Рішення № 25448365, 24.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/8987-2012

24.07.12

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до державного комунального підприємства «Житлоремфонд»

про стягнення 142 292,11 грн.

Представники:

від позивача: Марковська В.В. –представник за довіреністю № 93/2012/02/13-19 від 13.02.2012 р.;

від відповідача: не з’явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго»до державного комунального підприємства «Житлоремфонд»про стягнення 142 292,11 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.01.2001 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго»та державним комунальним підприємством «Житлоремфонд»укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630130.

Згідно з гіп. 2.2.1. та 2.3.1. договору і відповідно до законодавства України, позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до звертання-доручення про укладення договору, по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року - постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2 до договору, згідно п. 10 якого за теплову енергію, яка використовується населенням, оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим: за теплову енергію, яка використовується орендарями, оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Свої зобов'язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2009 року по 01.06.2012 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.06.2012 року становить 132 389 грн. 20 коп., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулось до суду з вимогою про стягнення з державного комунального підприємства «Житлоремфонд»заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 132 389 грн. 20 коп., збитків від інфляції в розмірі 5 485 грн. 29 коп., 3 % річних в сумі 4 417 грн. 62 коп.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/8987-2012, розгляд справи призначено на 24.07.2012 року.

У судове засідання 24.07.2012 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали від 07.07.2012 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 19916530.

Представник позивача подав довідку про надходження за спожиту теплову енергію від публічного акціонерного товариства «Київенерго»державним комунальним підприємством «Житлоремфонд», позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між публічним акціонерним товариством «Київенерго»та державним комунальним підприємством «Житлоремфонд»укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630130 від 01.01.2001 року.

Відповідно до загальних положень статуту публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 1/2011 від 05.04.2011 року), акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»перейменована у публічне акціонерне товариство «Київенерго»у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.2008 року.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов’язались при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п.п. 2.2.1. договору, постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

Згідно з п.п. 2.3.1. договору, відповідач зобов’язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку № 2.

Тарифи та порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов п. 1. якого розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київського міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2004 року № 2249 за кожну відпущену гігакалорію.

Згідно до п. 4 додатку № 2 до договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку –по 25 число поточного місяця.

Відповідно до п. 5 додатку № 2 до договору споживач, що має будинкові прилдади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії в МВРТ-6 по вул. Меліоративна, 11, не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно до п. 9 додатку № 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-6 за адресою: вул. Меліоративна, 11, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії почного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяці, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконує свої зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.11.2009 року по 01.06.2012 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.06.2012 року становить 132 389 грн. 20 коп., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

З довідки про надходження за спожиту теплову енергію від публічного акціонерного товариства «Київенерго»державним комунальним підприємством «Житлоремфонд»вбачається, що відповідач у червні 2012 року здійснив часткову оплату у розмірі 7 274 грн. 09 коп.

Розрахунок заборгованості:

132 389 грн. 20 коп. –7 274 грн. 09 коп. = 125 115 грн. 11 коп.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 1630130 від 01.01.2001 року за період з 01.11.2009 року по 01.06.2012 року, яка на 01.06.2012 року становить 125 115 грн. 11 коп., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 5 485 грн. 29 коп. та 3% річних в розмірі 4 417 грн. 62 коп. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов’язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Сукупний індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

10.12.2009 - 31.12.2009

5071.33

1.009

45.64

5116.97

01.01.2010 - 31.01.2010

13095.76

1.018

235.72

13331.48

01.02.2010 - 28.02.2010

26137.41

1.019

496.61

26634.02

01.03.2010 - 31.03.2010

41562.10

1.009

374.06

41936.16

01.04.2010 - 30.04.2010

49287.24

0.997

-147.86

49139.38

01.05.2010 - 31.05.2010

50792.18

0.994

-304.75

50487.43

01.06.2010 - 30.06.2010

42144.96

0.996

-168.58

41976.38

01.07.2010 - 31.07.2010

34078.93

0.998

-68.16

34010.77

01.08.2010 - 31.08.2010

23974.57

1.012

287.69

24262.26

01.09.2010 - 30.09.2010

12593.42

1.029

365.21

12958.63

01.10.2010 - 31.10.2010

1932.19

1.005

9.66

1941.85

01.11.2010 - 30.11.2010

1433.05

1.003

4.30

1437.35

01.12.2010 - 31.12.2010

6393.01

1.008

51.14

6444.15

01.01.2011 - 31.01.2011

21185.92

1.010

211.86

21397.78

01.02.2011 - 28.02.2011

44208.73

1.009

397.88

44606.61

01.03.2011 - 31.03.2011

54879.15

1.014

768.31

55647.46

01.04.2011 - 30.04.2011

74299.94

1.013

965.90

75265.84

01.05.2011 - 31.05.2011

77581.09

1.008

620.65

78201.74

01.06.2011 - 30.06.2011

68234.58

1.004

272.94

68507.52

01.07.2011 - 31.07.2011

55018.61

0.987

-715.24

54303.37

01.08.2011 - 31.08.2011

40314.03

0.996

-161.26

40152.77

01.09.2011 - 30.09.2011

42749.55

1.001

42.75

42792.30

01.10.2011 - 31.10.2011

46287.64

1.000

0.00

46287.64

01.11.2011 - 30.11.2011

61232.75

1.001

61.23

61293.98

01.12.2011 - 31.12.2011

84068.27

1.002

168.14

84236.41

01.01.2012 - 31.01.2012

111699.52

1.002

223.40

111922.92

01.02.2012 - 29.02.2012

121934.34

1.002

243.87

122178.21

01.03.2012 - 31.03.2012

135981.58

1.003

407.94

136389.52

01.04.2012 - 30.04.2012

147813.16

1.000

0.00

147813.16

01.05.2012 - 31.05.2012

149125.61

0.997

-447.38

148678.23

01.06.2012 - 30.06.2012

132389.20

0.997

-397.17

131992.03

Всього: 3844 грн. 50 коп.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат пов’язані з інфляційними процесами в сумі 5 485 грн. 29 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 844 грн. 50 коп. за розрахунком суду.

В частині стягнення витрат пов’язані з інфляційними процесами у розмірі 1 640 грн. 79 коп. відмовити.

Вимога позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 4 417 грн. 62 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 178 грн. 15 коп., на відповідача –2 667 грн. 69 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного комунального підприємства «Жилоремфонд»(02217, м. Київ, вул. Миколи Закревського, 15, ідентифікаційний код 04543683) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 125 115 (сто двадцять п’ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 10 коп., три проценти річних в розмірі 4 417 (чотири тисячі чотириста сімнадцять) грн. 62 коп., індекс інфляції в розмірі 3 844 (три тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 62 коп., судовий збір в розмірі 2 667 (дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн. 69 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 26.07.2012 року

Суддя С.М. Мудрий