Рішення № 25448214, 19.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/8845-2012

19.07.12

За позовом

Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

До

1) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

2) Публічного акціонерного товариства «Коровай»

Про

відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5151,76 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Панченко Ю.В.

від відповідачів не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» та Публічного акціонерного товариства «Коровай»про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5151,76 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги.

Представники відповідачів в судове засідання не з’явилися, ніяких заяв, клопотань до суду не подали та не надіслали.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

26.07.11р. між позивачем то Товариством з обмеженою відповідальністю «метро Кеш Енд Кері Україна»був укладений договір страхування транспортних засобів №1032000.

Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов’язані з експлуатацією наземного транспортного засобу –автомобіля «ЗАЗ ТF 6940», д.р.н. АА 8986 КА.

15.12.11р. по вулиці Будьонного в м. Луганську сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «ГАЗ 33021», д.р.н. ВВ 2186 АК під керуванням Васюрин О.М.

Відповідно до Постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.01.12р., ДТП сталася в результаті порушення Васюрин О.М. Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП.

Відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № АА/0742178 цивільно-правова відповідальність Васюрина О.М., який відповідно до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ПАТ «Коровай», була застрахована в ПАТ «СК «УСГ».

На підставі повідомлення страхувальника про подію з застрахованим автомобілем від 05.01.12р, заяви на виплату страхового відшкодування від 05.01.12р., сформованого страхового акту №1946/11/50/ТР25/00/2 від 22.02.12р., позивач на виконання умов договору страхування виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 5251,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1148 від 28.02.12р.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 119-1 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”( у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов’язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Коровай»зобов’язане відшкодувати в порядку регресу на користь позивача збитки, що становлять 510,00 грн. (франшизи).

За таких обставин вимоги позивача обґрунтовані, відповідачами не спростовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити а повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(м. Київ, вул. Федорова, 32-А; код ЄДРПОУ 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(м. Київ, вул. Г. Андрющенка, 4 Г; код ЄДРПОУ 19411125) 4146 (чотири тисячі сто сорок шість) грн. 76 коп. - суму страхового відшкодування та 1450 (одна тисяча чотириста п’ятдесят) грн. 16 коп. –суму судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Коровай»(м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, кім. 204; код ЄДРПОУ 00381350) 510 (п’ятсот десять) грн. 00 коп. –збитків та 159 (сто п’ятдесят дев’ять) грн. 34 коп. –суму судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.07.12р.

Суддя І.О.Домнічева