Рішення № 25448500, 19.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/7480-2012

19.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастфут Україна»

про стягнення 1 836,04 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача не з’явився

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 19.07.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

На розгляд господарського суду передані позовні вимоги про стягнення 1 836,04 грн., з яких: 1753,40 грн. основного боргу та 82,64 грн. пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами Договором поставки продукції № 1480-Д від 30.11.2010 року в частині вчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2012 року матеріали справи прийнято суддею Курдельчуком І.Д. до свого провадження, присвоєно № 5011-13/7480-2012 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2012, сторони зобов'язано вчинити дії.

04.07.2012 року в судове засідання представники сторін не з’явились, поважних причин неявки суду не повідомили, відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі на виконав. Від позивача, через канцелярію суду, надійшли документи по справі.

Ухвалою суду від 04.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 19.07.2012 року зважаючи на неявку в судове засідання представників сторін та необхідність отримання додаткових доказів по справі.

19.07.2012 року в судове засідання представники сторін не з’явились, поважних причин неявки суду не повідомили, відповідач вимоги попередніх ухвал суду не виконав, доказів такого невиконання суду не надав.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич»(надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фастфут Україна» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки продукції № 1480-Д від 30.11.2010 року.

Відповідно до умов укладеного договору, постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід’ємними частинами цього договору.

На виконання досягнутої згоди позивачем було відпущено відповідачу товар на загальну суму 1753,40 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № ДДК-026059 від 25.11.2011 року та дорученням на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п. 3.3 укладеного між сторонами договору, покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом семи календарних днів з моменту передачі партії товару. Проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1753,40 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем так і не було здійснено повного розрахунку за отриману від позивача продукцію, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 1753,40 грн. є доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Крім боргу позивач просив суд стягнути з відповідача 82,64 грн. пені.

Згідно п. 5.3. укладеного між сторонами договору поставки, у випадку несвоєчасної оплати поставленого партії товару, покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 82,64 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов‘язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладне, відповідачем не надано доказів на спростування наведенного.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 1753,40 грн. основного боргу та 82,64 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастфут Україна» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1А, кім. 18, р/р 26001301438702, МФО 321477, код ЄДРПОУ 31775812) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич»(юридична адреса: 01001, м.. Київ, вул. Софійська, 10-А, поштова адреса: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 33А, р/р 26002003098300 в «Інг Банк Україна», МФО 300539, код ЄДРПОУ 33403739) 1753,40 грн. основного боргу, 82,64 грн. пені, 1 609,50 грн. судового збору.

2. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 26.07.12