Ухвала суду № 25455150, 14.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2012 р.

справа № 2а-0870/6043/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря –Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі №2а-0870/6043/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Саусленк-Запоріжжя»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саусленк-Запоріжжя»звернулося з позовом до суду, в якому просило визнати відсутність компетенції Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя на складання акту перевірки від 30.06.2011 року №228/22-18/33050713 та визнати протиправними дії ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя щодо складання акту перевірки від 30.06.2011 року №228/22-18/33050713; скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2011 №0000172304/0/10490 та від 18.07.2011 №0000152304/0/10489, якими визначено податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток та податок на додану вартість. Позов обґрунтований невідповідністю висновків перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач, зокрема, вказував на наявність у платника права на віднесення до валових витрат виробництва сплачені відсотки за користування кредитними коштами, які використанні у межах господарської діяльності, а також право включати до складу валових витрат суми витрат, які не враховані у минулих податкових періодах у розрахунку податкового зобов’язання.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 18 липня 2011 року №0000152304/0/1089 та №0000172304/0/10490.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Саусленк-Запоріжжя»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.03.2011р.

За наслідками перевірки складено Акт від 30.06.2011р. №228/22-18/33050713, в якому зроблено висновки про порушення підприємством:

- п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР –безпідставно включено до складу валових витрат проценти по кредиту, який використано на цілі, які не пов’язані з веденням господарської діяльності за перевіряємий період в розмірі 28272710 грн. 37 коп., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 7068177 грн. 59 коп.;

- пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР –безпідставно віднесено до складу валових витрат на II півріччя 2008 року суму в розмірі 2043650 грн. 00 коп., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 510912 грн. 50 коп.;

- п. 1.1 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 7.1 ст. 7, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20, пп. 22.3 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-IV, пп. "б" п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-III –донараховано суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 312 грн. 35 коп.

Позиція ДПІ щодо порушення підприємством вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині включення до складу валових витрат процентів по кредиту, полягає у наступному.

Відповідно до п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підставою для включення витрат підприємства до складу валових витрат є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв’язок з господарською діяльністю. Оскільки, ТОВ «Саусленк-Запоріжжя»проводились операції, які не могли мати позитивного впливу на результати господарської діяльності та отримання прибутку, а саме надання безкоштовних позик та надання коштів на депозит під відсоток нижчий за відсоток по кредиту, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат відсотки по кредиту у сумі 28 272 710,37грн.

В порушення пп.5.2.7 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат за ІІ півріччя 2008 року суму сплачених відсотків по векселям у розмірі 2 043 650,0грн., як витрати минулих податкових періодів, оскільки попередньою перевіркою за період з 01.10.2005р. по 30.06.2008р. (акт перевірки №180/22-18/33050713 від 24.11.2008р.), таких витрат не встановлено. Таким чином, перевіркою встановлено завищення валових витрат за ІІ півріччя 2008 року у сумі 2 043 650,0грн.

На підставі Акту перевірки 18.07.2011 року ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000152304/0/10489, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток підприємств у сумі 9398995 грн. 50 коп.: 76007128 грн. 00 коп. –основного платежу та 1791867 грн. 50 коп. –штрафних санкцій, та №0000172304/0/10490, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 24213 грн. 50 коп.: 18690 грн. 00 коп. –основного платежу та 5523 грн. 50 коп. –фінансових санкцій.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень СДПІ є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у платника податку права на віднесення до валових витрат виробництва сплачені відсотки за користування кредитними коштами, які використанні у межах господарської діяльності, а також право включати до складу валових витрат суми витрат, які не враховані у минулих податкових періодах у розрахунку податкового зобов’язання. З вказаних підстав судом визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, яким визначення податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток. Підставою для скасування ППР, яким визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість став факт відсутності відображення в акті перевірки порушень підприємством вимог Закону України «Про податок на додану вартість.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Щодо висновків ДПІ про неправомірність віднесення до складу валових витрат відсотків за користування кредитом суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між АКБ "Індустріалбанк" та ТОВ "Саусленк-Запоріжжя" укладено кредитний договір від 31.10.2008 за №2301/0100/4/08 з процентною ставкою 19% річних, яка зменшена додатковою угодою до 18% річних. Кредитні кошти у сумі 63835000,00 грн. перераховані на поточний рахунок підприємства. Відповідно до п.1.1. вказаного кредитного договору кредит надавався для придбання цінних паперів та розрахунків за цінними паперами, а також фінансування поточної діяльності підприємства.

Отримані кредитні кошти, що не заперечувалось ДПІ, були направлені для розрахунку за договором купівлі-продажу векселів №Б1479 від 31.10.2008 з ВАТ "БМУ "Запоріжстальбуд-1", емітентом яких є ВАТ "Запоріжсталь". Платіжним дорученням №329 від 31.10.2008 сплачено згідно вищезазначеного договору 60769000,00 грн. за придбання векселів серії АА №№1424633, 1424634, 1424639.

Вказані векселі є процентними та передбачають дохід на номінал векселя у розмірі 20% річних.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що відповідно до наданих позивачем реєстру та копій платіжних доручень про сплату процентів по кредиту та отримання процентів за векселями за період, що перевірявся підприємством було сплачено процентів за кредитом у сумі 27355451,26 грн., (а не 28272710,37 грн., як зазначено в Акті перевірки), а отримано процентів за придбаними за кредитні кошти векселями 28782731,87 грн.

Таким чином, висновки ДПІ щодо неприбутковості господарської операції спростовані встановленими обставинами справи.

Згідно пп. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, суд першої інстанції правильно вказав на необґрунтованість висновків податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат відсотки за користування кредитом.

В апеляційній скарзі, на обґрунтування своєї позиції, ДПІ посилається на те, що підприємство отримало кредит та сплачувало відсотки за кредитом в той час, як мало власні кошти, які надавалися іншим суб’єктам господарювання у вигляді безкоштовних позик та оформлялися на банківський депозит під відсоток нижчий за відсоток по кредиту.

З такими доводами відповідача погодитись не можливо з наступних підстав.

Відповідно до ст..42 ГК України підприємництво –самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, визначення напрямку господарської діяльності задля досягнення економічних результатів та отримання прибутку, визначення методів для досягнення цих результатів, є прерогативою саме суб’єкта підприємницької діяльності, а не контролюючого органу, який, у спірному випадку, фактично вказує на інші можливості використання матеріальних ресурсів позивача та визначає доцільність здійснення тих чи інших операцій. зокрема отримання кредитних коштів.

Щодо доводів ДПІ про завищення позивачем валових витрат, у зв’язку з безпідставним віднесенням до складу валових витрат за ІІ півріччя 2008 року суму сплачених відсотків по векселям у розмірі 2 043 650,0грн..

Встановлені обставини справи свідчать про те, що до Декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ півріччя 2008 року по рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів»було включені відсотки по векселям перераховані при погашенні векселів у минулому податковому періоді (2007 рік), сума яких не була включена до складу валових витрат у попередніх податкових періодах.

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час подання податкової звітності за ІІ півріччя 2008 року, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до п.п. 5.2.7. п.5.2. ст. 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Жодних виключень з цього правила або інших обмежень законом не визначено.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою, для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновків про допущенні підприємством порушення, контролюючий орган дійшов з огляду на те, що попередньою перевіркою за період з 01.10.2005р. по 30.06.2008р. (акт перевірки №180/22-18/33050713 від 24.11.2008р.), таких витрат не встановлено.

Окрім вказаної фрази, жодних доказів цьому, Акт перевірки не містить. В акті перевірки не відображено первинні документи, не вказано на витребуванні пояснення керівників підприємства, з приводу виявленого порушення.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із п.5.2 Розділу ІІ Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В акті перевірки не відображено первинні документи (чи відомості про їх відсутність), які б свідчили про допущене підприємством порушення, не викладена суть порушення, не зазначені пояснення посадових осіб підприємства щодо виявлених порушень, у зв’язку з чим Акт перевірки, в цій частині, не може бути визнаний судом носієм доказової інформації.

В той же час, позивачем надано до суду документи, які свідчать про понесені ним витрати при сплаті відсотків за векселями у 2007 році. Такими документами є Акти пред’явлення векселів до сплати від 01.08.2007р., 26.10.2007р., 03.12.2007р., копії платіжних доручень, які свідчать про фактичну сплату вартості векселів та відсотків за ними.

Крім цього, позивачем надано до суду річну Декларації з податку на прибуток підприємств за 2007 рік, з якої вбачається, що такі витрати не були відображені позивачем у цій податковій звітності. Про цей же факт свідчить і Аудиторський звіт від 06.06.2012р. №01-02/008 щодо правильності визначення суми витрат зі сплати процентів за векселями у 2007 році, яка підлягає включенню до складу валових витрат.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем, на якого в силу ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено факт завищення позивачем валових витрат у ІІ півріччі 2008 року.

Судом також встановлено, що в розрахунок податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток, увійшли суми заниження податкового зобов’язання за 9 місяців 2010 року –на 2192184 та за 2010 рік –на 3168005грн. Такі порушення, з огляду на доводи апеляційної скарги, полягають у тому, що підприємством не було подано податкові декларації за 9 місяців 2010 року та 2010 рік, у зв’язку з чим позивачем не декларувалися податкові зобов’язання, у вказаній сумі.

Між тим, вказане порушення, яке на думку ДПІ мало місце, взагалі не відображено в Акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне ППР, тому такі нарахування, які не мають документального підтвердження в офіційному документі, не можливо визнати правомірними.

З цих же підстав, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкові зобов’язання за платежем податок на додану вартість, оскільки будь-яких порушень підприємством вимог законодавства, в частині визначення податкових зобов’язань з цього податку, в акті перевірки не відображено, навпаки, в акті перевірки (стор.9) зазначено, що перевіркою правильності визначення сум податку на додану вартість порушень не встановлено.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 у справі №2а-0870/6043/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 18.06.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк