Постанова № 25445885, 26.07.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2012 року Справа № 2/5005/2945/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

При секретарі судового засідання Фузейниковій В.О.

За участю представниквів сторін:

від позивача: Тубольцева О.В., представник, дов.№01-33/46 від 02.07.2012р.

від відповідача: Ліфлянчик С.І., представник, дов. від 14.05.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2012р. у справі № 2/5005/2945/2012

за позовом Державного підприємства "Дніпропетровський регіональний

державний науково-технічний центр стандартизації,

метрології та сертифікації", м. Дніпропетровськ

до Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення

"Комплект", м. Дніпропетровськ

про зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2012р. (суддя Боділовська М.М.) позов Асоціації підприємств мате-ріально-технічного забезпечення "Комплект" задоволено в повному обсязі. Зобов'язано Асоціацію підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" виконати умови договору відповідального зберігання №1 від 04.11.2010р., укладеного між Державним підприємством "Дніпропетров-ський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" та Асоціацією підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" в частині виконання пп. 2.1.4, п.2.1 та п.5.3 Договору. Стягнуто з Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" на користь Державного підприємства "Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" 1073,00 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Асоціація підприємств мате-ріально-технічного забезпечення "Комплект" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що умов укладеного договору не порушував, листом № 01-34/2515 від 07.06.2011р. Позивач запропонував йому «розглянути можливість реалізації матеріалів чи використання їх для власних виробничих потреб з подальшою компенсацією вартості матеріа-лів в грошовому еквіваленті», тому, розцінюючи цей лист як звернення по допомогу в реалізації майна, Відповідач уклав договір зберігання з правом реалізації з ТОВ «ДЕЛЬМАР», якому передав частину спірного майна. Зазначив, що повернення спірного майна Позивачу не відбулося внаслідок ненадання Позивачем інформації щодо місця його транспортування та неузгодження умов оплати по транспортуванню. Крім того, звернув увагу суду на той факт, що в порушення п. 4.1. договору Позивач так і не уклав з ним договору на виконання ремонтних робіт, що було безумовною під-ставою для укладення договору зберігання саме на безоплатній підставі.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що лист № 01-34/2515 від 07.06.2011р., яким Відповідачу запропоновано по-вернути передане на зберігання майно або розглянути можливість його реалізації чи використання для власних потреб з подальшою компен-сацією вартості, не може розцінюватися як дозвіл на вжиття відповідних заходів щодо реалізації майна. А тому Відповідачем були порушені умови п. 2.4. договору зберігання, оскільки Позивач про передачу майна третій особі не повідомлявся. Питання щодо сплати витрат по транспортуванню Відповідачем не ставилося, з тексту його листа від 07.12.2011р. вбачаєть-ся, що повернення товару буде здійснюватися транспортом третьої особи поетапно протягом п`яти робочих днів з моменту письмового повідомлен-ня про готовність прийомки. 25.01.2012р. Позивач письмово повідомив про готовність прийняти товар, втім частина товару досі не повернута. Щодо укладення договору підряду у майбутньому Позивач вважає заперечення Відповідача безпідставними з огляду на те, що ані сам договір зберігання, ані лист Позивача від 13.12.2010р. не можуть сприйматися як пропозиція укладення договору. Просить рішення першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, а за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 04.11.2010р. між Державним підприємством "Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" -поклажодавець (надалі Позивач) та Асоціацією підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" -зберігач (надалі Відповідач) був укладений Договір відповідального зберігання № 1 (надалі -Договір) строком дії до 31.12.2011р.

На виконання умов п.1.1 Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв на відповідальне зберігання будівельні матеріали згідно специфікації за Актом №1 (без дати) приймання-передачі на загальну суму 505 851,81 грн, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до розділу 4 Договору, сторони досягли домовленості в тому, що зберігання здійснюється безоплатно. Умови оплати за зберігання можуть змінюватись лише за згодою сторін та оформлюватись додатковою угодою.

Позивач листом №01-34/2515 від 07.06.2011р. звернувся до Відповіда-ча з проханням повернути передане на зберігання майно або розглянути можливість його реалізації чи використання його для власних потреб.

10.11.2011р. Позивачем було вивезено наявне на складі майно (будівельні матеріали) на суму 208 830,77 грн. про що підписаний Акт приймання-передачі.

25.11.2011 року Позивач знову звернувся до Відповідача з проханням про повернення залишку переданого на зберігання майна. 07.12.2011р. Відповідач надіслав лист, в якому повідомив, що повернення нереалізованого майна буде здійснюватися транспортом третьої особи поетапно протягом 5-ти днів з моменту письмового повідомлення про готовність прийомки конкретних позицій.

25.01.2011 року листом № 02-63/294 Позивач повідомив Відповідача про готовність прийняти з 26.01.2012 року залишок неповернутого Майна по Договору. Доказів повернення решти майна суду не надано.

Щодо повернення майна на суму 23 850,83 грн, про яке зазначено в позовній заяві, сторонами також не надано доказів, у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказане повернення не підтверджує, тому факт повернення майна на суму 23 850,83 грн є недоведеним при розгляді цієї справи.

Посилаючись на невиконанням умов договору зі сторони відповідача, позивач просив суд зобов'язати останнього виконати умови договору відповідального зберігання №1 від 04.11.2010р., в частині виконання пп.2.1.4, п.2.1 та п.5.3 Договору.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та відшкодування збитків. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

В силу частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У пп. 2.1.4, п.2.1 сторони визначили, що «зберігач зобов'язаний повернути майно поклажедавцеві за першою вимогою останнього», а у п.5.3. -«зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажедавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, який переданий на зберігання, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати поклажедавцеві завдану шкоду».

Вказані пункти договору містять загальні положення, а тому і позов не містить самих по собі вимог конкретних вимог до Відповідача, такий зміст позовних вимог не відповідає призначенню позову як інструменту захисту порушеного права, має невизначений характер та унеможливлює їх розгляд по суті, не може розглядатися як спосіб захисту цивільного права з огляду на норми статті 16 Цивільного кодексу України.

Визначені таким чином вимоги не призведуть до поновлення порушеного права Позивача на вилучення його майна у зберігача чи стягнення завданих збитків, та таке рішення суду не можливо виконати в примусовому порядку.

Правовідносини сторін щодо зберігання майна врегульовані главою 66 Цивільного кодексу України, зокрема, ст.ст. 949-951 визначені способи захисту порушеного права поклажедавця, а саме, право вимагати повер-нення речі, яка була передана на зберігання, або відшкодування збитків, завданих втратою чи пошкодженням такої речі. Із вказаного слідує, що Позивач повинен визначити у своєму позові саме речі (майно), яке примусово повинно бути вилучено у зберігача, визначивши його родові чи індивідуальні ознаки, кількість, вагу, вартість, тощо або обрахувати завдані порушенням договору збитки, визначивши їх конкретною сумою у відповідності до положень Цивільного кодексу України.

Право на зміну предмету позову, надане стороні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, останній міг реалізувати лише при розгляді справи у суді першої інстанції до початку слухання справи по суті, та така зміна вимог неможлива при розгляді апеляційної скарги.

Відтак, Позивачем обрано не вірний спосіб захисту свого порушеного права та його вимоги не підлягають задоволенню, а господарський суд дійшов помилкового висновку про можливість задоволення таких позовних вимог.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати у справі підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект", м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2012р. у справі № 2/5005/2945/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково - технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» - 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 23, код ЄДРПОУ 04725941 (п/р не відомі)) на користь Асоціації підприємств матеріально -технічного забезпечення «Комплект»- 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 18Б, а/с 175, код ЄДРПОУ 20225439 (п/р не відомі) судовий збір по апеляційній скарзі в сумі 536,50 грн (п`ятсот тридцять шість грн 50 коп).

Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е. В. Орєшкіна

Повний текст постанови складений 27.07.12р