Рішення № 25448721, 16.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.12 Справа№ 5015/5079/11

За позовом: Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів

до відповідача: Державного підприємства Львівський державний інститут проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд”, м. Львів

про: стягнення 72159грн. 89коп.

Головуючий суддя Гоменюк З.П.

суддя Іванчук С.В.

суддя Матвіїв Р.І.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від прокуратури: Панькевич Р.В.

від позивача: Карвацька З.З.

від відповідача: Маргаль Н.Б.

Представникам сторін, які з”явилися в судове засідання, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід складу колегії не поступало.

Суть спору: Позов заявлено прокурором Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до Державного підприємства Львівський державний інститут проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд” про стягнення 63624грн. 62коп. основного боргу, 6424грн. 47коп. інфляційних втрат, 2110грн. 80коп. 3 % річних.

В обгрунтування позовних вимог прокурор покликається на те, що на виконання умов договору від 01.10.2002р. № 201/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді ним за період з 01.02.2009р. по 30.09.2010р. поставлено відповідачу теплову енергію, за яку відповідач в повному обсязі не розрахувався. Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за вказаний період становила 63624грн. 62коп. За неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов”язань прокурор просить суд відповідно до ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 2110грн. 80коп. та інфляційні втрати в сумі 6424грн. 47коп.

Ухвалою суду від 07.09.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.09.2011р. В зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 28.09.2011р. ухвалою суду відкладено розгляд справи на 19.10.2011р. З метою надання сторонам додаткової можливості реалізувати право на захист своїх інтересів, ухвалою суду від 19.10.2011р. розгляд справи відкладено на 02.11.2011р. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 02.11.2011р. продовжено строк розгляду справи, розгляд справи відкладено на 16.11.2011р. Ухвалою суду від 16.11.2011р. за клопотанням сторін розгляд справи відкладено на 22.11.2011р.

В судовому засіданні 22.11.2011р. судом винесено ухвалу про призначення колегіального розгляду справи у зв’язку із її складністю.

Відповідно до проведеного повторного автоматизованого розподілу справ системою документообігу суду, 22.11.2011р. призначено колегіальний розгляд в складі суддів Гоменюк З.П., Іванчук С.В., Матвіїв Р.І.

Ухвалою суду від 22.11.2011р. розгляд справи відкладено на 07.12.2011р. та зобов”язано сторони провести звірку взаєморозрахунків та надати суду належним чином засвідчений та складений акт звірки за весь період договірних взаємовідносин між сторонами.

В судовому засіданні 07.12.2011р. судом оголошувалась перерва до 20.12.2011р., яка продовжувалась до 16.01.2012р.

Представники позивача та прокуратури в судових засіданнях позовні вимоги підтримали, просять позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві та поясненні на заперечення від 07.12.2011р. (зареєстроване канцелярією суду 07.12.2011р. за № 29116/11).

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченні від 26.10.2011р. № 03/456 (зареєстроване канцелярією суду 28.10.2011р. № 24923/11), доповненні до заперечення від 14.11.2011р. № 03/485 (зареєстроване канцелярією суду 15.11.2011р. за № 26609/11) та доповненні до відзиву на позов від 07.12.2011р. (зареєстроване канцелярією суду 07.12.2011р. за № 29121/11) просить відмовити в задоволенні позовних вимог покликаючись на те, що ДП “Львівдіпрокомунбуд” ніколи не було приєднане до центрального теплопостачання, оскільки в підприємства є власна котельня, яка знаходиться у адміністративному будинку інституту на І поверсі площею 64,5 кв.м. Позивачем виставлялися відповідачу рахунки за опалення приміщення котельної, яку використовував позивач без договору на оренду. Стверджує, що звертався з листами від 20.05.2010р. за № 03/180 та від 07.06.2010р. з проханням припинити дію договору №201Г від 01.10.2002р з 01.07.2010р. та зробити акт звірки з перерахунком оплати за щомісячне приєднане теплове навантаження за 2010 рік. Зазначає, що позивачем надано відповідачу рахунок з перерахуванням організацій орендарів, яких вже 10 років не існує у відповідача. Крім цього, ним зазначено, що перед початком кожного опалювального сезону сторони складали та підписували акт про включення систем теплопостачання, що є додатком до договору 201-Г від 01.10.2002р., в якому сторони визначали перелік об'єктів відповідача в яких увімкнуто теплопостачання, а отже погоджували перелік об'єктів для яких відповідач замовляв теплову енергію. 28.10.2009р. сторонами складено та підписано акт про включення систем теплопостачання на 2009/2010 роки в якому визначили перелік об'єктів відповідача на яких увімкнуто теплопостачання, об'єкти на яких теплопостачання не було включено були викреслені, акт підписаний двома сторонами. Однак, за опалювальний сезон 2009/2010 років в порушення п.1 договору 201-Г від 01.10.2002р. позивач нараховував оплату за теплове постачання всіх об'єктів відповідача.

В судовому засіданні 16.01.2012р. судовою колегією оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.01.2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, судова колегія встановила наступне:

01.10.2002р. між ЛМКП „Львівтеплоенерго” та Львівським державним інститутом проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд” укладено договір № 201/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п.1, п.6.1-6.3 якого позивач зобов”язувався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов’язувався отримувати та оплачувати до 15 числа місяця, наступного за звітним сплачувати вартість фактично спожитої (отриманої) теплової енергії, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Додатком № 1 до договору сторонами затверджено обсяги постачання теплової енергії на об”єктах споживача (інститут, ВАТ “Облпаливо”, СП БНП, ТзОВ “Де Граф”, ПП “Арніка-М”, ТзОВ “САЮЛ”, Упр.держ. наглядохоронпраці, СДПУ(о), корпорація, гуртожиток, житлові приміщення) за адресою: м.Львів, вул.Богомольця, 9 з максимальним тепловим навантаженням 0,19360 Гкал/годину та визначено максимальне теплове навантаження по кожному об”єкту.

На виконання умов вказаного договору позивачем здійснювалось постачання теплової енергії. Однак, відповідачем своїх зобов”язань по її оплаті належним чином не виконано, за період з 01.02.2009р. по 30.09.2010р. його заборгованість за спожиту теплову енергію становить 63624грн. 62коп.

Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного:

Заперечення відповідача стосовно того, що позивач надає рахунок відповідачу на оплату за спожиту теплову енергію з перерахуванням організацій орендарів, які вже 10 років не орендують вказані приміщення, а саме ВАТ „Обпаливо”, ТзОВ „Де ГРАФ”, СДПУ (о), ТзОВ „САЮОЛ”, БНК не беруться судом до уваги, оскільки твердження відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у додатку №1 до договору № 201/Г від 01 жовтня 2002р. зазначені об'єкти: Інститут, ВАТ „Обпаливо”, СП БНК, ТзОВ „Де Граф”, ПП „Аніка-М”, ТзОВ „САЮОЛ”, Упр. Держ. Нагляд охорон праці, СДПУ (о), Корпорація, Гуртожиток з житловими приміщеннями разом із зазначеними обсягами споживання теплової енергії знаходяться за адресою вул. Богомольця, 9. В даному додатку зазначені також площі всіх вказаних об'єктів і загальна опалювальна площа будинку - яка становить 3311,31 м. кв. Додаток №1 до договору № 201/Г від 01 жовтня 2002р. підписаний обома сторонами і скріплений печатками як енергопостачальної організації (ЛМКП „Львівтеплоенерго” так і споживача (ДП Львівський державний інститут проектування комунального будівництва „Львівдіпрокомунбуд” ДКУ з питань ЖКГ.

Крім того, в акті про включення системи теплоспоживання від 03 листопада 2008 р. зазначено, що в опалювальному сезоні 2008/2009р. система теплоспоживання у приміщеннях: Інститут, ВАТ „Обпаливо”, СП БНК, ТзОВ „Де Граф”, ПП „Аніка-М”, ТзОВ „САЮОЛ”, Упр. Держ. Нагляд охорон праці, СДПУ (о), Корпорація, Гуртожиток з житловими приміщеннями - включена на опалення. Даний акт підписаний і скріплений печатками обох сторін.

Відтак, в акті про включення системи теплоспоживання від 28 жовтня 2009р. відповідачем одноособово були безпідставно викреслені такі об'єкти як: ВАТ „Обпаливо”, СП БНК, ТзОВ „Де ГРАФ”, СДПУ (о), Корпорація. Хоча сам акт підписаний обома сторонами і скріплений печатками теж обох сторін.

В матеріалах справи відсутній будь який лист ДП Львівський державний інститут проектування комунального будівництва „Львівдіпрокомунбуд” ДКУ з питань ЖКГ на підставі якого б позивач та відповідач повинні б були укласти додаткову угоду, згідно якої були би зменшені обсяги споживання теплової енергії і вилучені певні об'єкти за адресою Богомольця, 9. Крім того, як стверджує позивач і не заперечує відповідач зазначені об’єкти не були від’єднанні від системи теплопостачанні, крім того вказане від”єднання є технічно неможливим.

Оскільки не було укладено жодного іншого документа, який би свідчив про зменшення обсягів споживання теплової енергії чи зменшення загальної опалювальної площі будинку за адресою: м.Львів, вул. Академіка Богомольця, 9. позивач провів нарахування за спожиту теплову енергію на всю загальну опалювальну площу зазначену в додатку №1 до договору № 201/Г від 01 жовтня 2002р.

Також відповідач у своєму запереченні стверджує, що не визнає жодної заборгованості перед позивачем оскільки відсутні будь-які документи, які б посвідчували розрахунки на поставку тепла позивачем на користь інституту, так як жодного акту взаємних розрахунків за 2009-2010р. по наданим послугам не існує. Дані твердження суперечать фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, а отже відповідач при укладенні договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р. самостійно підписавши договір, прийняв усі умови договору.

Відповідно до ст. 213 ЦК України сторони договору самі тлумачать його зміст. Зміст договору № 201/Г тлумачився сторонами однаково - як предмет договору так і порядок розрахунків, що може бути підтверджено оплатами відповідача, які однаково проводилися як до так і після встановлення двоставкового тарифу. Відповідач здійснював проплати за надані послуги ЛМКП „Львівтеплоенерго” відповідно до договору № 201/Г від 01.10.2002р. у лютому 2010р., у березні 2010р., у серпні 2010р.

Відтак твердження відповідача про те, що відсутні будь-які документи, що посвідчували б розрахунки на поставку тепла позивачем на користь інституту не відповідають дійсності, так як позивач виставляв кожного місяця рахунки на оплату за надані послуги, а відповідач відповідно до наданих рахунків здійснював оплати на користь позивача відповідно до умов договору № 201/Г від 01.10.2002р. Дані про оплати відображені в розрахунку заборгованості відповідача (який міститься в матеріалах справи).

Крім того, слід зазначити,що твердження відповідача, про те, що йому незрозумілі походження вартостей приєднаного теплового навантаження у розрахунку заборгованості, оскільки підприємство відповідача ніколи не було приєднане до центрального теплопостачання, так як в підприємстві є власна котельня, не відповідають дійсності.

Обладнання котельні, а саме: Котел НІСТУ. Інв. Н 6892, Котел ШСТУ - 5 - інв. Н. 6893, регулятор тиску РДУК-50 - Інв. Н. 7966, Насос К-20-30. -Інв. Н. 110449, Насос ЗК-9, Сигналізатор до вибухових конценрац. газу, клапан припинення подачі газу, бак для запасу води - 1, 5 м. куб, газорегуляторний пункт ШРП - 1Б -75-0,3 введені в експлуатацію ЛМКП „Львівтеплоенерго” в 1970, 1983, 1991 р.р. відповідно до відомості по амортизації основних засобів ЛМКП „Львівтеплоенерго” . Також, як зазначено у додатку №2 до договору № 201/Г від 01.10.2002р. (в матеріалах справи) зазначено, що від теплового джерела до межі балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності експлуатаційне обслуговування здійснює енергопостачальна організація. Також в умовних позначеннях в додатку №2 зазначена, теплотраса, що перебуває на балансі Енергопостачальної організації. Додаток №2 до договору № 201/Г від 01.10.2002р. підписаний і скріплений печатками обох сторін. Крім того, відповідач не надав суду доказів права власності, чи інші правовстановлюючі документи, які б свідчили про право власності на приміщення котельні по вул. Богомольця, 9 чи його обладнання.

В розрахунку заборгованості відповідача за договором № 201/Г від 01.10.2002р. про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р., яка виникла за період з 01.02.2009р. по 30.09.2010р., і залишилась непогашеною відповідачем станом на 01.07.2011р. нарахована плата за приєднане теплове навантаження відповідно до рішення Львівської міської ради № 107 від 13.02.2009р. та № 345 від 22.05.2009р. про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води. Слід зазначити, що ЛМКП „Львівтеплоенерго” здійснює нарахування за приєднане теплове навантаження для усіх споживачів відповідно до зазначених тарифів в додатку до рішень Львівської міської ради № 345 від 22.05.2009р. і №107 від 13.02.2009р.

Відповідно до ст. 632 ЦК України у випадках встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами влади або органами місцевого самоврядування. Згідно із ст. 191 ГК України законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін.

Отже, зважаючи на те, що встановлення тарифів на теплопостачання відповідно до ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування” є виключною компетенцією виконавчого комітету Львівської міської ради, перегляд, зміна або встановлення індивідуальних цін для окремих споживачів ЛМКП „Львівтеплоенерго” не допускається, а ціни встановлюються виключно уповноваженими органами без погодження з суб'єктами господарювання, які дані ціни зобов'язані використовувати.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов”язань прокурор просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 2110грн. 80коп. за період з 01.03.2010р. по 30.05.2011р. та інфляційні втрати в розмірі 6424грн. 47коп. за період з 01.03.2010р. по 30.06.2011р.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, судова колегія прийшла до висновку про те, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.509,526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 191, 192 ГК України, ст.ст.4-6, 33, 34,43, 49, 82, 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Львівський державний інститут проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд”, м.Львів, вул.Ак.Богомольця, 9 (ідентифікаційний код 03329054) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) 63624грн. 62коп. основного боргу, 6424грн. 47коп. інфляційних втрат, 2110грн. 80коп. 3 % річних. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Стягнути з Державного підприємства Львівський державний інститут проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд”, м.Львів, вул.Ак.Богомольця, 9 (ідентифікаційний код 03329054) в доход державного бюджету 721грн. 59коп. державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Головуючий суддя Гоменюк З.П.

Суддя Іванчук С.В.

Суддя Матвіїв Р.І.