Рішення № 25449145, 23.07.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року

справа № 5020-631/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноробне підприємство “Діоніс” ЛТД

(вул. Грибоєдова, 7, м. Сімферополь, 95017)

до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та місті Севастополі

(пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

про визнання додаткової угоди недійсною

за участю представників сторін:

позивача –Юрченко Д.А., довіреність № 91 від 07.03.2012,

відповідача - Бєлоусов В.С., довіреність № 30 від 15.06.2012.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виноробне підприємство “Діоніс” ЛТД звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та місті Севастополі про визнання додаткової угоди №6 від 06.02.2012 до договору оренди цілісного майнового комплексу колишнього Сімферопольського експериментального виробництва № 4 від 21.03.2000 недійсною.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, статтю 207 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що положення Постанови Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011 «Про внесення змін у постанову Кабінету Міністрів України №786 від 10.08.1995»щодо зміни орендної ставки не можуть бути застосовані, оскільки суперечать положенням статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою передбачено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Оскільки відповідно до додаткової угоди № 6 від 06.02.2012 орендна ставка за користування цілісним майновим комплексом зросла більш ніж в три рази, позивач наполягає, що це негативно впливає на фінансово-економічний стан підприємства.

Ухвалою від 07.06.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Пунктом 20.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»№10 від 24.10.2011 визначено, що згідно з частиною першою статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи зі спорів, зокрема, про визнання договорів недійсними, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. При цьому стороною, зобов'язаною здійснити певні дії, може бути будь-яка із сторін, у якої з огляду на умови договору та з урахуванням фактичних обставин справи відповідний обов'язок існує на момент подання позову.

Згідно з положеннями статті 510 Цивільного кодексу України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За укладеним між сторонами договором оренди цілісного майнового комплексу орендодавець був зобов’язаний передати позивачу об’єкт оренди.

Оскільки підставою для звернення до суду із позовом про визнання додаткової угоди №6 від 06.02.2012 до договору оренди цілісного майнового комплексу колишнього Сімферопольського експериментального виробництва №4 від 21.03.2000 недійсною стало, зокрема, недотримання відповідачем при укладенні цієї додаткової угоди вимог діючого законодавства, даний позов має розглядатися за місцем знаходження відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки додаткова угода № 6 від 06.02.2012 до договору оренди цілісного майнового комплексу колишнього Сімферопольського експериментального виробництва №4 від 21.03.2000 була укладена із дотриманням вимог чинного законодавства (а.с. 31-32).

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2000 між Фондом майна Автономної Республіці Крим (Орендодатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виноробне підприємство “Діоніс” ЛТД (Орендар) укладений договір оренди державного майна № 4, відповідно до умов якого Орендодатель передає цілісний майновий комплекс колишнього Сімферопольського експериментального виробництва, розташованого за адресою м.Сімферополь, вул.Грибоєдова, 7, а Орендар приймає його у строкове платне користування для організації виробництва вінопродукції (арк.с. 7-9).

Відповідно до акту прийому-передачі, Орендодавець передав, а Орендар прийняв об’єкт оренди (арк. с. 10).

Пунктом 3.3 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу одної зі сторін у випадках зміни Методики та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Додатковими угодами до договору оренди № 4 розмір орендної плати змінювався на підставі Методики розрахунку орендної плати (арк.с. 11, 12).

Листом за вих. № 08-10/1326 від 19.03.2010 Фонд майна Автономної Республіки Крим повідомив позивача про поновлення строку дії Договору № 4 від 21.03.2000 в порядку статті 764 Цивільного кодексу України до 21.03.2020 (арк.с.25).

На виконання наказу Фонду державного майна України № 159 від 30.01.2007 «Про визнання орендодавця на території Автономної Республіки Крим», керуючись Положенням «Про Фонд майна Автономної Республіці Крим», затвердженим постановою Ради Міністрів Автономної Республіці Крим № 82 від 01.03.2011, здійснено прийом Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі орендних справ за договором оренди, зокрема, за договором оренди № 4 від 21.03.2000, про що складений відповідний Акт прийому-передачи документів від 27.09.2011.

06.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виноробне підприємство “Діоніс” ЛТД та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та місті Севастополі була укладена додаткова угода № 6 до договору оренди цілісного майнового комплексу колишнього Сімферопольського експериментального виробництва № 4 від 21.03.2000, відповідно до умов якої пункт 3.1 договору доповнено текстом наступного змісту: Орендна плата з 20.09.2011 визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011. З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011:

- розмір орендної плати за вересень 2011 року становить без урахування ПДВ –34843,26 грн (з 01.09.2011 по 19.09.2011 –12402,86 грн та з 20.09.2011 по 30.09.2011 –22440,40 грн) і відображений у розрахунку, що є додатком до цієї додаткової угоди та її невід’ємною частиною;

- розмір орендної плати за жовтень 2011 року складає без урахування ПДВ 61201,09 грн з урахуванням індексу інфляції за жовтень 2011 року;

- розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається згідно умов пункту 3.2 договору оренди № 4 від 21.03.2000.

Згідно пункту 4 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 з наступними змінами та доповненнями (далі –Методика) орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди.

Пунктом 5 Методики визначено, що розмір річної орендної плати за цілісні майнові комплекси державних підприємств визначається за формулою:

Опл = (Воз+Внм)*Сор.ц

100

де Опл - розмір річної орендної плати, грн.; Воз - вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; Внм - вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; Сор.ц - орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, визначена згідно з додатком 1.

Пунктом 2.2.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноробне підприємство “Діоніс” ЛТД, затвердженого рішенням Загальних зборів учасників підприємства (протокол № 28 від 11.12.2006) та зареєстрованого Виконавчим комітетом Київської районної ради м.Сімферополя у Реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності від 03.03.2000 за № 04055564ю0020970 передбачено, що основними видами діяльності Товариства є, зокрема, виробництво вин, виробництво алкогольних напоїв (горілок та горілок особливих), виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція), виробництво дистильованих алкогольних напоїв.

З довідки АА № 461147 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики в Автономній Республіці Крим від 14.02.2011, вбачається, що видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноробне підприємство “Діоніс” ЛТД за КВЕД є, зокрема, виробництво виноградних вин, виробництво дистильованих алкогольних напоїв (а.с.44).

Додатком 1 до Методики визначені орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств у відсотків. Так, орендна ставка цілісних майнових комплексів державних підприємств тютюнової промисловості, лікеро-горілчаної та виноробної промисловості, радгоспів заводів (що виробляють виноробну продукцію) становить 25 відсотків.

Разом з тим, із розрахунку плати за базовий місяць оренди нерухомого майна, якій є додатком до додаткової угоди № 6 від 06.02.2012 слідує, що відповідачем не враховано вищевказаних положень закону та невірно здійснено розрахунок розміру орендної плати (арк.с. 24).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Підстави недійсності правочину, як способу захисту цивільного права зазначені у статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№ 02-5/111 від 12.03.1999, діючих на цей час, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен установити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання установленої форми угоди; правоздатність сторін по угодах; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони й інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки загальними правовими підставами визнання правочину недійсним є порушення умов його дійсності, при вирішенні спору про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, саме на момент вчинення правочину, зокрема, відповідність змісту угод вимогам матеріального законодавства, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, запроваджена статтею 203 Цивільного кодексу України норма, у якій закріплені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Таким чином, з огляду на положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, недійсність правочину може бути обумовлена, зокрема, не відповідністю правочину актам цивільного законодавства.

За загальним правилом правочин, визнаний недійсним, вважається таким з моменту його укладення.

Відповідно до положень статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, враховуючи, що додаткова угода № 6 від 06.02.2012 до договору оренди цілісного майнового комплексу колишнього Сімферопольського експериментального виробництва №4 від 21.03.2000 була укладена з порушенням Методики в частині визначення розміру орендної плати, суд дійшов висновку, що позивачем доведені обставини, які є підставою для визнання зазначеної додаткової угоди недійсною, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 06.02.2012 до договору оренди цілісного майнового комплексу колишнього Сімферопольського експериментального виробництва № 4 від 21.03.2000, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виноробне підприємство “Діоніс” ЛТД (вул. Грибоєдова, 7, м.Сімферополь, 95017, код ЄДРПОУ 30848549) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008, код ЄДРПОУ 20677058).

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008, код ЄДРПОУ 20677058, відомості про рахунки в установах банку відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноробне підприємство “Діоніс” ЛТД (вул. Грибоєдова, 7, м.Сімферополь, 95017, код ЄДРПОУ 30848549, відомості про рахунки в установах банку відсутні) судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.07.2012.

Суддя

О.О. Єфременко