Рішення № 25448378, 27.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/9234-2012

27.07.12

За позовом

Фізичної особи-підприємця Сєднєвої Олени Петрівни

До

Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»- Зразкова друкарня «Бліц-Принт»

Про

стягнення 312 517,49 грн.

Суддя Куркотова Є.Б.

Представники:

Від позивача:

Сєднєва О.П.

Від відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Сєднєва Олена Петрівна (далі-позивач) звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» - ЗД «Бліц-Принт»(далі-відповідач) про стягнення 312 517,49 грн., з яких: основний борг в сумі 287 015,00 грн., пеня в сумі 20 040,96 грн., 3% річних в сумі 4 226,97 грн. та інфляційні збитки у розмірі 1 234,56 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Між позивачем та відповідачем був укладений договір №ДУ-70 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в місцевому и між місцевому сполученнях від 01.06.2010 р., відповідно до якого позивач зобов’язався здійснювати перевезення та експедирування вантажів на умовах, визначених у зазначеному договорі, а відповідач зобов’язався оплатити належним чином послуги з перевезення.

На виконання умов вказаного договору позивач надав, а відповідач отримав послуги з перевезення на загальну суму 287 015,00 грн., проте відповідач за надані послуги не розрахувався належним чином, у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість. Таким чином, на думку позивача, останній повинен сплатити позивачу суму основного боргу, пеню, 3% річних та інфляційні збитки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.07.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 27.07.2012 р.

23.07.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, мотивована частковою сплатою відповідачем заборгованості за надані послуги у розмірі 41 500,00 грн., у зв’язку із чим за змістом заяви, останній просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 245 515,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 249,39 грн., 3% річних у розмірі 4 106,10 грн., та пеню у розмірі 18 293,75 грн.

На підставі п. 4 ст. 22 ГПК України судом прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі, а відтак має місце нова ціна позову у розмірі 268 164,24 грн. в межах якої вирішується спір у даній справі.

В судове засідання позивач з’явилася, надала акт звірки взаєморозрахунків сторін за період з 01.01.2011 р. по 09.07.2012 р., з якого вбачається, що станом на 09.07.2012 р. заборгованість відповідача по сплаті вартості послуг із перевезення вантажів становить 245 515,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103020918105, що отримано відповідачем 17.07.2012 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) був укладений договір №ДУ-70 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в місцевому та між місцевому сполученнях (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору перевізник зобов’язується здійснювати перевезення та експедирування вантажів у відповідності з письмовими заявками замовника, а замовник зобов’язується надавати вантажі для перевезення та оплачувати послуги перевізника у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору перевезення вантажів, виконується перевізником на підставі заявок на перевезення вантажів, які подаються замовником у письмовій формі (по факсу), факсова копія заявки має силу оригіналу. Транспортна заявка складається у вільній формі з вказівкою наступної інформації: маршрут, найменування вантажу; вартість перевезення; вага та об’єм; кількість автомобілів; дата та час завантаження; адреса розвантаження; фірма відправника; контактну особу при завантаженні та його телефон; адрес відвантаження та строк доставки, фірма одержувача, контактна особа при розвантаженні та його телефон; додаткові умови.

На виконання умов договору в період з 10.09.2011 р. по 23.12.2011 р. відповідачем були подані, а позивачем прийняті до виконання Заявки на перевезення вантажу автотранспортом.

Згідно п. 4.1 Договору розмір оплати за перевезення вантажів, визначається сторонами в заявці с послідуючим складанням акту виконаних робіт та виставленого до нього рахунку-фактури, який є невід’ємною частиною даного договору.

Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу автотранспортом за договором та заявками підтверджується актами виконаних робіт №ОУ-0000007 від 10.09.2011 р., №ОУ-0000008 від 20.09.2011 р., №ОУ-0000009 від 29.09.2011 р., №ОУ-0000010 від 06.10.2011 р., №ОУ-0000011 від 14.10.2011 р., №ОУ-0000012 від 22.10.2011 р., №ОУ-0000013 від 31.10.2011 р., №ОУ-0000014 від 08.11.2011 р., №ОУ-0000015 від 14.11.2011 р., №ОУ-0000016 від 22.11.2011 р., №ОУ-0000017 від 15.12.2011 р., №ОУ-0000018 від 22.12.2011 р., №ОУ-0000019 від 23.12.2011 р. копії яких наявні в матеріалах справи.

Зазначені акти містять підпис та відтиск печатки позивача.

Згідно п. 4.2 Договору оплата за перевезення вантажу здійснюється на підставі виставленого перевізником рахунку фактурі та акту виконаних робіт, на протязі 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. Загальна вартість договору складається з сум вказаних в актах виконаних робіт.

Як вбачається з наведених вище актів виконаних робіт за період з 10.09.2011 р. по 23.12.2011 р. позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з перевезення вантажів на загальну суму 287 015,00 грн.

Позивачем по вказаним перевезенням були виставлені відповідачу рахунки-фактури: №СФ-0000007 від 10.09.2011 р., №СФ-0000008 від 20.09.2011 р., №СФ-0000009 від 29.09.2011 р., №СФ-0000010 від 06.10.2011 р., №СФ-0000011 від 14.10.2011 р., №СФ-0000012 від 22.10.2011 р., №СФ-0000013 від 31.10.2011 р., №СФ-0000014 від 08.11.2011 р., №СФ-0000015 від 14.11.2011 р., №СФ-0000016 від 22.11.2011 р., №СФ-0000017 від 15.12.2011 р., №ОУ-0000018 від 22.12.2011 р., №СФ-0000019 від 23.12.2011 р. на загальну суму 287 015,00 грн.

26.03.2012 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано письмове звернення, з вимогою сплатити заборгованість по наданих позивачем послуг із перевезення вантажу у розмірі 287 015,00 грн. на протязі 5-ти банківських днів.

03.04.2012 р. листом №1 відповідач звернувся до позивача, за змістом якого просив розстрочити суму заборгованості шляхом щомісячного внесення платежів у розмірі 57 403,00 грн. з 09.04.2012 р.

04.04.2012 р. ФОП Седнева Е.П. звернулася до відповідача із листом б/н від 04.04.2012 р., за змістом якого просила сплатити суму заборгованості у розмірі 287 015,00 грн. наступним шляхом: виконати грошове зобов’язання в квітні у розмірі 96 000,00 грн., в травні у розмірі 96 000,00 грн. та у червні 2012 р. у розмірі 95 015,00 грн.

10.04.2012 р. позивач повторно звернулася із зазначеним вище листом, однак відповіді не отримала.

24.04.2012 р. позивач в третє, листом б/н від 24.04.2012 р., звернулася до відповідача із вимогою про сплату заборгованості у розмірі 287 015,00 грн., однак відповіді на зазначений лист не отримала.

Факт отримання відповідачем листа б/н від 24.04.2012 р., підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0215902993090, згідно якого відповідач отримав лист 08.05.2012 р.

21.07.2012 р. (після порушення провадження у справі) відповідач частково виконав грошове зобов’язання по сплаті послуг із перевезення вантажу, сплативши на користь позивача грошові кошти у розмірі 41 500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 06.07.2012 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажів, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 245 515,00 грн.

За своєю правовою природою договір є договором перевезення, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору підтверджується актами виконаних робіт №ОУ-0000007 від 10.09.2011 р., №ОУ-0000008 від 20.09.2011 р., №ОУ-0000009 від 29.09.2011 р., №ОУ-0000010 від 06.10.2011 р., №ОУ-0000011 від 14.10.2011 р., №ОУ-0000012 від 22.10.2011 р., №ОУ-0000013 від 31.10.2011 р., №ОУ-0000014 від 08.11.2011 р., №ОУ-0000015 від 14.11.2011 р., №ОУ-0000016 від 22.11.2011 р., №ОУ-0000017 від 15.12.2011 р., №ОУ-0000018 від 22.12.2011 р., №ОУ-0000019 від 23.12.2011 р.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно п. 4.2 Договору оплата за перевезення вантажу здійснюється на підставі виставленого перевізником рахунку фактурі та акту виконаних робіт, на протязі 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. Загальна вартість договору складається з сум вказаних в актах виконаних робіт.

Як вбачається з наведених вище актів виконаних робіт та виставлених рахунків –фактур за період з 10.09.2011 р. по 23.12.2011 р. позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з перевезення вантажів на загальну суму 287 015,00 грн.

Відповідач частково розрахувався із позивачем оплативши рахунок-фактуру №СФ-000009 на суму 41 500,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача на користь позивача по сплаті послуг із перевезення вантажу за спірний період становить 245 515,00 грн. (287 015,00 грн. –41 500,00 грн.).

09.07.2012 р. сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 р. по 09.07.2012 р., з якого вбачається, що станом на 09.07.2012 р. заборгованість відповідача по сплаті послуг із перевезення вантажів становить 245 515,00 грн.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що листування сторін з приводу погашення заборгованості до уваги не сприймає, оскільки зазначене листування є лише досудовим врегулюванням спору, укладеного графіку погашення, або, належним чином укладених змін до Договору сторонами не надано, а отже суд приходить до висновку, про те, що сторони не прийшли до єдиного висновку про сплату заборгованості, та керується строками визначеними п. 4.2 Договору.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.2 Договору строк виконання грошового зобов’язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення вантажів за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 245 515,00 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. За змістом листів вбачається, що відповідачем вказана заборгованість визнана, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача, з урахуванням заяви про зменшення їх розміру, про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 245 015,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Також, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 293,75 грн. нарахованої від суми заборгованості по кожному акту окремо за період з 09.11.2011 р. по 22.06.2012 р. Однак суд відзначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.7 Договору при порушенні строків здійснення платежів за даним договором замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день.

Згідно п. 4.2 Договору оплата за перевезення вантажу здійснюється на підставі виставленого перевізником рахунку фактурі та акту виконаних робіт, на протязі 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. Загальна вартість договору складається з сум вказаних в актах виконаних робіт.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а тому суд враховує наведену норму при визначенні періоду прострочення по платежах, строк здійснення яких настає на протязі 60 календарних днів.

Таким чином, з урахуванням положень п. 4.2 Договору, зобов’язання по сплаті вартості послуг з перевезення вантажів за актам №ОУ-0000007 від 10.09.2011 р. настає 08.11.2011 р, №ОУ-0000008 від 20.09.2011 р. з 18.11.2011 р., №ОУ-0000009 від 29.09.2011 р. з 27.11.2011 р., №ОУ-0000011 від 14.10.2011 р. з 12.12.2011 р., №ОУ-0000012 від 22.10.2011 р. з 20.12.2011 р., №ОУ-0000015 від 14.11.2011 р., з 12.01.2012 р., №ОУ-0000016 від 22.11.2011 р. з 20.01.2012р., №ОУ-0000019 від 23.12.2011 р. з 20.02.2012 р., а прострочення починається з наступного дня, після дня настання зобов’язання по сплаті вартості послуг.

За актами, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, №ОУ-0000010 від 06.10.2011 р. строк виконання настає 04.12.2011 р., а прострочення з 06.12.2012 р., №ОУ-0000013 від 31.10.2011 р. настає з 30.12.2012 р., а прострочення настає з 02.01.2012 р., №ОУ-0000014 від 08.11.2011 р. з 06.07.2012 р., а прострочення з 08.01.2012 р., №ОУ-0000017 від 15.12.2011 р. з 12.02.2012 р., а прострочення з 14.02.2012 р. та за актом №ОУ-0000018 від 22.12.2011 р. зобов’язання по сплаті настає з 19.02.2012 р., а прострочення обраховується з 21.02.2012 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином правомірним є нарахування пені за №ОУ-0000007 з 09.11.2011 р. по 09.05.2012 р., №ОУ-0000008 з 19.11.2011 р. по 19.05.2011 р., №ОУ-0000009 від з 28.11.2011 р. по 28.05.2012 р., №ОУ-0000011 з 13.12.2011 р. по 13.06.2011 р., №ОУ-0000012 з 21.12.2011 р. по 21.06.2012 р., №ОУ-0000015 з 13.01.2012 р. по 10.07.2012 р. (дата подачі позовної заяви згідно відтиску печатки відділу канцелярії), №ОУ-0000016 від з 21.01.2012 р. по 10.07.2012 р., №ОУ-0000019 з 21.02.2012 р. по 10.07.2012 р., №ОУ-0000010 від з 06.12.2012 р. по 04.12.2012 р., №ОУ-0000013 з 02.01.2012 р. по 30.06.2012 р., №ОУ-0000014 з 08.01.2012 р. по 06.07.2012 р., №ОУ-0000017 з 14.02.2012 р. по 10.07.2012 р. (дата подачі позовної заяви згідно відтиску печатки відділу канцелярії) та за актом №ОУ-0000018 з 21.02.2012 р. по 10.07.2012 р.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку, встановлених судом періодів нарахування пені, розмір пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, що підлягає стягненню з відповідача, становить 22 452,32 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті послуг у розмірі, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Позивач також, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 106,10 грн. нарахованих у період з 09.11.2011 р. по 22.06.2012 р. за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті вартості наданих послуг за кожним актом окремо та інфляційних збитків у розмірі 249,39 грн. за період листопад 2011 р. по червень 2012 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок 3% річних за принципом, за яким розраховував пеню, однак без врахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку, встановлених судом періодів нарахування штрафних санкцій, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, що підлягає стягненню з відповідача, становить 4 189,36 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті послуг у розмірі, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Враховуючи те, що розрахунок інфляційних збитків, доданий позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог, є арифметично вірним, суд вважає правомірним стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 249,39 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 245 515,00 грн., пені у розмірі 18 293,75 грн., 3% річних у розмірі 4 106,10 грн. та інфляційних збитків у розмірі 249,39 грн. є правомірними та обґрунтованими, а отже задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сєднєвої Олени Петрівни задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»- Зразкова друкарня «Бліц-Принт»(02156, м. Київ, вул. Кіото, 25; ідентифікаційний номер 21598237) на користь Фізичної особи-підприємця Сєднєвої Олени Петрівні (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 49, кв. 93; ідентифікаційний код 2538809604) основну суму боргу у розмірі 245 515 (двісті сорок п’ять тисяч п’ятсот п’ятнадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 18 293 (вісімнадцять тисяч двісті дев’яносто три) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 4 106 (чотири тисячі сто шість) грн. 10 коп., інфляційні збитки у розмірі 249 (двісті сорок дев’ять) грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 250 (шість тисяч двісті п’ятдесят) грн. 35 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 27.07.2012 р.