Рішення № 25449046, 18.07.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року

справа № 5020-490/2012

За позовом виконуючого обов'язки прокурора Ленінського району міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради

(99011. м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Л.Павліченко, 2)

до комунальної установи «Севастопольський академічний російський драматичний театр ім. А.В. Луначарського»

(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 6)

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії у розмірі 168 625,19 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

прокурора - Алісова О.В., посвідчення № 25 від 04.04.2012

представника позивача - Іванова П.П., довіреність № 7654 від 28.12.2011

представника відповідача –Сокуренко Є.І., довіреність № 136а від 10.05.2012

представник позивача (СМР) - не з’явився

Суть спору:

Виконуючий обов'язки прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до комунальної установи «Севастопольський академічний російський драматичний театр ім. А.В. Луначарського»про стягнення заборгованості зі сплати послуг з теплопостачання за договором купівлі - продажу теплової енергії № 305/У від 18.01.2006 у розмірі 251 322,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 305/У від 18.01.2006 щодо повної та своєчасної оплати послуг теплопостачання.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 05.06.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 09.07.2012 відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду справи на 15 днів - до 24.07.2012, розгляд справи відкладено на 17.07.2012.

В судовому засіданні 17.07.2012 представник позивача надав заяву про зменшення суми основного боргу у зв'язку з її частковою оплатою відповідачем. Просить суд стягнути на користь позивача суму основного боргу у розмірі 162 200,00 грн, 5 141,49 грн - пеню, 270,98 грн - збитки від інфляції, 1012,74 грн - 3% річних.

Прокурор підтримав клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог. Крім того прокурором було надано заяву у якій він уточнив, що органом на користь якого підлягає стягненню заборгованість є Севастопольська міська Рада в особі КП "Севтеплоенерго" СМР.

Представник відповідача позовні вимоги визнала частково у розмірі 40593,03 грн основної заборгованості за договором, надала відзив на позовну заяву. У судовому засіданні зазначила, що не визнає заборгованість за рахунком, виставленим у квітні 2012 року на суму 47 094,34 грн, у зв'язку з тим, що опалювальний сезон закінчився 06.04.2012.

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси, суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача - СМР в судове засідання не з'явися, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку. 21.05.2012 від Севастопольської міської Ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника, позовні вимоги підтримує.

Оскільки участь у судовому процесі - це право, а не обов'язок сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Севастопольської міської Ради.

17.07.2012 суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, вступна та резолютивна частини якого було оголошено 18.07.2012.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши в сукупності надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України “Про теплопостачання” основними принципами, на яких базується державна політика в сфері теплопостачання теплової енергії є, зокрема, державне управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання, формування цінової та тарифної політики, взаємної відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату, додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Севастопольська міська Рада, відповідно до статті 5 Закону України “Про місцеве самоврядування”, входить до системи органів місцевого самоврядування України і відповідно до статті 13 Закону України “Про теплопостачання” затверджує місцеві програми розвитку у сфері теплопостачання, бере участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері, здійснює контроль за забезпеченням споживачів тепловою енергією згідно з нормативними вимогами, сприяє розвитку систем теплопостачання на відповідній території, встановлює для відповідної територіальної громади тарифи на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

З метою забезпечення інтересів держави щодо організації забезпечення теплопостачання споживачів міста Севастополя, вирішення питань єдиної технічної і тарифної політики та реалізації програм соціально-економічного розвитку у даній сфері, Севастопольською міською Радою створено комунальне підприємство “Севтеплоенерго”, основним видом діяльності якого, відповідно до пункту 2.2. Статуту, є виробництво, розподіл і відпуск теплової енергії. Підприємство знаходиться в підпорядкуванні Ради та є монополістом з теплопостачання міста Севастополя.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Севастопольська міська Рада та комунальне підприємство “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради.

18.01.2006 між комунальним підприємством «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (Продавець) та комунальною установою «Севастопольський академічний російський драматичний театр ім. А.В. Луначарського»(Покупець) був укладений договір № 305/У купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузлу обліку (далі –Договір) (а.с.10-12), відповідно до умов якого Продавець зобов’язався передати Покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності, своєчасно та відповідної якості, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (п. 1.1 Договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться вузлом обліку. Дані про прилади обліку гарячої води вказуються в Додатку 1, що являється невід’ємною частиною договору (пункт 3.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.3 Договору вузел обліку теплової енергії та допоміжне обладнання знаходяться на балансі Покупця, який несе за них відповідальність згідно з законодавством та умовами договору.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За змістом пункту 4.2 Договору плата за теплову енергію при наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води стягується за їх показниками у відповідності до пунктів 10-13 “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведенню” (надалі –Правила) на підставі довідки двостороннього акту за показниками вузлу обліку. Відмова від підписання акту не звільняє покупця від оплати теплової енергії у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 4.3 Договору покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі за усіма видами теплопостачання, передбаченими цим договором, згідно з виставленим продавцем рахунком в сумі не менш 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерахуванням за фактично відпущену теплову енергію.

Відповідно до пункту 4.4 Договору остаточний рахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим відповідно до тарифів, які діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Покупець зобов’язаний оплачувати теплову енергію у встановлені договором строки (п. 5.2.1), у випадку несвоєчасного внесення плати за отриману теплову енергію сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 5.2.10).

Відповідно до пунктів 5.2.7 та 5.2.8 покупець зобов'язаний щомісячно, в строк до 20 числа надавати продавцю журнал обліку теплової енергії та журнал втрат теплової енергії при витоках , яки використовуються продавцем для розрахунків за отриману теплову енергію. В іншому випадку розрахунок за послуги буде здійснюватися згідно п 3.5 договору. Також покупець зобов'язаний надавати продавцю довідку про обсяг спожитої гарячої води.

Даний договір вступає в силу з 01.01.2006 та діє до 31.12.2006 (пункт 10.1 Договору).

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні одна із сторін не заявить письмово про розірвання чи необхідність перегляду договору.

Пізніше між сторонами укладались додаткові угоди про зміни договору купівлі - продажу теплової енергії при наявності вузлу обліку № 305/У від 18.01.2006, зокрема додатковою угодою № 1 від 02.11.2007 сторони внесли відповідні зміни до п. 4.1, 4.4 Договору, встановили, що розрахунковим є період з 20 числа попереднього місяця по 20 число поточного місяця; остаточний розрахунок за теплову енергію проводиться в строк до 25 числа поточного місяця згідно тарифам, діючим на день отримання теплової енергії, рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

В судовому засіданні встановлено, що договір № 305/У від 18.01.2006 був пролонгований на наступні роки, оскільки ні одна із сторін не заявила письмово про розірвання чи необхідність перегляду договору та на даний час є діючим.

На виконання умов вказаного договору комунальне підприємство “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради свої зобов’язання виконало у повному обсязі, у зв’язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури від 18.11.2011 на суму 1051,63 грн, від 18.11.2011 на суму 38 251,33 грн, від 16.12.2011 на суму 59 460,40 грн, від 17.01.2012 на суму 63 820,76 грн, від 15.02.2012 на суму 103 466,89 грн та від 14.03.2012 на суму 83 631,31 грн, проте, відповідач у порушення умов договору свої зобов’язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв’язку з чим за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 242068,96 грн.

Невиконання відповідачем зобов’язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів до суду з позовом про стягнення суми заборгованості, пені за порушення строків виконання зобов’язання, 3% річних та інфляційних витрат за весь час прострочення виконання зобов’язання.

В ході розгляду справи позивачем було зменшено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № 305/У від 18.01.2006 до 162 200,00 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов’язань за Договором № 305/У від 18.01.2006 щодо оплати поставленої позивачем (КП “Севтеплоенерго”СМР) теплової енергії.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законами України „Про теплопостачання”, „Про житлово-комунальні послуги ”, іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України ).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Так, згідно з пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що Продавець свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, поставив теплову енергію покупцю, у зв'язку з чим виставив рахунки-фактури за період з жовтня 2011 по березень 2012 року на загальну суму 349892,65 грн, які були отримані відповідачем, що не спростовувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Факт одержання послуг з теплопостачання також підтверджується їх частковою оплатою відповідачем.

На виконання вимог ухвал суду представниками сторін були надані акти звірення взаєморозрахунків, згідно яких вбачається, що станом на день розгляду справи відповідачем заборгованість по рахунках за жовтень - грудень 2011 була сплачена у повному обсязі. По рахунку за січень 2012 року сальдо склало за відомостями позивача 5500,00 грн, за відомостями відповідача 5000,00 грн, однак в судовому засіданні представник відповідача визнала, що на час розгляду справи сальдо складає 5500,00 грн. По рахунку за лютий 2012 року заборгованість склала за відомостями позивача 93700,00 грн, а за відомостями відповідача 94000,00 грн, однак в судовому засіданні представники сторін пояснили, що на час розгляду справи за цим актом сальдо складає 93700,00 грн, різниця виникла внаслідок помилки. По рахунку за березень 2012 року заборгованість склала 76000,00 грн, що погоджено обома сторонами.

З погоджених у судовому засіданні представниками сторін актів вбачається, що станом на 02.07.2012 заборгованість відповідача перед позивачем склала 175 200,00 грн.

Як встановлено у судовому засіданні, в період з 03.07.2012 по 13.07.2012 КУ "Севастопольський академічний російський драматичний театр ім. А.В. Луначарського" перераховано КП "Севтеплоенерго" СМР в рахунок погашення заборгованості за послуги з теплопостачання за період січень - березень 2012 року 13000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 961 від 03.07.2012, № 998 від 05.07.2012, № 1010 від 09.07.2012, № 1030 від 10.07.2012, № 1044 від 11.07.2012, № 962 від 03.07.2012, № 981 від 05.07.2012, № 1012 від 09.07.2012, № 1028 від 10.07.2012, № 1043 від 11.07.2012, № 1052 від 12.07.2012, № 963 від 03.07.2012, № 997 від 05.07.2012, № 1011 від 09.07.2012, № 1029 від 10.07.2012, № 1045 від 11.07.2012, № 1053 від 12.07.2012, № 1068 від 13.07.2012. Зазначена обставини стала підставою для зменшення позивачем суми основного боргу до 162 200,00 грн (175200,00 - 13 000,00).

Отже, наявність у комунальної установи"Севастопольський академічний російський драматичний театр ім. А.В. Луначарського" перед позивачем заборгованості у розмірі 162 200,00 грн за період з січня по березень 2012 року підтверджується зібраними у матеріалах справи доказами.

Суд не приймає в якості доказів оплати частини суми основного боргу у розмірі 3000,00 грн надані представником відповідача платіжні доручення № 1042 від 11.07.2012, № 1027 від 20.07.2012, № 1013 від 09.07.2012, № 979 від 05.07.2012, № 964 від 03.07.2012, оскільки призначенням платежу за цими дорученнями є рахунок від 06.04.2012, що підтверджує оплату теплопостачання за квітень 2012 року - період, стягнення заборгованості за який не є предметом розгляду в цій справі.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У встановлені розділом 4 Договору строки відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повної оплати за отриману теплову енергію не виконав.

Відповідно до положень статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доказів погашення заборгованості в повному обсязі станом на момент прийняття цього рішення відповідачем, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 162 200,00 грн є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також прокурор просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 5141,49 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов’язку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов’язання, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пунктах 4.5, 5.2.10 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати за теплову енергію з Покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення від суми платежу.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевірив розрахунок пені (а.с. 55), наданий прокурором, та дійшов висновку про те, що здійснений розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства України, та вважає вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню, однак, суд зазначає що при складенні суми пені позивач припустився арифметичної помилки, стягненню підлягає пеня у розмірі 5141,46 грн замість 5141,49 грн (251,69+75,75+75,68+135,51+23,53+137,25+48,37+608,87+114,97+215,45+1054,51+1403,18+996,70=5141,46).

Крім того прокурором заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 270,98 грн та 3% річних у сумі 1012,74 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов’язання щодо оплати вартості теплової енергії, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд, перевірив розрахунок 3% річних (а.с. 57) та індексу інфляції (а.с. 56), наданий прокурором, вважає його вірним, однак зазначає, що при складанні суми 3% річних також позивачем допущено арифметичну помилку, на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 1012,75 грн замість 1012,74 грн (48,72+14,66+14,65+26,26+4,56+26,56+9,36+140,84+43,09+484,74+199,34 = 1012,74) та індекс інфляції в розмірі 270,98 грн.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору купівлі-продажу теплової енергії.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 6, ідентифікаційний код 02225996, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3) в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 2603700017270, МФО 384986, або інші рахунки, зазначені стягувачем) заборгованість у розмірі 168625,19 грн (сто шістдесят вісім тисяч шістсот двадцять п'ять грн 19 коп), з яких: 162200,00 грн - заборгованість за договором, 5141,46 грн - пеня, 270,98 грн збитки від інфляції, 1012,75 грн - 3 % річних.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 6, ідентифікаційний код 02225996, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) в доход державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 3372,50 (три тисячі триста сімдесят дві гривні 50 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 23.07.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва