Рішення № 25448925, 25.07.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. Справа № 5019/842/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом відкритого акціонерного товариства “Сарненський комбінат хлібопродуктів” (далі –Комбінат) до підприємства споживчої кооперації “Торговий дім “Рікос” (далі –Підприємство) та Рівненської обласної спілки споживчих товариств (далі –Спілка) про стягнення заборгованості в сумі 213 070 грн. 26 коп.,

за участю представників:

Комбінату: Бицюк Н.П. за дов. від 2 лютого 2012 року № 02,

Підприємства: Никонця Д.А. за дов. від 17 травня 2010 року № 12,

Спілки: Никонця Д.А. за дов. від 10 січня 2012 року № 16-02,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2012 року Комбінат звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2011 року у справі № 19/16 на користь позивача з відповідачів було стягнуто солідарно 604 372 грн. 46 коп. збитків (упущеної вигоди) у зв’язку з незаконним користуванням останніми належною на праві власності Комбінату будівлею універмагу, розташованою за адресою: Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Грушевського, 29.

Оскільки вказане рішення набуло законної сили, а відповідачі ні в добровільному, ні в примусовому порядку Комбінату зазначені кошти не сплатили, останній, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), просив суд стягнути солідарно з Підприємства та Спілки три проценти річних у розмірі 59 559 грн. 66 коп., нараховані на суму основного боргу за період з 1 лютого 2009 року по 14 травня 2012 року, а також 153 510 грн. 60 коп. інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму боргу з лютого 2009 року по квітень 2012 року включно.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 25 травня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/842/12, розгляд якої було призначено на 14 червня 2012 року.

Ухвалою суду від 14 червня 2012 року розгляд справи відкладено на 12 липня 2012 року.

У судовому засіданні, призначеному на 12 липня 2012 року, було оголошено перерву до 25 липня 2012 року.

Представник Комбінату у судовому засіданні 25 липня 2012 року позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідачів проти позову заперечував, посилаючись на те, що позов про стягнення з Підприємства та Спілки сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, нараховані за вищезазначені періоди, подано Комбінатом з пропуском строку позовної давності, встановленого для звернення з даними вимогами. У той же час представник відповідачів вказував на те, що підставою виникнення грошового зобов’язання по сплаті позивачу 604 372 грн. 46 коп. збитків (упущеної вигоди) є вищезазначене рішення місцевого господарського суду у справі № 19/16, яке набрало законної сили 18 січня 2012 року. З огляду на це, до боржників, що прострочили виконання такого зобов’язання, можуть застосовуватися негативні наслідки, встановлені частиною 2 статті 625 ЦК України, лише з вказаної дати, а не з моменту звернення до суду з позовом про відшкодування упущеної вигоди, як вважав позивач.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Визначення грошового зобов’язання закріплено в Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що грошове зобов’язання –це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2011 року у справі № 19/16 (а.с. 19-22) з Спілки та Підприємства було стягнуто солідарно на користь позивача 604 372 грн. 46 коп. збитків (упущеної вигоди) у зв’язку з незаконним використанням відповідачами належної позивачу на праві власності будівлі універмагу, розташованої за адресою: Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Грушевського, 29.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Частиною 3 статті 105 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Також судом встановлено, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 січня 2012 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29 березня 2012 року, вищезазначене рішення суду першої інстанції було залишено в силі (а.с. 23-25).

Отже, враховуючи вищезазначені приписи процесуального законодавства рішення господарського суду Рівненської області від 23 жовтня 2009 року, прийняте у справі № 19/16, набрало законної сили 18 січня 2012 року.

У той же час з наявних даній справі матеріалів, а також пояснень представників сторін вбачається, що ні в добровільному, ні в примусовому порядку обов’язок по сплаті вищезазначеної суми збитків, покладений на відповідачів в судовому порядку, останні на момент розгляду даної справи не виконали.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року у справі № 37/64 за позовом приватного акціонерного товариства страхового дому “Європейський світ” до приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Кий Авіа Гарант” про стягнення суми.

У той же час, як було зазначено вище, згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, частина 5 вказаної статті прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов’язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов’язання, негативних наслідків, установлених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Водночас твердження позивача про те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв’язку з невиконанням вищезазначеного судового рішення про стягнення 604 372 грн. 46 коп. збитків (упущеної вигоди) слід здійснювати з моменту пред’явлення позову у справі № 19/16, тобто з лютого 2009 року, суд вважає необґрунтованим, оскільки наявність вказаних збитків та обов’язок по їх відшкодуванню в силу правової природи такого зобов’язання встановлюється саме за рішенням суду, що виключає прострочення цього зобов’язання до прийняття даного рішення.

Таким чином, лише внаслідок ухвалення судового рішення правовідносини між сторонами зазнали відповідних змін, а саме були трансформовані в грошове зобов’язання зі сплати 604 372 грн. 46 коп. збитків, невиконання якого допускає можливість застосування до боржника вимог частини 2 статті 625 ЦК України. Відтак, у даному випадку нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених вищезазначеною нормою ЦК України, слід проводити саме з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Рівненської області від 23 жовтня 2011 року у справі № 19/16, а не з моменту звернення з позовом до суду про стягнення цих збитків.

Аналогічні правові позиції щодо можливості виникнення грошового зобов’язання на підставі судового рішення та моменту виникнення права на застосовування до боржника, що прострочив виконання такого зобов’язання, негативних наслідків, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, викладені в постанові Верховного Суду України від 5 грудня 2011 року у справі № 16/164(2010) за позовом прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі комунального підприємства “Київпастранс” до товариства з обмеженою відповідальністю “Львівські автобусні заводи” про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також у постанові Вищого господарського суду України від 19 квітня 2012 року у справі № 3/298 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” до товариства з обмеженою відповідальністю “Кожанське хлібоприймальне підприємство” про стягнення суми.

Зі змісту позовної заяви Комбінату та пояснень його представника вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно три проценти річних в сумі 59 559 грн. 66 коп., нараховані з 1 лютого 2009 року по 14 травня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 604 372 грн. 46 коп. та 153 510 грн. 60 коп. інфляційних втрат, нарахованих на вищезазначену суму основного боргу з лютого 2009 року по квітень 2012 року включно.

Водночас, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства та фактичні обставини справи, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на вказану суму боргу слід обраховувати не з моменту пред’явлення позову про стягнення збитків, як помилково вважав позивач, а з моменту набрання законної сили рішенням місцевого господарського суду, прийнятим у справі № 19/16. Судом встановлено, що дане судове рішення набрало законної сили 18 січня 2012 року.

Відповідно до статі 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За таких обставин, враховуючи положення вищезазначеної статті, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання, встановленого вказаним судовим рішенням, слід здійснювати з 19 січня 2012 року.

За обрахунком суду розмір трьох процентів річних, нарахованих з 19 січня 2012 року по 14 травня 2012 року (дата, вказана Комбінатом у своїй позовній заяві) на суму основного боргу в розмірі 604 372 грн. 46 коп. складає 5 811 грн. 91 коп. Розмір інфляційних втрат, нараховані на суму основного боргу з вказаної дати по квітень 2012 року (кінцева дата нарахування інфляційних втрат, визначена Комбінатом у позові) складає 3 021грн. 86 коп.

Враховуючи викладене, позов Комбінату підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідачів солідарно вищезазначених сум трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами правомірності своїх позовних вимог щодо наявності правових підстав для застосування до відповідачів негативних наслідків, передбачених частиною 2 статтею 625 ЦК України, за період з лютого 2009 року по січень 2012 року, у задоволенні цих вимог слід відмовити в зв’язку з їх безпідставністю.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з підприємства споживчої кооперації “Торговий дім “Рікос” (33028, місто Рівне, вулиця В’ячеслава Чорновола, будинок 13, ідентифікаційний код: 33538784) та Рівненської обласної спілки споживчих товариств (33028, місто Рівне, вулиця В’ячеслава Чорновола, будинок 13, ідентифікаційний код: 01764128) на користь відкритого акціонерного товариства “Сарненський комбінат хлібопродуктів” (34500, Рівненська область, місто Сарни, вулиця Заводська, будинок 2, ідентифікаційний код: 00955704) три проценти річних у розмірі 5 811 (п’ять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 91 коп., 3 021 (три тисячі двадцять одну) грн. 86 коп. інфляційних втрат, а також 176 (сто сімдесят шість) грн. 68 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30 липня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко