Рішення № 25448713, 23.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.12 Справа№ 5015/1792/12

За позовом: Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” від імені якого діє відокремлений підрозділ „Львівська дирекція залізничних перевезень” ДТГО „Львівська залізниця”, м. Львів

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Моршинський завод мінеральних вод „ОСКАР”, м. Моршин Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство „Український державний центр залізничних рефрижераторських перевезень Укррефтранс”, м. Фастів Київської області

про стягнення 51 867,36 грн.

Суддя Чорній Л.З.

Представники:

від позивача: Шевчишин І.З. –юрисконсульт

від відповідача: Федорук В.В. –представник

від третьої особи: Верцімага В.Ю. –представник

Сторонам роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось.

Суть спору

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.10.08 р. в задоволенні позову ДТГО „Львівська залізниця” від імені якого діє відокремлений підрозділ „Львівська дирекція залізничних перевезень” ДТГО „Львівська залізниця”, м. Львів відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.12 р. рішення господарського суду Львівської області від 30.10.08 р. у справі №4/117 залишено без змін, апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Львівська дирекція залізничних перевезень” ДТГО „Львівська залізниця” від 11.11.2011 р. №ДНЮ-227 –без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.12 р. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.12 р. та рішення господарського суду Львівської області від 30.10.08 р. у справі №4/117 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Л/о.

Ухвалою суду від 07.05.12 р. справу №4/117 прийнято до розгляду та присвоєно їй номер №5015/1792/12. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.06.12 р. Ухвалою суду від 11.06.12 р. розгляд справи відкладено на 09.07.12 р. Ухвалою суду від 09.07.12 р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 23.07.12 р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог від 29.10.2008 р. підтримав, просить стягнути з відповідача 32 663,34 грн. плати за користування та зберігання вагонів (31 841,94 грн. плати за користування вагонами, 821,40 грн. збору за зберігання вагонів).

Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях по суті позову від 11.06.12 р. та від 09.07.12 р.

Представник третьої особи в судове засідання з’явився, позовні вимоги усно підтримав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

16.07.2007 р. між Державним підприємством „Український державний центр залізничних рефрижераторських перевезень Укррефтранс”, м. Фастів Київської області та Державним територіально-галузевим об’єднанням „Львівська залізниця” від імені якого діє відокремлений підрозділ „Львівська дирекція залізничних перевезень” ДТГО „Львівська залізниця”, м. Львів укладено договір №966 про організацію перевезень вантажів залізницями і порядок розрахунків, за умовами якого на станції Стрий збори та плата за користування вагонами, які відстоюються, не нараховується.

20.12.2007р. між Державним підприємством „Український державний центр залізничних рефрижераторських перевезень Укррефтранс”, м. Фастів Київської області (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством „Моршинський завод мінеральних вод „ОСКАР”, м. Моршин Львівської області укладено договір №9/08 ПЕР ЦВРЕФЮ-У про надання послуг з використання власних вантажних вагонів належності ДП УДЦЗРП „Укррефтранс” відповідно до якого виконавець надає замовнику власні вантажні вагони під навантаження та забезпечує перевезення вантажу за договірним тарифом.

20.11.2007 р. відповідачем відповідно до заявок №№948, 956,957 замовлено 70 порожніх вагонів приписного парку ДП УДЦЗРП „Укррефтранс”. В заявках зазначено необхідність подачі певної кількості вагонів на конкретну дату. Всього на станцію Стрий в грудні 2007 р. отримано 35 вагонів, які подані не у відповідності з вказаними у заявках датами. На першу декаду січня 2008 р. згідно заявки №1150 від 27.12.2007 р. відповідачем замовлено 12 вагонів. Однак такі подані з порушенням термінів, а саме: в першій декаді січня –6 вагонів, у другій декаді –2 вагони, у третій декаді –2 вагони.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами. Що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998 р. №457.

Статтею 2 Статуту залізниць України регламентується порядок укладення договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під’їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

За приписами ст. 6 Статуту залізниць України вантаж –матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Стаття 46 Статуту залізниць встановлює, що одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу контейнера засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з тих причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на колії залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 % зазначених розмірів плати. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.

Як зазначає позивач у позовній заяві, за період з 03.12.08 р. по 31.01.08 р. на станції Стрий Львівської залізниці з вини ВАТ „Моршинський завод мінеральних вод ОСКАР” затримано 59 вагонів, що є підставою для застосування до відповідача господарських санкцій. Факт та час затримки вагонів відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України підтверджується актами загальної форми ГУ-23 та ГУ-45.

Відповідно до п.16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у таких випадках:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці.

Зазначений перелік підстав для звільнення від плати за користування вагонами є вичерпним.

Як стверджує відповідач та встановлено судами при розгляді справи №4/117 затримка вагонів відбулась у зв'язку з тим, що третьою особою (ДП УДЦЗРП «Укррефтранс») подавались вагони відповідачу не у відповідності із зазначеними у заявці датами. Однак, такі обставини не є відповідно до п. 16 вищезазначених Правил підставою для звільнення Відповідача від плати за

користування вагонами.

Відповідно до п.13 Правил користування вагонами і контейнерами плата за користування стягується з вантажовласника і разі затримки вагонів під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Відповідно до ст.ст. 46,47 Статуту залізниць України вантажоодержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням та ін.) останній зобов’язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Позивачем до матеріалів справи долучено копії актів загальної форми ГУ-23 та ГУ-45, які підтверджують факт та час затримки вагонів.

ВГСУ у своїй постанові від 11.04.12 р. зазначив, що судами попередніх інстанцій не зроблено посилання на нормативно-правовий акт, яким встановлено форму та зміст оформлення повноважень осіб, які підписують акт загальної форми.

З урахуванням вказаного суд зазначає, що відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, встановлюють, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту. Відповідно до п.3 даних Правил акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, але не менше як двома особами. Обов’язкова участь вантажовласника у всіх випадках у складанні та підписанні акту загальної форми не передбачена. Вказана позиція також викладена в п.11 Інформаційного листа ВГСУ від 02.02.10 р. №01-08/71. Таким чином долучені позивачем до матеріалів справи акти, які підтверджують факт та час затримки вагонів, є належними доказами у справі, оскільки наявність додаткових повноважень на підписання актів загальної форми представниками залізниці Статутом та Правилами складання актів не передбачено.

Твердження відповідача, що затримка вагонів відбулася не з його вини, не може братися судом до уваги оскільки, як стверджує третя особа –ДП „Український державний центр залізничних рефрижераторських перевезень Укррефтранс”, договором від 20.12.07 р. №9/08 ПЕР ЦВРЕФЮ-У, укладеним з відповідачем, передбачено місячні заявки на використання вагонів. Однак для зручності у роботі відповідачем місячну потребу у вагонах було розписано на дні. Забезпечити поденною нормою вагонів третя особа не взмозі, оскільки є складність у доставці вагонів, а відтак при укладенні вищезазначеного договору сторонами визначалась не поденна, а місячна потреба відповідача у вагонах. Крім того, як стверджує представник третьої особи, за спірний період грудня 2008 р. жодних претензій з боку відповідача щодо кількісного складу наданих вагонів не надходило. З актів загальної форми, складених на станції Стрий, вбачається, що відповідач знав про проведення залізницею нарахування плати за користування вагонами та збір за зберігання вагонів. Зворотнього відповідачем суду не доведено. Відмова відповідача від наданих вагонів відсутня, третьою особою спірні вагони подані у кількості відповідно до місячної заявки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог від 29.10.2008 р. обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення..

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.2,6,46,47,119,121 Статуту залізниць України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 908 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного Товариства „Моршинський завод мінеральних вод „ОСКАР” (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Геологів, 12а; код ЄДРПОУ 22415322) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” (79000, м. Львів, вул. Гоголя,1) від імені якого діє відокремлений підрозділ „Львівська дирекція залізничних перевезень” ДТГО „Львівська залізниця” (79000, м. Львів, вул. Листопадового Чину,22; код ЄДРПОУ 25256137) 31 841,94 грн. плати за користування вагонами, 821,40 грн. збору за зберігання вагонів, 326,63 грн. державного мита та 74,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Чорній Л.З.