Рішення № 25448362, 16.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/1208-2012

16.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Мета-груп»

до Фізичної особи-підприємця Железняка Олександра Володимировича

про стягнення 37 717,07 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Івченко А.М.

Представники:

від позивача: Хардаєв О.В.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності Железняка Олександра Володимировича про стягнення з останнього 11 220, 98 грн. основного боргу, 6 522, 38 грн. –пені, 1 261, 12 грн. –3 % річних, 3 491, 61 грн. –інфляційних та 15 220, 98 грн. –штрафних санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за договором № 139/12/04 від 14.01.2009 р., укладеним між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.02.2012 року за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду справи представником відповідача обґрунтованих заперечень проти заявлених вимог не наведено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.04.2012 року призначено колегіальний розгляд справи №5011-51/1208-2012.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 13.04.2012 року визначено склад суду для розгляду справи №5011-51/1208-2012 –Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В., Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.04.2012 року у складі суддів Пригунової А.Б (головуюча), Гулевець О.В., Любченко М.О. справа №5011-51/1208-2012 прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 21.05.2012 року.

У процесі розгляді справи позивач неодноразово уточнював заявлені позовні вимоги.

Відповідно до останньої заяви представник позивача просить суд стягнути з відповідача 11 220,98 грн. –основного боргу, 4 076,29 грн. –пені, 78,79 грн. –інфляційних втрат, 735,05 грн. –3% річних, 24 069,65 грн. –штрафних санкцій. Питання щодо прийняття до розгляду поданої заяви судом переносилось.

В процесі розгляду справи №5011-51/1208-2012 склад суду неодноразово змінювався.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року склад колегії змінено, розгляд справи №5011-51/1208-2012 передано на розгляд суддів Пригунової А.Б. (головуюча), Гулевець О.В, Івченко А.М.

У даному судовому засіданні, дослідивши подану позивачем заяву, суд дійшов висновку, що вона не суперечать приписам ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а відтак суд приймає її до розгляду.

Представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у дане судове засідання не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих позивачем доказів, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 16.07.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Мета-Груп»та Фізичною особою-підприємцем Железняком Олександром Володимировичем було укладено договір поставки №139/12 за умовами якого позивач зобов’язався передати (поставити) у власність відповідача у визначені договором строки товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену договором грошову суму.

Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки є товар, перелік якого зазначається у рахунках-фактурах (видаткових накладних, специфікаціях до Договору або в інших аналогічних документах), підписаних сторонами, які є невід’ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна товару, що поставляється та порядок розрахунків за товар зазначаються в рахунках-фактурах (видаткових накладних, специфікаціях до договору або в інших аналогічних документах) з урахуванням положень цього договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що відповідач здійснює оплату за товар на підставі рахунку-фактури позивача. Товар має бути оплачений відповідачем у терміни, що зазначаються в рахунках-фактурах, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.2 договору товар за даним договором поставляється на умовах –Інкотермс –2000. У кожному конкретному випадку умови будуть зазначені в рахунку-фактурі.

Згідно з п. 5.6 договору відповідальність за збереження товару та право власності переходить до відповідача в момент підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 7.3 договору при порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1%, яка розраховується від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення.

Положеннями п.п. 11.1, 11.2, 11.3 договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і закінчується 31.12.2009 року. Строк дії договору автоматично продовжується на 365 календарних днів, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила письмово про його розірвання.

09.12.2009 року на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу товару на загальну суму 15 720,98 грн., що підтверджується видатковими накладними №ТД-000006773 на суму 5 564,30 грн. та №ТД-000006774 на суму 10 156,68 грн.

03.08.2010 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 про зміну договору поставки №139/12 від 14.12.2009 року в якій сторони погодились змінити положення договору, виклавши окремі його пункти в новій редакції.

Так, згідно з п. 3.2 додаткової угоди відповідач зобов’язався погасити борг в розмірі 15 720,98 грн. в строк до 31.10.2010 р.

Відповідно до п. 7.9 додаткової угоди №1 у разі непогашення відповідачем боргу у визначені строки, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеня збільшується вдвічі, таким чином сума боргу буде становити 31 441,96 грн. Подвоєна сума боргу повинна бути погашена до 01.11.2010 р.

Згідно з п. 7.10 додаткової угоди №1 при порушенні строків погашення боргу, з 01.11.2010 р. відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 10% від залишку боргу, за кожний день прострочення.

У разі порушення зобов’язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цією додатковою угодою і чинним законодавством України.

Судом встановлено, що за період з 06.08.2010 року до 31.05.2011 року відповідачем було частково оплачено поставлений товар на суму 4 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наданими до матеріалів справи. Інших доказів, які б давали суду дійти висновку про належне виконання відповідачем умов договору, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором поставки №139/12 від 14.12.2009 року становить 11 220,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

З огляду на положення договору та приписи ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України відповідач прострочив виконання зобов’язання із оплати товару, переданого позивачем за договором поставки №139/12 від 14.12.2009 року

А відтак, в силу приписів ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України вимога позивача про стягнення з відповідача 11 220,98 грн. заборгованості за договором поставки №139/12 від 14.12.2009 року підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім зазначеного, з огляду на прострочення виконання відповідачем зобов’язань зі сплати поставленого товару, посилаючись на положення договору та додаткової угоди №1 від 03.08.2010 року, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 076,29 грн., штрафні санкції в сумі 24 069,65 грн., 78,79 грн. інфляційних втрат та 735,05 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Дослідивши положення додаткової угоди №1 від 03.08.2010 року до договору поставки №139/12 від 14.12.2009 року, суд дійшов висновку, що фактично шляхом укладання вищевказаної додаткової угоди до договору сторони змінили зобов’язання відповідача за договором поставки в частині строків виконання грошових зобов’язань, продовживши їх до 30.10.2010 року.

Окрім зазначеного, сторони визначили певні господарсько-штрафні санкції, що підлягають застосуванню до відповідача у разі невиконання зобов’язання зі сплати поставленого товару в строк до 30.10.2010 року.

Тобто, передбачили, що у разі невиконання відповідачем зобов’язання зі сплати товару в строк до 30.10.2010 року, розмір боргу збільшується з 01.11.2011 року до 31 441,96 грн., в силу чого суд дійшов висновку, що сторони передбачили додаткову відповідальність відповідача у вигляді штрафу, який відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача та який буде дорівнювати різниці між встановленою сумою боргу з 01.11.2010 року –34 441,96 грн. та розміром фактичної заборгованості відповідача за поставлений товар станом на 01.11.2011 року; також збільшили розмір пені за кожен день прострочення з 1 % до 10% від суми прострочки зі сплати товару з першого дня прострочки –01.11.2011 року.

Судом встановлено, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов’язання зі сплати поставленого товару в строк до 30.10.2010 року, сплативши станом на 30.10.2010 року лише 1 500,00 грн. заборгованості за поставлений товар, що з огляду на умови договору із змінами внесеними додатковою угодою та в силу приписів ст.ст. 216, 218, 230 Господарського кодексу України і ст.ст. 546, 547, 549 Цивільного кодексу України свідчить про наявність у позивача права вимагати від відповідача сплати пені та штрафу.

Разом з тим, дослідивши вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, в сумі 24 069,65 грн. та пені, в сумі 4079,29 грн. з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 1 000,00 грн. кожна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахування інтересів божника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що загальний розмір штрафних санкцій (штраф і пеня), заявлених позивачем до стягнення з відповідача становить 28 145,94 грн., що майже вдвічі перевищує загальну вартість товару, переданого позивачем відповідачу за договором поставки та майже втричі перевищує розмір фактичної заборгованості відповідача за поставлений товар, що існує на момент розгляду справи –11 220,98 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалось, що невиконання відповідачем зобов’язань за договором поставки могло б призвести до припинення позивача через неможливість виконання останнім своїх фінансових зобов’язань перед третіми особами чи суттєво погіршило фінансовий позивача.

При цьому, судом взято до уваги ту обставину, що після укладання додаткової угоди до договору поставки, яку суд розцінює як намагання відповідача врегулювати спірні відносини, останнім було сплачено майже третину заборгованості за поставлений товар.

Також висновок суду про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій ґрунтується й на тій обставині, що матеріали справи не містять доказів виникнення у позивача додаткових зобов’язань перед третіми особами (сплата штрафних санкцій тощо) зумовлених невиконанням позивачем зобов’язань за договором поставки, а також відсутні будь-які відомості спричинення збитків третім особам, через невиконання позивачем зобов’язань за договором поставки.

В силу зазначеного, суд приходить до висновку, що штрафні санкції, заявлені до стягнення позивачем, є надмірно великими в порівнянні зі збитками позивача, а відтак, суд приходить до висновку, що останні підлягають зменшенню до рівня, наведеного судом вище, а саме: штраф –1 000,00 грн, пеня –1 000,00 грн.

Також за невиконання відповідачем зобов’язань за договором поставки із змінами внесеними додатковою угодою, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 78,79 грн. та 3% річних в сумі 735,05 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом раніше, відповідач прострочив виконання зобов’язання зі сплати поставленого позивачем товару, а відтак, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати сплати відповідачем інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення.

Перевіривши надані позивачем до матеріалів справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 78,79 грн. інфляційних втрат та 735,05 3% річних.

У відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Железняка Олександра Володимировича (02068, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 3, кв. 128, код –28887224232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Мета-Груп»(03126, м. Київ, вул. Івана Лепсе, 79, код - 34353333) 11 220 (одинадцять тисяч двісті двадцять) грн. 98 коп. заборгованості, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. штрафу, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. пені, 78 (сімдесят вісім) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 735 (сімсот тридцять п’ять) грн. 05 коп. 3% річних та 537 (п’ятсот тридцять сім) грн. 78 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 23.07.2012 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Івченко А.М.