Рішення № 25448599, 18.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/408

18.07.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

До: 1) Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД»

про стягнення 13 767, 41 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Чинчин О.В.

Представники:

від позивача: Беляєв Ю.Л.

від відповідача 1: не з’явились

від відповідача 2: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про стягнення в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 13 257,41 грн., та стягнення в порядку регресу з Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД» суми боргу у розмірі 510,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки ЗАЗ TF6960, д.р.н. АА6517КЕ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність Агарова В.В., водія, якого під час керуванням транспортним засобом –автомобілем марки КАМАЗ 53229АБС 7ДА, державний номер АА7653ІН, визнано винним у скоєнні ДТП, була застрахована відповідачем 1, тому позивачем було направлено останньому претензію про відшкодування збитків в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем 1 не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 1 таку суму в судовому порядку. Вимога позивача про стягнення з відповідача 2 обумовлена тим, що умовами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між позивачем та відповідачем 2, передбачена франшиза в сумі 510,00 грн., котра в силу приписів ст.ст. 1187, 1194 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено справу до розгляду на 07.11.2011 р.

У судовому засіданні 07.11.2011 р. відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова»проти позову заперечує. Відповідач 1 стверджує, що звіт про оцінку автомобіля ЗАЗ TF6960 (д.н. АА6517КЕ), складений з порушенням, а тому визначений матеріальний збиток є невірним. Крім того, відповідач 1 звернув увагу, що при звірці зазначеного звіту та рахунку-фактури офіційного дилера вартість за аналогічними роботами суттєво відрізняються.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представників відповідача 2 та невиконанням сторонами вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 р. продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 р. у даній справі з метою визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ TF6960, державний реєстраційний номер АА6517КЕ, призначено експертизу, виконання якої доручено фахівцям Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

06.06.2012 р. матеріали справи №51/408 надійшли до Господарського суду міста Києва без виконання через непроведення попередньої оплати Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2012 року провадження у справі № 51/408 поновлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2012 року призначено колегіальний розгляд справи №51/408.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 11.06.2012 року визначено склад суду для розгляду справи №51/408 –Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В., Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у складі суддів –Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В., Чинчин О.В. справа №51/408 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.07.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року справу №51/408 передано на розгляд судової колегії у складі суддів –Пригунова А.Б. (головуюча), Чебикіна С.О., Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2012р. розгляд справи №51/408 відкладений на 18.07.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 року справу №51/408 передано на розгляд судової колегії у складі суддів –Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В., Чинчин О.В.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Інші учасники провадження у справі у судове засідання не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідачів не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

У судовому засіданні 18.07.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова»та Товариством з обмеженою відповідальністю «МСБУД»було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 1-го типу, зі строком дії з 19.06.2010 року до 18.06.2011 року, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну 25 000,00 грн, франшиза 510,00 грн., відповідно до якого застраховано цивільну відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД»за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля КАМАЗ 53229 АБС 7ДА, д.н.з АА7653ІН. Наведена обставина підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/2747038 (копія –у матеріалах справи).

22.09.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування», як страховиком та Варенею Андрієм Олександровичем, як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів у формі договору №202.10.203926, згідно умов якого об’єктом страхування є транспортний засіб марки ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ. Умовами вказаного договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено дорожньо-транспортні пригоди.

08.12.2010 року на пр-ті Бажана –вул. Григоренка у місті Києві сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля марки ЗАЗ TF6960, державний реєстраційний номер АА6517КЕ, під керуванням Варені Андрія Олександровича та автомобіля КАМАЗ 53229АБС 7 ДА, д.н.з АА7653ІН, під управлінням водія Чагарова Володимира Вікторовича, що підтверджується постановою Дарницького районного суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі №3-1317/11 про притягнення до адміністративної відповідальності Чагарова Володимира Володимировича.

Вищезазначеною постановою Дарницького районного суду міста Києва Чагарова Володимира Вікторовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, що сталось 08.12.2010 року на пр-ті Бажана –вул. Григоренка у місті Києві за участю застрахованого автомобіля марки ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ та автомобіля КАМАЗ 53229АБС 7 ДА, д.н.з. АА7653ІН

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Товаристві з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» автомобіль ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ.

У відповідності до Звіту про оцінку автомобіля ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ від 20.01.2011 року №71, складеного оцінювачем Кандаляном Робертом Генріховичем (кваліфікаційне свідоцтво МФ №6650 від 20.12.2008 р.), метою проведення якої було визначення вартості матеріального збитку автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, матеріальний збиток, завданий Варені А.О. у зв’язку з пошкодженням автомобіля, що належить йому на праві власності, становить 14 855,59 грн.

Фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ склала 14 770,21 грн., що підтверджується рахунком-фактурою філії «Автоцентр на Столичному»Акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»№0000062599 від 13.12.2010 року.

24.02.2011 року в якості страхового відшкодування матеріального збитку Варені А.О. Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес страхування»було перераховано філії «Автоцентр на Столичному»частину вартості відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ, в сумі 13 317,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1171 від 24.02.2011 року.

04.04.2011 року Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»звернулось до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»із заявою №1364 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу по полісу №ВЕ/2747038.

Зокрема, в надісланій заяві позивач зазначив, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача 2 за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу КАМАЗ 53229 АБС 7 ДА, д.н.з. АА7653ІН застрахована відповідачем 1 та з огляду на ту обставину, що водія автомобіля КАМАЗ 53229 АБС 7 ДА, д.н.з. АА7653ІН визнано винним у скоєнні правопорушення, страхова виплата, здійснена позивачем власнику пошкодженого автомобіля ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ в сумі 13 317,41 грн., в порядку регресу підлягає виплаті відповідачем 1.

Також до страхового відшкодування позивач просив відповідача 1 включити вартість проведення автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ, в сумі 450,00 грн.

Тож, позивач просив відповідача 1 сплатити страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 13 767,41 грн., у місячний строк.

Разом з тим, у визначений позивачем строк страхове відшкодування в порядку регресу не було сплачено відповідачем 1, у зв’язку з чим позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

При цьому, оскільки умовами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.06.2010 року (поліс ВЕ/2747038) передбачена франшиза в сумі 510,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача 1 страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 13 257,41 грн., а з відповідача 2 суму боргу (франшизи) –510,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання (страховиків), пов’язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов’язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи.

Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, і здійснюється суб’єктами оціночної діяльності.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оскільки позивач у відповідності до наведених норм чинного законодавства України та договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №202.10.203926 від 22.09.2010 року здійснив страхове відшкодування частини оціненої матеріальної шкоди Варені А.О. в сумі 13 317,41 грн., до останнього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку –до водія автомобіля КАМАЗ 53229 АБС 7 ДА, д.н.з. АА7653ІН Чагарова В.В.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній станом на момент укладення договору страхування) встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, власником автомобіля КАМАЗ 53229 АБС 7 ДА, д.н.з. АА7653ІН (водія якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 08.12.2010 року) є відповідач 2 і цивільно-правова відповідальність останнього застрахована відповідачем 1 згідно з полісом ВЕ/2747038, а відтак, вимога позивача про відшкодування в порядку регресу сплаченого страхового відшкодування підлягає задоволенню відповідачем 1.

Разом з тим, частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Звертаючись з вимогою до відповідача 1 про відшкодування в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування, позивач обґрунтовано, згідно з приписами ч. 2 ст. 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зменшив вимогу до відповідача 1 на суму франшизи –510,00 грн.

В той же час, до суми сплаченого страхового відшкодування, позивач включив витрати на проведення автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ, в сумі 450,00 грн.

Так, як вже зазначалось судом вище, в статті 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»наведено перелік витрат, віднесених законодавцем до шкоди, пов’язаної з пошкодженням транспортного засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком.

В той же час, витрати на проведення товарознавчого дослідження, приписами наведеної вище норми права не віднесено до шкоди, пов’язаної з пошкодженням транспортного засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком.

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач 1 посилався на складання звіту №71 від 20.01.2011 року із значними порушенням, в результаті чого визначений розмір матеріального збитку є невірним.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

З огляду на ту обставину, що відповідач 1 заперечував проти наданого позивачем звіту №71 від 20.01.2011 року судом була призначена експертиза, на вирішення якої було поставлені питання щодо матеріального збитку власника автомобіля ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ та вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ. При цьому оплату витрат по проведенню судової експертизи було покладено на відповідача 1.

Разом з тим, через відсутність відповідачем 1 оплати експертизи, остання виконана не була.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються втрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Порядок визначення витрат, пов’язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу регулюється Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Згідно з пунктом 4.3 зазначеної вище Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку колісного транспортного засобу.

За таких обставин, наданий позивачем звіт є допустимим доказом розміру матеріального збитку власника автомобіля ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ.

Разом з тим, з огляду на ту обставину, що звіт №71 від 20.01.2011 року є єдиним доказом розміру матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ і при цьому, викладені в ньому висновки не спростовано відповідачем 1 в порядку ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, наданий позивачем звіт господарський суд приймає в якості належного та допустимого доказу матеріальної шкоди власника ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ.

Тож, відповідач 1 не довів суду, що висновки, викладені оцінювачем Кандаляном Р.Г. щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ TF6960, д.н.з. АА6517КЕ у звіті, є необґрунтованими. За таких обставин суд приймає наданий позивачем звіт як належний та допустимий доказ та відхиляє доводи відповідача 1, наведені у відзиві на позовну заяву, як такі, що не спростовують докази позивача.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 в порядку регресу сплаченого позивачем страхового відшкодування, підлягає частковому задоволенню в сумі 12 807,05 грн.

Щодо вимоги позивача до відповідача 2 про стягнення 510,00 грн. боргу в порядку регресу господарський суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 36.6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Наведені норми права узгоджуються з положеннями ст. 1166 Цивільного кодексу України, якою передбачено відшкодування шкоди в повному обсязі.

В силу наведеного та з огляду на ту обставину, що відповідачем 2, який є власником автомобіля КАМАЗ 53229АБС 7 ДА, д.р.н. АА7653ІН було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, умовами якого передбачена франшиза в розмірі 510,00 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 2 в порядку регресу 510,00 грн. боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування»задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, код - 31241449), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, код 36086124) в порядку регресу 12 807 (дванадцять тисяч вісімсот сім) грн. 41 коп. страхового відшкодування, 128 (сто двадцять вісім) грн. 05 коп. державного мита, 219 (двісті дев’ятнадцять) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код –21555958) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, код 36086124) в порядку регресу 510 (п’ятсот десять) грн. боргу, 5 (п’ять) грн. 11 коп. державного мита та 8 (вісім) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23.07.2012 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Чинчин О.В.