Постанова № 25449469, 24.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.12 Справа № 5015/1937/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання М. Мельник

за участю представників сторін:

від позивача –Гусак Ю. І. –представник

від відповідача (апелянта) –не з’явився

розглянув апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів № 2019 від 02.07.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2012 р. (суддя Т. Рим)

у справі № 5015/1937/12

за позовом ПП «Міська оренда», м. Львів

до відповідача Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

про спонукання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 20.06.2012 р. у справі № 5015/1937/12 задоволено позов ПП «Міська оренда», м. Львів, управління комунальної власності Департаменту економічної політики зобов’язано укласти з позивачем договір про внесення змін до договору на оренду нежитлових приміщень № 4283 від 15.10.1997 р. в редакції, викладеній в п. 2 резолютивної частини рішення, договір про внесення змін до договору на оренду нежитлових приміщень № 4283 від 15.10.1997 р. вважається укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду, з Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на користь позивача стягнуто 1 073 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач вживав заходів до внесення змін у договір оренди в частині зміни орендаря його правонаступником, проте, відповідач не розглянув по суті заяви позивача про внесення змін до договору оренди № 4283 від 15.10.1997 р.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано і не надано належної оцінки тому факту, що позивачем не подано доказів надсилання на адресу управління пропозиції укласти договір про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 15.10.1997 р. № 4283 в редакції, яка викладена позивачем у позовній заяві. Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття. Однак, позивачем не надано жодних доказів, які засвідчили би той факт, що управління відхилило його пропозицію про внесення змін до договору оренди або ухилилось від прийняття такої. Крім цього, апелянт вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захист порушеного права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що позивач двічі звертався до відповідача про внесення змін до договору на оренду нежитлових приміщень № 4283 від 15.10.1997 р., однак, відповідач листами відмовив у задоволенні такого звернення. Щодо твердження апелянта про обрання невірного способу захисту, позивач посилається на ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, згідно норм яких права та законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом встановлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Міська оренда»створене шляхом виділу із ВАТ «Львівський хлібокомбінат»на підставі рішення загальних зборів акціонерів товариства, оформлених протоколом № 02/09 від 07.10.2009 р. ПП «Міська оренда»є правонаступником ВАТ «Львівський хлібокомбінат»в частині прав та обов'язків орендаря за договором на оренду нежитлових приміщень № 4283 від 15.10.1997 р., укладеного з управлінням комунального майна м. Львова виконавчого комітету Львівської міської ради. Зазначене підтверджується: протоколом № 02/09 позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Львівський хлібокомбінат»від 07.10.2009 р., розподільчим балансом, складеним при створенні ПП «Міська оренда»шляхом його виділу із ВАТ «Львівський хлібокомбінат»на 29.12.2009 р., затвердженим загальними зборами акціонерів товариства, статутом ПП «Міська оренда», затвердженим загальними зборами акціонерів товариства та зареєстрованим державним реєстратором 29.12.2009 р.

15.10.1997 р. між Управлінням комунального майна Львівської міської ради (орендодавець) та ВАТ «Львівський хлібокомбінат»(орендар) укладено договір на оренду нежитлових приміщень № 4283, згідно умов якого орендодавець (відповідач) на підставі розпорядження № 389 від 12.05.1993 р. Львівської міської ради, рішення № 381 Львівської міської ради від 20.06.1997 р. (додаток № 2 статуту № 072-41 від 15.07.1996 р., свідоцтва про державну реєстрацію) передав, а орендар (позивач) прийняв в користування нежитлові приміщення у м. Львів, пл. Св. Теодора, 4 загальною площею 61, 3 кв. м строком до 20.06.2022 р.

У листі-відповіді від 23.12.2010 р. № 2302-2966 на заяву про внесення змін до договору оренди № 4283 від 15.10.1997 р. управлінням комунальної власності Львівської міської ради зазначено, що вжито заходів для прокурорського реагування на обставини згадані в акті ревізії, тому управління позбавлене можливості вирішити питання порушене у поданій заяві.

У листі-відповіді від 14.11.2011 р. № 2302-3072 на заяву про внесення змін до договору оренди № 4283 від 15.10.1997 р. управлінням комунальної власності Львівської міської ради зазначено, що у господарському суді розглядається справа за позовом прокурора Франківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради про розірвання договорів оренди та виселення з нежитлових приміщень, тому до вирішення спору управління позбавлене можливості вирішити питання, порушене у поданій заяві.

В той час, на момент надання відповіді (14.11.2011 р.) рішенням господарського суді Львівської області від 25.10.2011 р. у справі № 5015/4682/11 повністю відмовлено у позові прокурора Франківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ВАТ «Львівських хлібокомбінат»про розірвання договорів оренди та виселення з нежитлових приміщень.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 5.2.14 ухвали Львівської міської ради № 3432 від 25.03.2010 р. «Про внесення змін і доповнень до ухвали міської ради від 07.06.2007 р. № 897»(«Про врегулювання питання оренди майна територіальної громади м. Львова», викладеної у редакції ухвали Львівської міської ради № 2569 від 09.04.2007 р. «Про внесення змін і доповнень до ухвали міської ради від 07.04.2007 р. № 897»), заміна сторони договору її правонаступником у разі реорганізації орендаря відбувається через внесення у договір змін у частині орендаря. Інші умови договору залишаються незмінними. Внесення змін до договору оформляється додатком до договору або через викладення договору у новій редакції.

Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Зазначена ухвала Львівської міської ради недійсною не визнавалась, чим спростовується посилання відповідача на можливість спонукання до укладення договору лише у випадку істотного порушення його умов.

Враховуючи наведене та передбачене ухвалою Львівської міської ради положення, яке обумовлює необхідність у даному випадку внесення таких змін до договору, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відмови позивачу у внесенні змін до договору.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вживав заходів до внесення змін у договір оренди в частині зміни орендаря його правонаступником. Проте, відповідач не розглянув по суті заяви позивача про внесення змін до договору оренди № 4283 від 15.10.1997 р. Доказів існування передбачених законодавством перешкод для внесення запропонованих змін до договору на дату розгляду справи, суду не надано, у матеріалах справи такі також відсутні. При цьому, законодавством чи договором не передбачено обов'язку заінтересованої сторони звертатись повторно з аналогічною пропозицією, враховуючи, що про обставини, які обумовлюють внесення змін до договору відповідач був повідомлений у встановленому порядку.

За таких обставин, суд вважає, що судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано задоволено вимоги позивача про спонукання відповідача до укладення договору в частині заміни орендаря його правонаступником.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, в тому числі шляхом встановлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 84 ГПК України, у спорі, що виник при укладенні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір –умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Крім цього, суд не бере до уваги твердження апелянта про те, що позивач зобов’язаний був направити проект додаткової угоди про внесення змін до договору в порядку досудового врегулювання спору, оскільки встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2012 р. у справі № 5015/1937/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів –без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 27.07.2012 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.