Рішення № 25449360, 23.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р.

Справа № 5023/3039/12

вх. № 3039/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

за участю:

позивача - Снєжкін О.Є. дов. №319/05-015 від 02.04.12р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ДП Харківський науково-дослідний технологічний інститут приладобудування м. Х-в

до ДП "Харківський державний приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 80622,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 54000 грн. заборгованості за договором поставки №14/10 від 25.03.2010 р. та 26622,00 грн. пені.

Ухвалою суду від 06. 07.2012р. було порушено провадження по справі та призначені до розгляду на 23.07.2012 р.

19.07.2012 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі, в тому числі, докази сплати позивачем судового збору на вірний рахунок.

Вказані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому суму основної заборгованості визнає, проти стягнення пені заперечує, вказує на пропущення позивачем строку позовної давності. Також, відповідач просить суд розглядати справу без участі його представника.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав.

Позивач надав суду акт звірки розрахунків, підписаний сторонами.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення представника позивача суд встановив, що 25.03.2012р. між сторонами було підписано договір № 14/10. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, передав відповідачеві товар вартістю 540000 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується накладними від 02.06.2010 року №5, від 16.08.2010 року №11, від 26.08.2010 року №29, від 31.08.2010 року №46, від 04.10.2010 року №2, від 27.10.2010 року №22; накладними від 27.08.2010 року №120; від 08.09.2010 року №134; від 27.10.2010 року №206; довіреностями від 08.09.2010 року ЯОК №790834/920, від 28.09.2010 року ЯОК №790903/988, від 26.08.2010 року ЯОК №790787/873, від 27.10.2010 року ЯОК №791453/187, але оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 486000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 54000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

07 травня 2012 року за №441/05-015 позивач направив рекомендованим листом з повідомленням претензію №3 відповідачеві, що містила в собі вимогу про сплату заборгованості за отриманий товар.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 54000 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 26622,00 грн., суд встановив наступне.

Пунктом 5.2 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 232 ч. 6, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з п. 5.2 договору, укладеного між сторонами у цій справі, ним встановлено можливість стягнення пені в розмірі 0,1 від суми затриманого платежу за кожний день прострочення, та не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) застосовується скорочений строк позовної давності в один рік.

Оскільки, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені 04.07.2012 р., то пеню слід нараховувати за період з 04.07.2011 р., тобто лише за один рік.

Таким чином, враховуючи надану відповідачем заяву про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, період з 31.12.2010 р. по 03.07.2011 р. суд не включає до розрахунку при перевірці розміру пені.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В період з 04.07.2011р. по 22.03.2012 р. облікова ставка НБУ становила 7,75 %, в період з 23.03.2012р. по 22.03.2012 р. облікова ставка НБУ становила 7,5 %,

Розрахунок пені :

54000 (сума боргу) * 15,5 % (подвійна облікова ставка НБУ за період з 04.07.2011р. по 22.03.2012 р.) / 365 * 263 (кількість днів прострочки) = 6030,98 грн.

54000 (сума боргу) * 15 % (подвійна облікова ставка НБУ за період з 22.03.2012р. по 04.07.2012 р.) / 365 * 103 (кількість днів прострочки) = 2285,75 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 8316,76 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.

Враховуючи викладене вище, в задоволенні позову в частині стягнення 18305,24 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

Таким чином, з відповідача слід стягнути з позивача 1246,33 грн. судового збору, що становить 2% від розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Харківський приладобудівний завод імені Т.Г.Шевченко" (вул. Жовтневої революції"", 99, м. Харків, 61004, п/р №26007996106032 в філії Публічного акціонерного товариства ПУМБ м. Харкова, МФО 350385, код 14315500) на користь Державного підприємства Науково-дослідний технологічний - інститут приладобудування (вул. Примакова, 40/42, м. Харків, 610 ї 0, п/р №260093 01816446, „Червонобаварське безбалансове відділення філії „Відділення Промінвестбанку в м. Харків", МФО 351458, код 14310589) - 54000 грн. заборгованості, 8316,76 грн. пені та 1246,33 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.07.2012 р.

Суддя Денисюк Т.С.