Рішення № 25448275, 18.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/6935-2012

18.07.12

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська медична група»

До

Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

Про

Стягнення 18 329,72 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

Від позивача

Бондарчук В.С. - представник за довіреністю;

Від відповідача

Дзюба І.М. - представник за довіреністю.

С У Т Ь С П О Р У :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська медична група»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»18 329,72 грн. заборгованості за надані послуги, в тому числі: 16 573,00 грн. - основної заборгованості, 1 259,54 грн. - штрафу, 182,30 грн. - інфляційних втрат та 314,88 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав взяті на себе зобов’язання перед позивачем, оскільки не оплатив послуги, надані позивачем, а тому посилаючись на норми Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18 329,72 грн. заборгованості за надані послуги, в тому числі: 16 573,00 грн. - основної заборгованості, 1 259,54 грн. - штрафу, 182,30 грн. - інфляційних втрат та 314,88 грн. - 3 % річних.

Відповідач у судовому засіданні 18.07.2012 р. надав суду відзив на позов відповідно до якого щодо наявності основної заборгованості не заперечив, проте заперечив проти нарахування інфляційних втрат.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідачу надано право під час розгляду справи в господарському суді будь-якої інстанції визнати позов повністю або частково.

Стаття 78 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що заява про визнання позову відповідачем повинна бути подана в письмовій формі.

Частина шоста статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд не приймає заяви про визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права інших осіб. Отже, право відповідача на визнання позову є обмеженим, оскільки реалізується ним під контролем господарського суду.

Як зазначається у п. 3.7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 25.02.1992 р. № 01-6/244 «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України», суддя, який вирішує спір, не зв'язаний заявою відповідача про визнання позову.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представниками сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.07.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

17.05.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська медична група»(надалі - позивач, медичний заклад) та Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»(назву змінено на Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»), як страховиком (надалі - відповідач) був укладений Договір № 63-06 про надання медичних послуг застрахованим в ЗАТ «Європейський страховий альянс»(надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору страховик доручає, а медичний заклад бере на себе зобов’язання, в разі настання страхового випадку, надавати медичну допомогу (медичні та інші передбачені програмою страхування послуги) громадянам, які уклали за страховиком, на підставі Правил добровільного медичного страхування № 0307 від 23.11.2001 р. (далі - правила), договори добровільного медичного страхування (далі - застраховані).

Згідно п. 1.2. договору страховим випадком є документально підтверджене звернення застрахованого під час дії договору страхування до медичного закладу за одержанням медичної допомоги з приводу настання випадків передбачених договором страхування у вигляді консультаційно-діагностичних та лікувально-профілактичних послуг, що надаються в порядку та на умовах передбачених програмами страхування в повному обсязі або в обсязі погодженої договором страхування їх частини.

Документальною підставою для надання Застрахованому медичної допомоги за цим договором є поліс страхування (особиста картка застрахованого), виданий страховиком, документ, що посвідчує особу застрахованого та наявність згоди страховика (п. 1.3. договору).

Згідно п. 1.4. договору страховик відшкодовує медичному закладу вартість наданої застрахованому за страховим випадком медичної допомоги згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договору страховик покриває витрати медичного закладу, що понесені ним в результаті виконання своїх зобов’язань щодо надання медичних послуг застрахованим. Страховик покриває ці витрати шляхом перерахування відповідної суми на рахунок медичного закладу протягом 10 банківських днів після отримання відповідних рахунків та медичної документації, що підтверджують настання страхового випадку та надання застрахованому медичної допомоги за договором страхування (загальний рахунок, перелік наданих послуг, з розбиттям за датами, виписка з медичної картки застрахованого тощо).

Страховик має право відстрочити оплату медичної допомоги на термін, що не перевищує 30 днів, у випадках виникнення сумнівів щодо дотримання медичним закладом умов цього договору або факту настання та обставин страхового випадку з обов’язковим повідомленням про це медичного закладу (п. 5.3. договору).

На виконання умов договору позивачем виставлено наступні рахунки-фактури відповідачу № СФ-0000212 від 06.06.2011 р. на суму 3 368,00 грн., № СФ-0000256 від 08.07.2011 р. на суму 4 487,00 грн., № СФ-0000330 від 08.09.2011 р. на суму 1 345,00 грн., № СФ-0000290 від 10.08.2011 р. на суму 7 615,00 грн.

Також, на виконання умов договору між сторонами підписано страхові медичні акти № 11/05, № 11/06, № 11/07 та № 11/08, відповідно до яких позивачем було надано медичні послуги застрахованим відповідачем особам.

Відповідач не здійснив оплату за надані йому позивачем послуги на загальну суму 16 573,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

З метою врегулювання спору, Відповідачу направлялась претензія про сплату заборгованості № 132 від 15.12.2011 р., проте, заборгованість відповідач на сплатив.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань відповідачем позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору, позивач протягом травня - серпня 2011 р. надавав застрахованим у відповідача особам консультативно-діагностичні та лікувально-профілактичні послуги на загальну суму 16 573,00 грн.

Факт надання послуг підтверджується страховими медичними актами підписаними сторонами та не заперечується сторонами.

Позивачем відповідачу виставлялись рахунки на оплату наданих послуг, які в порушення умов договору відповідачем оплачені не були.

Як встановлено судом відповідач не здійснив оплату за надані йому позивачем послуги на загальну суму 16 573,00 грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відтак несплачена сума заборгованості, факт наявності якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 16 573,00 грн.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за надані послуги підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 16 573,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 259,54 грн. - штрафу, 182,30 - інфляційних втрат та 314,88 грн. - 3 % річних.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку недоотримання обумовлених термінів платежів страховки сплачує медичному закладу пеню у розмірі 0,1 % але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу. Загальна сума штрафних санкцій не може перевищувати 5 відсотків від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені суд визнає його арифметично невірним, так як розмір пені нарахованої позивачем перевищує 5 % суми заборгованості, що є порушенням п. 7.2. договору.

За розрахунком суду, розмір пені складає 828,65 грн., який і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А тому, заперечення відповідача щодо відсутності підстав для нарахування позивачем інфляційних втрат спростовуються.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 182,30 - інфляційних втрат та 314,88 грн. - 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37; ідентифікаційний код 19411125) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська медична група» (місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. О.Гончара, буд. 8/5; ідентифікаційний код 25201828) суму основного боргу у розмірі 16 573,00 (шістнадцять тисяч п’ятсот сімдесят три) грн. 00 коп., штраф у розмірі 828,65 (вісімсот двадцять вісім) грн. 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 182,30 (сто вісімдесят дві) грн. 30 коп., 3 % річних у розмірі 314,88 (триста чотирнадцять) грн. 88 коп. та 1 571,66 (одна тисяча п’ятсот сімдесят одна) грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В. Балац

Дата складення повного рішення 23.07.2012 р.