Рішення № 25449130, 26.07.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 а

_________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2012 р. Справа № 5019/859/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АМАКО Україна” (далі – ТОВ “АМАКО Україна”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Лендком Симонів” (далі –ТОВ “Лендком Симонів”) про стягнення заборгованості в сумі 1 328 811 грн. 22 коп.,

за участю представників:

позивача: Смоленської А.В. за дов. від 11 квітня 2012 року № 17,

відповідача: Волошина І.В. за дов. від 18 квітня 2012 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2012 року ТОВ “АМАКО Україна” звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору від 12 квітня 2011 року № 3449/007353, укладеного між позивачем та приватним підприємством “Моріон-Агро” (далі –Підприємство), правонаступником якого є ТОВ “Лендком Симонів”, Підприємству згідно специфікацій № 1 та № 2, які є невід’ємною частиною вказаного договору, у власність були передані засоби захисту рослин вартістю 1 070 230 грн. 75 коп. Оскільки покупець взяте на себе зобов’язання щодо оплати вищезазначеного товару у встановлений договором строк не виконав, позивач, посилаючись на статті 525, 526, 530, 610-612, 692 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), а також статті 173, 265 Господарського кодексу України (далі –ГК України), просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також 12 737 грн. 21 коп. пені, 216 492 грн. 56 коп. штрафу, встановленого договором за порушення умов оплати вищевказаного товару, 10 702 грн. 30 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 18 648 грн. 40 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 28 травня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/859/12, розгляд якої було призначено на 21 червня 2012 року.

Ухвалою суду від 21 червня 2012 року розгляд справи відкладено на 3 липня 2012 року.

У судовому засіданні, призначеному на 3 липня 2012 року, було оголошено перерву до 26 липня 2012 року.

9 липня 2012 року через канцелярію суду представником позивача в порядку частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) було подано заяву від 5 липня 2012 року № 4428 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача 1 070 230 грн. 75 коп. основного боргу, 5 544 грн. 68 коп. пені, 96 320 грн. 77 коп. штрафу, 10 702 грн. 30 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 18 648 грн. 40 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник ТОВ “АМАКО Україна” у судовому засіданні 26 липня 2012 року позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 5 липня 2012 року), та наполягав на його задоволенні.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що товар, переданий Підприємству за вищезазначеним договором, був неналежної якості. Крім того, позивачем не було надано відповідних супровідних документів на вказаний товар. За таких обставин, на думку відповідача, у останнього відсутні правові підстави для звернення з позовом до суду щодо оплати цього товару, а відтак і нарахування штрафних санкцій за порушення строків його оплати. Також у судовому засіданні представник ТОВ “Лендком Симонів” на підставі статті 267 ЦК України заявив про застосування позовної давності щодо вимог позивача про стягнення суми пені, у зв’язку з чим просив суд відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2011 року між Підприємством, правонаступником якого є відповідач згідно з пунктом 1.2 статуту ТОВ “Лендком Симонів” (а.с. 39), та ТОВ “АМАКО Україна” був укладений договір № 3449/007353, за умовами якого останнє взяло на себе обов’язок передати у власність Підприємства засоби захисту рослин в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) до даного договору –Специфікаціях, а покупець, у свою чергу, –прийняти та оплатити їх вартість (а.с. 11-15 ).

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств.

Пунктом 1.2 даної угоди передбачено, що асортимент, кількість та одиниця виміру, умови постачання, оплати товару і його вартість узгоджуються сторонами у відповідних додатках, які є невід’ємною частиною даного договору.

Також судом встановлено, що 12 квітня 2011 року та 10 травня 2011 року між сторонами було підписано відповідно додаток № 1 та додаток № 2 до вищезазначеного договору –Специфікації (а.с. 16-19), згідно яких позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар –пестициди загальною вартістю, з урахуванням ПДВ, відповідно 282 636,54 доларів США та 16 419,06 доларів США.

Згідно з пунктами 2.2 цих Специфікацій на дату їх підписання гривневий еквівалент вартості зазначеного товару з ПДВ складав відповідно 2 273 370 грн. 49 коп. та 132 102 грн. 50 коп.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору та додатку № 1 відповідачу було поставлено продукції на загальну суму 1 017 548 грн. 03 коп. Факт даної поставки підтверджується видатковими накладними: від 12 квітня 2011 року № Т-000339/007353, від 15 квітня 2011 року № Т-000365/007353, від 6 травня 2011 року № Т-000526/007353, від 23 травня 2011 року № Т-000695/007353 та від 2 червня 2011 року № Т-000755/007353, копії яких наявні у матеріалах даної справи (а.с. 20-22, 25, 29).

У той же час в матеріалах справи міститься копія прибуткової накладної від 1 червня 2011 року № Т-000000016/007353, згідно якої Підприємством було повернуто позивачу частину переданого йому товару на загальну суму 55 017 грн. 60 коп. (а.с. 35).

Крім того, на підставі договору від 12 квітня 2011 року № 3449/007353 ТОВ “АМАКО Україна” згідно додатку № 2 від 10 травня 2011 року поставило Підприємству пестициди на загальну суму 107 700 грн. 32 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями наступних накладних: від 10 травня 2011 року № Т-000593/007353, від 16 травня 2011 року № Т-000597/007353, від 23 травня 2011 року № Т-000695/007353, від 23 травня 2011 року № Т-000696/007353, від 28 травня 2011 року № Т-000694/007353, від 2 червня 2011 року № Т-000728/007353 та від 25 липня 2011 року № Т-001186/007353 (а.с. 23-28, 30).

Заперечуючи проти даного позову, представник відповідача в судовому засіданні вказував на те, що поставлений позивачем товар був неналежної якості та без відповідних супровідних документів. У той же час вказані доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на наступне.

У пункті 4.5 договору сторони погодили, що передача товару оформляється накладними та/або актами приймання-передачі, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін. Товар вважається відвантаженим продавцем і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) –відповідно до фактичної кількості (одиниць виміру); по якості –відповідно до якості, вказаному в сертифікаті якості виробника. Покупець зобов’язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово повідомити продавця.

Відповідно до пункту 4.6 договору після підписання накладних на товар, покупець не має права пред’являти продавцю претензії стосовно кількості прийнятого товару.

Пунктом 4.7 договору встановлено, що, у разі невідповідності товару якісним характеристикам, заявленим продавцем, складається акт про приховані недоліки товару.

За пунктом 4.7.1 договору акт про скриті недоліки товару повинен бути складений покупцем з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості № П-7.

Вимоги покупця у зв’язку з недоліками товару повинні бути заявлені ним в п’ятиденний строк з дня їх встановлення та складання акту про фактичну якість товару. Вимоги розглядаються продавцем і можуть бути визнані обґрунтованими тільки за умови дотримання покупцем вимог пунктів 4.5, 4.7.1 договору, а також вимог інструкцій виробника, інших нормативно-правових документів по транспортуванню, зберіганню, визначенню якості та застосуванню товару (пункт 4.7.2 договору).

Відповідно до пункту 4.8 договору порушення встановленої цією угодою процедури перевірки якості тягне за собою втрату права покупця заявляти претензії щодо якості товару.

Відповідно до статті 33 ГПК України обов’язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас з наявних у матеріалах даної справи письмових доказів та усних пояснень сторін вбачається, що ні покупець, ні його правонаступник у встановленому договором порядку не заявляли продавцю вимоги у зв’язку з недоліками поставленого останнім товару щодо його кількості, якості або комплектності.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факту порушення позивачем умов постачання товару за вказаним договором.

Відповідно до пункту 7 додатку № 1 до договору (Специфікації) покупець зобов’язаний був сплатити продавцю 100 % загальної вартості товару на наступних умовах:

- перший платіж, у розмірі 10 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 28 263,65 доларів США, які підлягають сплаті по курсу перерахунку, до 1 квітня 2011 року (пункт 7.1 додатку);

- другий платіж, у розмірі 10 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 28 263,65 доларів США, які підлягають сплаті по курсу перерахунку, до 1 вересня 2011 року (пункт 7.2 додатку);

- третій платіж, у розмірі 40 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 113 054,62 доларів США, які підлягають сплаті по курсу перерахунку, до 1 жовтня 2011 року (пункт 7.3 додатку);

- четвертий платіж, у розмірі 40 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 113 054,62 доларів США, які підлягають сплаті по курсу перерахунку, до 1 листопада 2011 року (пункт 7.4 додатку);

За пунктом 7 додатку № 2 до договору (Специфікації) Підприємство мало сплатити позивачу 100 % загальної вартості товару згідно наступного графіку:

- перший платіж, у розмірі 10 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 1 641,91 доларів США, які підлягають сплаті по курсу перерахунку, до 20 травня 2011 року (пункт 7.1 додатку);

- другий платіж, у розмірі 10 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 1 641,91 доларів США, які підлягають сплаті по курсу перерахунку, до 1 вересня 2011 року (пункт 7.2 додатку);

- третій платіж, у розмірі 40 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 6 567,62 доларів США, які підлягають сплаті по курсу перерахунку, до 1 жовтня 2011 року (пункт 7.3 додатку);

- четвертий платіж, у розмірі 40 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 6 567,62 доларів США, які підлягають сплаті по курсу перерахунку, до 1 листопада 2011 року (пункт 7.4 додатку);

Судом встановлено, що фактично на підставі додатку № 1 до договору від 12 квітня 2011 року № 3449/007353 ТОВ “АМАКО Україна” поставило Підприємству, з урахуванням прибуткової накладної від 1 червня 2011 року № Т-000000016/007353, товар на загальну суму 962 530 грн. 43 коп., а на підставі додатку № 2 –товар на загальну суму 107 700 грн. 32 коп.

Проте ні Підприємство, ні його правонаступник обов’язок по оплаті вартості вказаного товару у встановлені договором строки не виконали, сумарно заборгувавши таким чином позивачу 1 070 230 грн. 75 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 12 квітня 2011 року № 3449/007353 у розмірі 1 070 230 грн. 75 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги ТОВ “АМАКО Україна” про стягнення цієї суми з ТОВ “Лендком Симонів”, як правонаступника Підприємства, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач (з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог) просив суд стягнути з останнього штраф у розмірі 96 320 грн. 77 коп., з яких: 86 627 грн. 74 коп. –штраф, нарахований у зв’язку з порушенням покупцем умов оплати товару, поставленого ТОВ “АМАКО Україна” на підставі додатку № 1 до договору від 12 квітня 2011 року № 3449/007353, 9 693 грн. 03 коп. –штраф, нарахований відповідачу на підставі додатку № 2 до вищевказаного договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов’язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вищезазначеної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з пунктом 9 додатків № 1 та № 2 до вказаного договору, у разі порушення покупцем умов оплати товару, визначених у пунктах 7.2, 7.3 7.4 даних додатків, покупець зобов’язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 10 % від суми простроченого грошового зобов’язання, що підлягає сплаті в гривнях по курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у покупця заборгованості.

Отже, зі змісту вищезазначеного пункту додатку вбачається, що передбачений сторонами штраф підлягає застосуванню лише до другого, третього та четвертого платежів, які мав сплатити відповідач за умовами пунктів 7.2-7.4 цього додатку. Відтак, даний штраф може бути нарахований лише щодо 90 % суми, яку відповідач мав сплатити за товар, переданий йому згідно зазначених додатків.

Судом було встановлено, що на підставі додатку № 1 до договору від 12 квітня 2011 року № 3449/007353 ТОВ “АМАКО Україна” поставило відповідачу товар на загальну суму 962 530 грн. 43 коп., а на підставі додатку № 2 –товар, вартістю 107 700 грн. 32 коп. Проте ні Підприємство, ні його правонаступник не сплатили вартість поставленої продукції в строк, встановлений договором та вищезазначеними специфікаціями.

За обрахунком суду 90 % від суми загальної заборгованості за додатком № 1 становить 866 277 грн. 39 коп., 10 % від цієї суми складає 86 627 грн. 74 коп. Що стосується додатку № 2, то 90 % від суми переданого за вказаною Специфікацією товару складає 96 930 грн. 29 коп., 10 % від цієї суми становить 9 693 грн. 03 коп. Загальна сума штрафу дорівнює 96 320 грн. 77 коп.

Враховуючи те, що заявлений до стягнення розмір штрафу в сумі 96 320 грн. 77 коп. є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечать положенням договору та додатків до нього, і у матеріалах даної справи відсутні докази погашення даної суми покупцем або його правонаступником, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також у зв’язку з неналежним виконанням Підприємством своїх зобов’язань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 544 грн. 68 коп., з яких: 4 986 грн. 70 коп. –пеня, нарахована з 1 червня 2011 року по 30 вересня 2011 року в зв’язку з несплатою Підприємством вартості товару, поставленого згідно додатку № 1; 557 грн. 98 коп. –пеня, нарахована позивачем з 1 червня 2011 року по 30 вересня 2011 року в зв’язку з несплатою покупцем вартості товару, поставленого останньому згідно додатку № 2.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від загальної вартості неоплаченого в строк товару з урахуванням ПДВ за кожний день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно, якщо інша відповідальність не передбачена в додатках до цього договору.

Оскільки додатками № 1 та № 2 до вказаного договору для покупця було встановлено відповідальність у вигляді штрафу за невиконання покладеного на нього обов’язку щодо оплати другого, третього та четвертого платежу за поставлений товар, позивачем була нарахована пеня лише на суми перших платежів по вищезазначених додатках –відповідно на 96 253 грн. 04 коп. та на 10 770 грн. 03 коп., що становить 10 відсотків від загальної вартості товару, переданого Підприємству згідно вказаних Специфікацій.

Так, на виконання вищезазначених приписів законодавства та згідно з умовами договору, ТОВ “АМАКО Україна” з 1 червня 2011 року по 30 вересня 2011 року нарахувало відповідачу (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) пеню за додатком № 1 у розмірі 4 986 грн. 70 коп., а за додатком № 2 –557 грн. 98 коп. Всього 5 544 грн. 68 коп.

У той же час в судовому засіданні до винесення рішення по цій справі представником відповідача було заявлено про застосування судом строку позовної давності до вимог позивача про стягнення з ТОВ “Лендком Симонів” суми пені.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2 вищезазначеної статті).

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно частиною 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 254 ЦК України встановлено, що строк, який визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.

За приписами частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Зі змісту частини 6 статті 232 ГК України вбачається, що пеня починає нараховуватися від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.1 додатків № 1 та № 2 до договору перші платежі в розмірі 10 % від загальної вартості переданого за цими Специфікаціями товару покупець мав сплатити відповідно до 1 квітня 2011 року та до 20 травня 2011 року.

Отже, з вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що право на нарахування пені у зв’язку з невиконанням вищезазначених зобов’язань у позивача виникло з 1 квітня 2011 року по додатку № 1 та з 20 травня 2011 року по додатку № 2. Саме з цих дат і слід починати обраховувати строк позовної давності для вимог про стягнення неустойки за порушення вказаних зобов’язань.

Водночас згідно з пунктом 11 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 16 квітня 1993 року № 01-6/438 (у редакції, чинній на час розгляду даної справи), якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов’язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Отже, правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 25 січня 2012 року у справі № 10/530 та від 19 квітня 2012 року у справі № 31/108, а також в ухвалі Верховного Суду України від 8 червня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю “Берег-Трейд” про стягнення пені за договором.

Згідно з вимогами частини 6 статті 232 ГК України позивач має право нараховувати пеню на перший платіж за додатком № 1 з 1 квітня 2011 року по 1 жовтня 2011 року, а за додатком № 2 –з 20 травня 2011 року по 20 листопада 2011 року.

З відбитку календарного штемпеля, проставленого відділенням поштового зв’язку на конверті, в якому надійшла до суду позовна заява ТОВ “АМАКО Україна”, вбачається, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права 24 травня 2012 року.

Водночас у своїй позовної заяви та заяві про зменшення позовних вимог від 5 липня 2012 року ТОВ “АМАКО Україна” просило суд стягнути з відповідача пеню, яка була нарахована по обом Специфікаціям за період з 1 червня 2011 року по 30 вересня 2011 року, тобто в межах встановленого частиною 6 статті 232 ГК України шестимісячного строку для нарахування пені та в межах строку позовної давності для звернення з даною вимогою.

Відтак, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи суд дійшов висновку про те, що позивач не пропустив строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені за період з 1 червня 2011 року по 30 вересня 2011 року, у зв’язку з чим заява відповідача про застосування позовної давності до цієї позовної вимоги не підлягає задоволенню.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої Підприємством, відповідає вищезазначеним приписам законодавства, положенням договору та укладених до нього додатків, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 5 544 грн. 68 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 5 липня 2012 року, три проценти річних в сумі 18 648 грн. 40 коп., нараховані з 2 листопада 2011 року по 31 травня 2012 року на суму основного договору в розмірі 1 070 230 грн. 75 коп., а також 10 702 грн. 30 коп. втрат від інфляційних процесів, нарахованих на вказану суму основного боргу з листопада 2011 року по березень 2012 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору, зокрема, повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 вищезазначеної статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір”).

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 328 811 грн. 22 коп., ТОВ “АМАКО Україна” перерахувало до Державного бюджету України 26 576 грн. 22 коп. судового збору, що підтверджується наявним у матеріалах даної справи платіжним дорученням від 22 травня 2012 року № 3708 (а.с. 10).

Однак 9 липня 2012 року на адресу суду надійшла заява позивача від 5 липня 2012 року про зменшення розміру позовних вимог згідно якої останній просив суд всього стягнути з ТОВ “Лендком Симонів” 1 201 446 грн. 90 коп.

За таких обставин суд, керуючись пунктом 1 частини 1, а також частиною 2 статті 7 Закону України “Про судовий збір”, дійшов висновку про те, що переплачену суму судового збору в розмірі 2 547 грн. 29 коп. слід повернути позивачу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України “Про судовий збір”, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Лендком Симонів” (35426, Рівненська область, Гощанський район, село Синів, вулиця Київська, будинок 20А, ідентифікаційний код: 36913953) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АМАКО Україна” (08322, Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 2, ідентифікаційний код: 21665011) 1 070 230 (один мільйон сімдесят тисяч двісті тридцять) грн. 75 коп. основного боргу, 96 320 (дев’яносто шість тисяч триста двадцять) грн. 77 коп. штрафу, 5 544 (п’ять тисяч п’ятсот сорок чотири) грн. 68 коп. пені, три проценти річних у розмірі 18 648 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 40 коп., 10 702 (десять тисяч сімсот дві) грн. 30 коп. інфляційних втрат, а також 24 028 (двадцять чотири тисячі двадцять вісім) грн. 94 коп. судового збору.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “АМАКО Україна” (08322, Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 2, ідентифікаційний код: 21665011) з Державного бюджету України 2 547 (дві тисячі п’ятсот сорок сім) грн. 29 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 31 липня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко