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецькій області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2012р. № 0000581541 Сніжнянського відділення Торезької об'єднаної державної податкової інспекції на суму 83 039,51 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Охременко Ю.В.- за дов. від 30 грудня 2012 року;

від відповідача: Кінаша В.М. - за дов. від 8 червня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Донвуглереструктуризація» заявлено позов до Сніжнянського відділення Торезької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2012р. № 0000581541 Сніжнянського відділення Торезької об'єднаної державної податкової інспекції на суму 83 039,51 грн.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.06.2012р. № 0000581541 Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на суму 83 039,51 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.04.2012р. у зв'язку з проведенням реорганізації органів державної податкової служби здійснено заміну неналежного відповідача Сніжнянського відділення Торезької об'єднаної державної податкової інспекції на належного - Торезьку об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що фінансування підприємства здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету. Джерелами фінансування позивача згідно пункту 4.3 Статуту є державі кошти, які виділяються державним органом управління майном (Mіністерство енергетики та вугільної промисловості України) через органи Державного казначейства та направлені на реструктуризацію підприємства вугільної галузі.

Вказує, що він є виконавцем державних програм i проводить оплату в межах виділених асигнувань по мірі надходження коштів з державного бюджету.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказавши на те, що згідно з п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України платники екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення та за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їx протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Відповідно до п. 250.5 ст. 250 Кодексу платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти перераховують суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом. Іншого Податковим кодексом не передбачено. Крім того зазначеним Кодексом не передбачено будь-яких пільг підприємствам створеним на державній формі власності з метою здійснення некомерційної (без мети одержання прибутку) господарської діяльності.

Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донвуглереструктуризація» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Макіївської міської ради 03.07.2003 р., про що свідчить запис у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включене до ЄДРПОУ за номером 32442610, (арк. справи 12).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Відповідно до п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірки проведена з дотриманням вимог чинного законодавства.

30.05.2012р. Торезькою ОДПІ Донецької області ДПС здійснена камеральна перевірка розрахунку по збору за забруднення навколишнього природного середовища за звітний податковий період 9 місяців 2010 року та було встановлено порушення платником термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з екологічного податку. (арк. справи 48 - 50).

За результатами перевірки керівником податкового органу 13.06.2012р. на підставі ст. 126 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000581541 за порушення п. 250.1, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, яким позивачу нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 83 039,51 грн. (арк. справи 13).

Як вбачається з акту перевірки, позивач здійснив сплату самостійно визначеного податкового зобов'язання, з затримкою на 557 календарних днів.

Як встановлено судом, позивачем до податкового органу подано розрахунок по збору за забруднення навколишнього природного середовища за звітний податковий період 9 місяців 2010 року від 09.11.2010р. № 15312 (арк. справи 56 - 59) та від 09.02.2011р. № 19940 (арк. справи 51 - 55).

Сплата самостійно визначеного податкового зобов'язання здійснена позивачем 29.05.2012р., що підтверджується платіжним дорученням № 3492 від 29.05.2012р. (арк. справи 24).

Факт подання податкових розрахунків 09.11.2010р. та 09.02.2011р., а також сплати 29.05.2012р. встановлений судом та не заперечується представниками сторін, отже, є встановленим.

Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було видано Наказ № 227/444 від 09.04.2012р. «Про затвердження паспорта бюджетної програми на 2012 piк» за KПKB 1101070 «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості» з додатком Паспорта бюджетної програми на 2012 piк від 09.04.2012р. №227/444. фінансування підприємства здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету. Джерелами фінансування позивача згідно пункту 4.3 Статуту є державі кошти, які виділяються державним органом управління майном (Mіністерство енергетики та вугільної промисловості України) через органи Державного казначейства та направлені на реструктуризацію підприємства вугільної галузі (арк. справи 14 - 23).

Відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 28.02.2002р. № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», одержувачі бюджетних коштів - це підприємства та організації, які не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників кошти з бюджету, як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг.

Суд не приймає посилання позивача на вказані акти з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Кодексу, поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

Пункт 240.1. ст. 240 Кодексу визначає, що платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Відповідно до ст. 249 Кодексу, суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів.

Згідно з ст. 250 Кодексу, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу. Платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Відповідно до п. 250.5. ст. 250 Кодексу, платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти перераховують суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Порушення вищевказаних норм було припущено позивачем 29.05.2012р., тобто, під час сплати з затримкою податкових зобов'язань, про що свідчить платіжне доручення від 29.05.2012р. № 3492 (арк. справи 24).

Відповідальність за невиконання вказаних норм передбачена п. 126.1. ст. 126 Кодексу, а саме, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийнято незаконно, необґрунтовано, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.06.2012р. № 0000581541 Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на суму 83 039,51 грн. - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 липня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 27 липня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.