Постанова № 25449403, 26.07.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.07.2012 р. справа №40/107(55/40)

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Діброви Г.І.

суддів

Бойченка К.І., Чернота Л.Ф.

при секретарі Гриньовій О.В.

від позивача:

Мілохіна Л.М. –за дов. № 4895 від 29.12.11 р.

від відповідача:

не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства “Лисичанський склозавод “Пролетарій”, м. Лисичанськ Луганської області

на рішення господарського суду

Донецької області

від

18.06.2012 року

у справі

№ 40/107 (55/40) (суддя Попков Д.О.)

за позовом

Публічного акціонерного товариства “Лисичанський склозавод “Пролетарій”, м. Лисичанськ Луганської області

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Фідесгруп клас”, м. Донецьк

про

стягнення збитків у розмірі 320280 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Закрите акціонерне товариство «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Флоат - центр», м. Київ про стягнення збитків у розмірі 320280 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.04.11 р. справу № 55/40 було надіслано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 09.06.11 р. прийняв справу № 55/40 до свого провадження та присвоїв їй № 40/107(55/40).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.06.11 р. замінено неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Флоат - центр», м. Київ на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Фідесгруп клас”, м. Донецьк.

Ухвалою господарського суду від 15.08.11 року зупинено провадження по справі на строк до завершення перевірки викладених у повідомленні обставин та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області. Матеріали справи було надіслано на адресу Прокуратури Донецької області.

18.04.12 року до канцелярії господарського суду Донецької області надійшла постанова о/у СДСБЕЗ Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області ст. лейтенанта міліції Матіулліна Р.Р. про відмову в порушенні кримінальної справи.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.12 р. у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Лисичанський склозавод “Пролетарій”, м. Лисичанськ Луганської області було відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Лисичанський склозавод “Пролетарій”, м. Лисичанськ Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 18.06.12 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 09.07.12р. не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія, розглянувши наявні в матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Фідесгруп клас”, м. Донецьк та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Флоат - центр», м. Київ є однією і тією ж юридичною особою, про що свідчить один і той же ідентифікаційний код юридичних осіб – 33151059.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги позивача.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 40/107(55/40) та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.07 року між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) було укладено договір оренди № 720446, згідно умов якого Орендодавець зобов’язався передати Орендарю, а Орендар зобов’язався прийняти в платне користування бункери для склобою на 12 місяців і сплачувати Орендодавцю орендну плату за користуванням майном, строком до 31.12.2007 р., а у випадку, якщо одна із сторін повністю виконає зобов’язання до закінчення строку дії договору, то його дія автоматично пролонгується до повного виконання своїх зобов’язань іншою стороною.

У відповідності до п. 2.3. договору оренди, Орендар зобов»язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за користування переданим майном та не допускати дії, які можуть привести до пошкодження або знищення майна; підтримувати майно у технічно справному стані, та за першою вимогою або у разі дострокового розірвання договору повернути майно впродовж 10 календарних днів за актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатками; за свій рахунок здійснювати поточний ремонт майна та нести всі затрати, пов’язані з експлуатацією майна.

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що Орендар зобов»язаний щомісячно здійснювати плату в розмірі 240 грн. 00 коп. до 15 числа наступного місяця.

Згідно п. 4.3. договору, у випадку втрати майна Орендар зобов»язується відшкодувати Орендодавцю спричинені збитки у розмірі залишкової вартості майна.

Відповідно до п. 6.4. договору, сторони встановили обов’язок із здійснення письмового повідомлення протягом 3-ох днів про зміну реквізитів, зазначених в договорі.

На підставі п. 1.4 договору оренди № 720446 бункери для склобою були передані у користування відповідачу, про що свідчать акти прийому-передачі від 20.04.07 р. відносно 50 шт. бункерів за порядковими номерами 7102-7151 балансовою вартістю 2620 грн. 02 коп. за одиницю без ПДВ та загальною вартістю 131001 грн. 00 коп.; від 19.12.07 р. відносно 100 шт. бункерів за порядковими номерами 8129-8178 та 8187-8236 балансовою вартістю 2650 грн. 00 коп. за одиницю без ПДВ та загальною вартістю 265000 грн. 00 коп. та від 20.08.07 р. відносно 50 шт. бункерів за порядковими номерами 7342-7376 та 7394-7408 балансовою вартістю 2650 грн. 00 коп. за одиницю без ПДВ та загальною вартістю 132500 грн. 00 коп.

Як стверджує позивач, ним 07.12.10 року було надіслано на адресу відповідача вимогу № 5/р від 06.12.10 р. про повернення в десятиденний строк 101 неповернутий бункер за порядковими номерами, визначеними у розрахунках або відшкодувати завдані збитки у розмірі їх вартості в сумі 320280 грн. 00 коп., згідно довідки від 26.01.11р. з урахуванням первісної вартості майна.

Оскільки відповідач 101 бункер не повернув позивачу, останній звернувся із позовом до господарського суду про стягнення з відповідача збитків у розмірі 320280 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки –це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов’язань та причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням зобов’язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов’язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.07 року між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) було укладено договір оренди № 720446, згідно умов якого Орендодавець зобов’язався передати Орендарю, а Орендар зобов’язався прийняти в платне користування бункери для склобою на 12 місяців і сплачувати Орендодавцю орендну плату за користуванням майном, строком до 31.12.2007 р., а у випадку, якщо одна із сторін повністю виконає зобов’язання до закінчення строку дії договору, то його дія автоматично пролонгується до повного виконання своїх зобов’язань іншою стороною.

Позивач на виконання умов договору передав у користування відповідачу бункери для склобою, що підтверджено актами прийому-передачі від 20.04.07 р. відносно 50 шт. бункерів за порядковими номерами 7102-7151 балансовою вартістю 2620 грн. 02 коп. за одиницю без ПДВ та загальною вартістю 131001 грн. 00 коп.; від 19.12.07 р. відносно 100 шт. бункерів за порядковими номерами 8129-8178 та 8187-8236 балансовою вартістю 2650 грн. 00 коп. за одиницю без ПДВ та загальною вартістю 265000 грн. 00 коп.; від 20.08.07 р. відносно 50 шт. бункерів за порядковими номерами 7342-7376 та 7394-7408 балансовою вартістю 2650 грн. 00 коп. за одиницю без ПДВ та загальною вартістю 132500 грн. 00 коп., та в подальшому, вважаючи, що відповідач втратив частину неповернутого орендованого майна, звернувся із позовними вимогами до суду, в обґрунтування яких, зокрема, посилається на складений 26.07.11 р. його представниками акт про відсутність орендованого майна за адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Фідесгруп клас”, м. Донецьк (згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), а саме: м. Донецьк, вул. Бессарабська, 27.

Однак судова колегія вважає, що відсутність майна за місцезнаходженням відповідача не свідчить про втрату майна, оскільки ані умовами договору, ані актами приймання-передачі сторони не визначили місце перебування об’єкту оренди, в межах якого бункери мали використовуватися відповідачем.

Пунктом 2.3. договору оренди сторони передбачили, що відповідач зобов»язаний за першою вимогою або у разі дострокового розірвання договору повернути позивачу майно впродовж 10 календарних днів за актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатками.

В матеріалах справи є наявною вимога позивача № 5/р від 06.12.10 р. про повернення відповідачем в десятиденний строк 101 неповернутий бункер за порядковими номерами, визначеними у розрахунках або відшкодувати завдані збитки у розмірі їх вартості в сумі 320280 грн. 00 коп., згідно довідки від 26.01.11р. з урахуванням первісної вартості майна.

Судова колегія вважає, що господарський суд правомірно не взяв до уваги зазначену вимогу, оскільки дана вимога про повернення майна була надіслана за адресою, яка вже не була адресою місцезнаходження відповідача. Так, позивач 07.12.10 р. надіслав вимогу ТОВ «Торговий Дім «Флоат-центр»за адресою: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 10-А, 4 пов., тоді як на той час (з 23.07.09 р., про що свідчить витяг з ЄДРЮОФОП) ТОВ «Торговий Дім «Флоат-центр»вже іменувалось як Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Фідесгруп клас” з місцезнаходженням за адресою: 83058, м. Донецьк, Будьонівський район, вул. Бессарабська, 27.

Отже, позивач не надав ані належних та допустимих доказів направлення за належною адресою відповідача вимоги, ані доказів достроково розірвання договору за згодою сторін або у судовому порядку та доказів припинення дії укладеного між сторонами договору оренди, тобто у відповідача відсутній обов»язок з повернення майна у відповідності до п. 2.3 договору і звернення до суду саме з таким позовом є передчасним.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що позивачем не доведено об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, зокрема, причинно-наслідковий зв»язок між нібито неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань за договором оренди з повернення позивачу залишку бункерів у кількості 101 шт. та спричиненими позивачу збитками, пов»язаними нібито з втратою майна у розмірі 320280 грн. 00 коп. Крім того, судова колегія вважає неналежним наданий позивачем розрахунок розміру збитків, оскільки п. 4.3. договору оренди зазначено про необхідність використання в даному випадку саме залишкової вартості втрачених бункерів, тоді як позивач використував первісну вартість майна на момент його передачі в оренду відповідачу, що не відповідає умовам договору.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 320280 грн. 00 коп. в зв»язку з недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2012 р. у справі № 40/107(55/40) грунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Лисичанський склозавод “Пролетарій”, м. Лисичанськ Луганської області на рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2012 р. у справі № 40/107(55/40) залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2012 р. у справі № 40/107(55/40) –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.