Постанова № 25449437, 26.07.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.07.2012 р. справа №5009/1707/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Діброви Г.І.

суддів

Бойченка К.І., Чернота Л.Ф.

при секретарі Гриньовій О.В.

від позивача:

Мітічкін А.С. –за дов. ВРН №361224 від 26.10.11р.

від відповідача:

Єфімов С.О. –за дов. №60/103 від 20.12.11р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Автокомплект” ДП НАЕК “Енергоатом”, м. Київ

на рішення господарського суду

Запорізької області

від

30.05.2012 року

у справі

№ 5009/1707/12 (суддя Носівець В.В.)

за позовом

Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Автокомплект” ДП НАЕК “Енергоатом”, м. Київ

до відповідача

Публічного акціонерного товариства “Азовські мастила і оливи”, м. Бердянськ Запорізької області

про

стягнення 307498 грн. 97 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Автокомплект” ДП НАЕК “Енергоатом”, м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Азовські мастила і оливи”, м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 307498 грн. 97 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.05.12 р. позовні вимоги Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Автокомплект” ДП НАЕК “Енергоатом”, м. Київ були задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Азовські мастила і оливи”, м. Бердянськ Запорізької області на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Автокомплект” ДП НАЕК “Енергоатом”, м. Київ пеню у розмірі 90554 грн. 20 коп. та штрафу у розмірі 20000 грн. 00 коп. В іншій частині позову було відмовлено.

Позивач, Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Автокомплект” ДП НАЕК “Енергоатом”, м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.12 р. в частині відмови у позові скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення господарського суду Запорізької області без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5009/1707/12 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає зміні в частині розподілу судових витрат із залишенням без змін рішення суду в іншій частині, а висновок суду про стягнення пені - за мотивами, викладеними в постанові, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.11 року між Державним підприємством Національною атомною енергогенеруючою компанією “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Атомкомплект” ДП НАЕК “Енергоатом” (покупець) та Відкритим акціонерним товариством “Азовські мастила і оливи” (правонаступником якого є Публічне акціонерного товариство “Азовські мастила і оливи”) (постачальник) було укладено договір поставки № 210-2011, згідно умов якого постачальник зобов»язався в порядку і на умовах, визначених в договорі, поставити турбінні оливи власного виробництва для ВП РАЕС та ВП ЮУАЕС ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов»язався в порядку і на умовах, визначених в договорі, прийняти і оплатити продукцію. Найменування одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни і строки поставки зазначені в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

У відповідності до п. 3.1 договору, сума договору складає 1440917 грн. 23 коп. у тому числі ПДВ 20 % - 240152 грн. 87 коп.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору, покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікаціях, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника. Оплата поставленої продукції здійснюється покупцем за кожну партію, протягом 30 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.

Пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що строк поставки продукції зазначений в специфікаціях. Допускається дострокова поставка та поставка партіями. Поставка продукції згідно специфікацій здійснюється транспортом постачальника на умовах DDP –склад ВП “РАЕС” та ВП “Складського господарства” ВП “ЮУАЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” (далі –вантажоодержувачі) згідно Інкотермс 2000. Постачальник не пізніше, ніж за 3 дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.

Пунктом 5.4. договору сторони зазначили, що датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Згідно п. 6.3.1 договору, постачальник зобов’язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

У відповідності п. 9.2. договору, у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку, передаються у відповідний Господарський суд України за місцем знаходження відповідача, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.

Специфікаціями № № 1, 2 до договору сторони передбачили, що термін поставки складає 30 календарних днів з моменту укладання договору.

Як зазначає позивач у своєму позові, згідно видаткових накладних № 600230 від 23.08.11 р. на суму 138165 грн. 12 коп. та № 600229 від 23.08.11 р. на суму 136084 грн. 32 коп. прострочення поставки продукції становить 115 днів (з 01.05.11 р. по 23.08.11 р.). Відповідно до видаткової накладної № 600276 від 15.09.11 р. на суму 182278 грн. 08 коп. –138 днів (з 01.05.11 р. до 15.09.11 р.). Відповідно до видаткової накладної № 600332 від 04.10.11 р. –на суму 286969 грн. 20 коп. –157 днів (з 01.05.11 р. до 04.10.11 р.). Відповідно до видаткової накладної № 600519 від 24.11.11 р. –на суму 270016 грн. 08 коп. –185 днів (з 01.05.11 р. до 01.11.11 р.). Відповідно до видаткової накладної № 600562 від 02.12.11 р. –на суму 175342 грн. 08 коп. –185 днів (з 01.05.2011 р. до 01.11.11 р.). Відповідно до видаткової накладної № 600609 від 12.12.11 р. –на суму 157308 грн. 48 коп. –185 днів (з 01.05.11 р. до 01.11.11 р.).

Відповідач свої зобов»язання за договором належним чином не виконав, у зв»язку з чим позивач направив відповідачу претензію № 6099/51 від 21.07.11 р. з вимогою про сплату неустойки у розмірі 208933 грн. 20 коп. Відповідач відгуком на претензію № 60/2254 від 29.08.11 р. просив позивача не застосовувати штрафні санкції, на що позивач листом № 7812/51 від 19.09.11 р. просив надати обґрунтовані пояснення щодо порушень відповідачем своїх зобов»язань. Відповідач надіслав позивачу відгук на досудове нагадування № 70/2866 від 24.10.11 р., яким просив позивача відмовитись від подальшого застосування санкцій за договором. Позивач направив відповідачу претензію № 2 від 12.04.12 р. за № 3463 151 про неналежне виконання та стягнення неустойки по договору поставки з вимогою сплатити неустойку у розмірі 307498 грн. 97 коп., однак відповідач залишив дану претензію без відповіді та виконання.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Приписами статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони п. 7.2. договору передбачили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов’язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково в даному випадку застосовано положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», оскільки за умовами укладеного між сторонами договору у відповідача відсутнє грошове зобов»язання перед позивачем, а навпаки у позивача перед відповідачем існує обов»язок прийняти і оплатити продукцію.

В даному випадку сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень домовились про застосування до відповідача штрафної договірної санкції у вигляді сплати пені саме за прострочку виконання договірного негрошового зобов»язання –за прострочку поставки продукції, тобто відповідно до вимог чинного законодавства України, сторони, згідно норм ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачили нарахування, у разі прострочки поставки відповідачем продукції, пені у розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Посилання відповідача та суду першої інстанції на судову практику є помилковим, оскільки перелічені постанови касаційної інстанції прийняті по справам, в яких розглядалися питання щодо прострочки виконання відповідачами грошових зобов»язань, а по даній справі предметом розгляду є стягнення договірних штрафних санкцій за прострочку виконання негрошового договірного зобов»язання з поставки продукції.

Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 213267 грн. 53 коп. за загальний період прострочки поставки продукції з 01.05.11 р. по 01.11.11 р. є правомірними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі, але суд апеляційної інстанції, користуючись наданим чинним законодавством України правом зменшення розміру штрафних санкцій у випадку їх неспіврозмірності з розміром скоєного правопорушення, враховуючи клопотання відповідача, підтримане ним в суді апеляційної інстанції, вважає можливим зменшити розмір пені до суми, яка була стягнута судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Так, при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 Цивільного кодексу України), вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, оскільки заявлена до стягнення сума пені надмірно велика, зобов»язання відповідача перед позивачем щодо поставки продукції виконані ним в повному обсязі, про що зазначено позивачем у позові, в матеріалах справи відсутні докази того, що часткове порушення строків виконання зобов»язання відповідачем завдало будь-яких збитків позивачеві, то розмір пені, на думку судової колегії, не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Автокомплект” ДП НАЕК “Енергоатом”, м. Київ в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 90554 грн. 20 коп. за період з 01.05.11 р. по 01.11.11 р., але за мотивами, викладеними в постанові.

Також судова колегія вважає, що господарським судом правомірно було зменшено розмір штрафу та правомірно стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Азовські мастила і оливи”, м. Бердянськ Запорізької області на користь Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Автокомплект” ДП НАЕК “Енергоатом”, м. Київ штраф лише у розмірі 20000 грн. 00 коп. з відмовою в іншій частині.

В той же час судова колегія вважає, що господарський суд помилково стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 3695 грн. 71 коп., оскільки в даному випадку позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, а розмір стягнутих штрафних санкцій лише зменшений судом, у зв»язку з чим судові витрати у повному обсязі покладаються на відповідача згідно норм ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2012 р. у справі № 5009/1707/12 частково ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, але частково не відповідає нормам матеріального права України та підлягає зміні в частині розподілу судових витрат із залишенням без змін рішення суду в іншій частині, а висновок суду про стягнення пені - за мотивами, викладеними в постанові, із задоволенням вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Автокомплект” ДП НАЕК “Енергоатом”, м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2012 р. у справі № 5009/1707/12 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2012 р. у справі № 5009/1707/12 –змінити.

Позовні вимоги Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Автокомплект” ДП НАЕК “Енергоатом”, м. Київ до Публічного акціонерного товариства “Азовські мастила і оливи”, м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 307498 грн. 97 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Азовські мастила і оливи”, 71114, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 2, ЗКПО 00152365 Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом”, 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, ЗКПО 24584661 в особі відокремленого підрозділу “Автокомплект” ДП НАЕК “Енергоатом”, 01113, м. Київ, вул. Жилянська, 108 «А», ЗКПО 26251923 пеню у розмірі 90554 грн. 20 коп., штраф у розмірі 20000 грн. 00 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6149 грн. 98 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1227 грн. 13 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

У разі дотримання сторонами приписів ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду Запорізької області видати поворотний наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2012 р. у справі № 5009/1707/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 6 прим:

1 –у справу;

2,3 –позивачу;

4 –відповідачу;

5 –ДАГС;

6–ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.