Рішення № 25454333, 24.07.2012, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/1964/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Гонтаренко Т.М.

з них спори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.07.2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючого Єгорової С.М.,

суддів: Полежая В.Д., Чельник О.І.

при секретарі Дімановій Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідністю «Трест «Південатоменергобуд» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд»(правонаступником якого є товариство з додатковою відповідністю «Трест «Південатоменергобуд»), третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Світловодську Кіровоградської області, про стягнення невиплаченої суми заборгованості з відшкодування шкоди, завданої здоров»ю внаслідок нещасного випадку на виробництві з урахуванням індексу інфляції, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Світловодську Кіровоградської області, про стягнення невиплаченої суми заборгованості з відшкодування шкоди, завданої здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництві, індексу інфляції та відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що 11 липня 1959року він отримав тяжку травму на виробництві, власником якого на даний час є відповідач. З 01 квітня 2001 року і по час звернення до суду відповідач не виплачує йому відповідних сум на відшкодування шкоди здоров'ю, завданої на виробництві, а справу про страхові виплати не передає відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. До того ж, відповідач недоплачував йому належні суми відшкодування і до 01 квітня 2001 року, чим порушив його законне право на соціальну допомогу. Вважає, що відповідач завдав йому також і моральну шкоду, оскільки протягом тривалого часу відверто ігнорує та принижує його Конституційні права на повагу до людської гідності та на соціальний захист. Із-за цього він перебуває в постійній напрузі, нервує та відчуває душевний дискомфорт. Моральну шкоду він оцінює в 46786грн., тобто в таку ж суму як і відшкодування матеріальної шкоди. Саме цей розмір в повній мірі відповідає його моральним стражданням і підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 червня 2010 року позов задоволено частково, стягнуто з АТВТ «Трест «Південатоменергобуд»м. Вишгород Київської області на користь ОСОБА_2 7 826 грн. 36 коп. у відшкодування шкоди здоров'ю, завданої каліцтвом від нещасного випадку на виробництві за період з 1 січня 1992 року до 31 березня 2001 року, 38 959 грн. 78 коп. заборгованості з виплат вказаного відшкодування з урахуванням індексу інфляції за період з 01 квітня 2001 року до 01 листопада 2008 року, 05 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, та 160 грн. витрат, понесених на оплату послуг аудитора. Зобов'язано АТВТ «Трест «Південатоменергобуд»справу про страхові виплати ОСОБА_2 передати відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Світловодську Кіровоградської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2010 року до участі у справі залучено правонаступника акціонерного товариства відкритого типу "Трест "Південатоменергобуд", яке припинило свою діяльність, - товариство з додатковою відповідальністю "Трест "Південатоменергобуд".

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2010 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2012 року рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2010 року скасоване, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі відповідача ТДВ «Трест «Південатоменергобуд»ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін.

Представники відповідача та третьої особи, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення та розписка з підписами про одержання судових повісток, в судове засідання апеляційного суду не з»явились, про причину не повідомили, тому відповідно до ст..305 ЦПК України справа розглянута без їхньої участі.

Заслухавши доповідача, представника позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, вказаним вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Установлено, що ОСОБА_2, працюючи мотористом транспортера на Каменедробильному заводі Міністерства будівництва електростанцій у селищі Хрущов Ново-Георгієвського району 11 липня 1959 року отримав виробничу травму ( одірвана права рука по лікоть, акт ф. Н від 11 липня 1959 року).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи втрата професійної працездатності у позивача встановлена в 1960 році становила 100%, загальної працездатності 75%. Позачерговою експертизою МСЕК від 04 вересня 2002 року позивачу було встановлено 60% втрати працездатності довічно, повторно він оглядався обласною МСЕК №1 03 жовтня 2006 року, яка підтвердила раніше винесене рішення.

Наказом по управлінню будівництва Кременчуцької ГЕС від 01 березня 1962 року № 58 ОСОБА_2 призначено довічно щомісячне відшкодування шкоди у розмірі 52,64 руб.

Справу позивача відносно грошових відшкодувань було передано БУ Чигиринської ДРЕС тресту «Південатоменергобуд». У 1988 році БУ Чигиринської ДРЕС згідно наказу Міненерго СРСР прийнято до складу тресту «Південатоменергобуд»(лист Територіальної державної інспекції праці у Київській області Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України).

Відповідно до наказу № 67 від 18 липня 1990 року трест «Південатоменергобуд»почав здійснювати виплати ОСОБА_2 відшкодування шкоди та здійснював такі виплати до 31 березня 2001 року включно. Справа до фонду страхування від нещасних випадків на виробництві для продовження виплат позивачу сум втраченого заробітку не передана.

Згідно висновку аудитора відповідач не доплатив позивачу за період з 01 січня 1992 року по 31 березня 2001 року у відшкодування шкоди , заподіяної здоров'ю з врахуванням індексу інфляції 7826, 36 грн., за період з 01 квітня 2001 року по 01 листопада 2008 року відповідач не платив позивачу сум відшкодування і сума боргу з врахуванням індексу інфляції становить 38959,78 грн., а всього 46787,14 грн.

Виходячи з встановлених обставин справи, з посиланням на ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, ст. 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності», ст. ст. 23, 1167 ЦК України , суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Однак, повністю погодитися з висновком суду першої інстанції неможливо виходячи з наступного.

З змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається , що у період з 1 січня 1992 року по 31 березня 2001 року відповідач сплачував позивачу кошти у відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, але з розміром сплачених коштів позивач не погоджується. У вищезазначений спірний період, основним документом, яким регулювалися спірні правовідносини були Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 з змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 43 зазначених Правил, якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди з вини власника, своєчасно не визначено або не виплачено відшкодування шкоди, то ці суми виплачуються без обмеження будь-якого терміну і підлягають коригуванню відповідно до коефіцієнта підвищення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний період згідно із законодавством.

Таким чином без обмеження будь-яким терміном можуть бути стягнуті кошти, які своєчасно не було визначено або не виплачено власником, а для вирішення питання щодо незгоди з розміром виплачуваного відшкодування цей термін відповідно до ст. 71 ЦК УРСР (1963) становив три роки.

До суду з позовом ОСОБА_2 звернувся у грудні 2008 року, а тому втратив право вимоги щодо недоплаченого на його думку відшкодування шкоди за період з 01 січня 1992 року по 31 березня 2001 року, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині не відповідає вимогам закону.

Також, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди є те, що він як інвалід зі стійкою 75% втратою загальної працездатності і 100% втратою професійної працездатності не в повному розмірі отримував, а на даний момент взагалі уже не отримує тривалий час встановленої суми відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, від чого отримує моральні страждання і душевний дискомфорт ( т.1 ас.1)

Стягуючи з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5000.00 грн., суд першої інстанції послався на ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України та ст.ст. 23, 1167 ЦК України, але при цьому не звернув уваги на те, що спірні правовідносини між сторонами до 2001 року регулювалися Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 з змінами та доповненнями, а з квітня 2001 року Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року № 1105-ХІУ , зі змінами та доповненнями.

Позивач не навів передбачених Правилами та Законом підстав для відшкодування моральної шкоди, безпідставним є і застосування до цих правовідносин і визначених судом норм трудового та цивільного права, оскільки вони врегульовані спеціальними нормами права.

Обгрунтованими також колегія вважає доводи скарги щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача 160.00 грн. за послуги аудитора, оскільки ці витрати не віднесені відповідно до ч.3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Підлягають врахуванню також доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення судом першої інстанції суми стягнення за період з 1 квітня 2001 року по 1 листопада 2008 року, тому що у вказаний період змінився відсоток втрати працездатності позивача внаслідок одержаного ушкодження здоров»я. В зв»язку з чим, необхідно зменшити визначений у висновку аудитора розмір відшкодування шкоди здоров'ю позивача за період з 4.09.2002 р. по 1 листопада 2008 року пропорційно до встановленого МСЕК розміру втрати працездатності - 60%, що відповідає 20988 грн.52 коп. (вирахувано шляхом додавання щомісячних страхових виплат в розмірі 60% від середнього заробітку із застосуванням відповідного коефіцієнта за вказаний період як зазначено в розрахунку аудитора (а.с.25-27, 32-35 т.1) та листах інспекції праці (а.с.16-20). з урахуванням індексу інфляції, що збільшує вказану суму на 409 грн.96 коп.

За період з 1.04.201 р. по 4.09.2002 р. приведений аудитором розрахунок заборгованості по страховим виплатам в розмірі 3295 грн.66 коп. відповідає розміру втраченого заробітку внаслідок втрати здоров'я, встановленому відповідно 100 % середнього заробітку за 17 місяців вказаного періоду з урахуванням індексу інфляції (а.с.31-32) та вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності».

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує на те, що позивач не надав доказів і в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт передачі від позивача до відповідача документів, необхідних для отримання виплат заподіяної шкоди, зокрема висновків МСЕК про визначення ступеня втрати працездатності позивачу.

При цьому відповідачем не спростовано факт здійснення трестом «Південатоменергобуд»виплат по відшкодуванню шкоди внаслідок ушкодження здоров»я на користь ОСОБА_2 в період до квітня 2001 року, а також не зазначено які заходи було ним вчинено для оформлення та передачі справи про страхові виплати до відповідного відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що АТВТ «Трест «Південатоменергобуд»не є належним відповідачем по даній справі спростовується наявними в матеріалах справи доказами: копією наказу № 67 від 18 липня 1990 року керівника тресту «Південатоменергобуд»про виплату суми коштів у відшкодування шкоди довічно на користь ОСОБА_2 та прийняття і зберігання даної справи про відшкодування шкоди в бухгалтерії тресту (а.с.10), який не скасовано і не оскаржено відповідачем; копією підготовленої для Вишгородського районного відділення ВД ФССНВ України АТ «Трест «Південатоменергобуд»довідки про розмір втраченого заробітку ОСОБА_2, згідно якої визначено суму відшкодування в розмірі 64 грн.34 коп. станом на 1.04.2001 р. і зазначено, що виплати вчинено по 31.03.2001 р. і заборгованості немає (а.с.12); листами Територіальної державної інспекції праці у Київській області Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України з яких вбачається, що справу позивача відносно грошових відшкодувань було передано БУ Чигиринської ДРЕС тресту «Південатоменергобуд». У 1988 році БУ Чигиринської ДРЕС згідно наказу Міненерго СРСР прийнято до складу тресту «Південатоменергобуд»(а.с.16), повідомленням Територіальної державної інспекції праці у Київській області про притягнення керівника ВАТ «Трест «Південатоменергобуд»до адміністративної відповідальності за невиконання припису про приведення страхових виплат на користь ОСОБА_2 у відповідність до Закону України «Про страхові тарифи на загоальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності»(а.с.21). Доказів, які б спростували даний факт відповідач суду не надав.

Розмір страхових виплат на користь позивача в період з 1 квітня 2001 року по 1 листопада 2008 року змінювався, разом із тим відповідач не надав суду своїх розрахунків втраченого заробітку, не заявляв клопотання про призначення по справі експертизи для визначення розміру стягнення, а суд відповідно до правил цивільного судочинства (ст..ст.10, 11 ЦПК України) позбавлений права самостійно збирати докази на підтвердження доводів і заперечень сторін. Оскільки доказів, які б спростовували висновок аудитора щодо розміру сум (середнього заробітку, індексу інфляції), які підлягають стягненню за вищезазначений період відповідач суду не надав, суд першої інстанції належним чином дослідив наданий позивачем доказ і дав йому оцінку, погодившись із визначеним розміром втраченого заробітку ( т.1 ас. 24-40).

Інші доводи скарги , а саме відсутність у відповідача необхідних документів для формування та передачі справи позивача до Фонду для продовження відшкодування шкоди, заподіяної його здоров'ю не звільняють відповідача від виконання обов'язку, передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року № 1105-ХІУ, зі змінами та доповненнями. З наданого відповідачем акту перевірки №10-20-038/21 від 11.05.2006 року Територіальної державної інспекції праці у Київській області Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України (а.с.172-173) вбачається, що під час проведення реорганізації тресту «Південатоменергобуд»можливо були втрачені необхідні документи щодо виплати належних ОСОБА_2 платежів по відшкодуванню заподіяної шкоди, що унеможливлює передачу його особової справи до відділення Фонду, проте запропоновано керівнику підприємства усунути порушення вимог ст..173 КЗпП України та Закону «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та продовжувати виплати до передачі справи до Фонду.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при постановленні рішення в частині визначення періоду та розміру стягнення заборгованості по страховим виплатам на користь ОСОБА_2 неправильно застосував норми матеріального та процесуального права , його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для зміни рішення. Ці позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення заборгованості за період з 1.04.2001 по 1.11.2008 р. в загальному розмірі 24694 грн.14 коп., що відповідає сумі втраченого заробітку з урахуванням індексу інфляції.

Пунктом 32 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 23 червня 1993 року №472, яка була чинною до дати введення в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачено, що при ліквідації, банкрутстві або реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат провадиться правонаступником.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, що діяла на час вирішення справи в судах, установлено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фонду соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", виплати призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

За таких обставин суд першої інстанції безпідставно вважав можливим провести перерахунок визначених роботодавцем сум щомісячних платежів за період з 1.01.1992 р. по 31.03.2001 р. та в порушення вищевказаних вимог закону включив зазначену позивачем суму недоплати до сум заборгованості.

В частині стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди та витрат на проведення аудиту рішення не відповідає вимогам закону, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального права, відповідає встановленим обставинам та дослідженим доказам, що є підставою для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідністю «Трест «Південатоменергобуд» задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 червня 2010 року в частині стягнення заборгованості з відшкодування шкоди, завданої здоров»ю внаслідок нещасного випадку на виробництві, та судових витрат змінити.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Трест "Південатоменергобуд", м. Вишгород Київської області, ідентифікаційний код 00119623 на користь ОСОБА_2 у відшкодування шкоди здоров'ю, завданої каліцтвом від нещасного випадку на виробництві, 24694 грн.14 коп. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, за період з 1 квітня 2001 року по 1 листопада 2008 року.

В частині задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та витрат на оплату послуг аудитора рішення суду скасувати. Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до товариства з додатковою відповідальністю "Трест "Південатоменергобуд" про відшкодування моральної шкоди та витрат за послуги аудитора.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Трест "Південатоменергобуд" на користь держави судовий збір в сумі 246 грн.94 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий суддя

Судді: