Ухвала суду № 25442070, 25.07.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/278/12

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина-Екоінвест" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковина-Екоінвест" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Чернівці про скасування рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 листопада 2011 року державною податковою інспекцією у місті Чернівці проводилась позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина-Екоінвест", за результатами якої складено акт від 13.12.2011 року №3924/23-1/32514846. В акті були зафіксовано завищення податкового кредиту по ПДВ за серпень 2011 року на суму 64817 грн. за правочином з ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи" за договором підряду №б/н від 04.07.2011 року; заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет по декларації за серпень 2011 року на суму 64817 грн. На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 року №0001780231, яким нараховано суму податкового зобов'язання - 81021,25 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили податкове повідомлення-рішення скасувати.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 06 серпня 2007 року ТОВ "Буковина-Екоінвест" зареєстроване платником податку на додану вартість (т.1 а.с.53). Державною податковою інспекцією у м. Чернівці в період з 30.11.2011 року по 06.12.2011 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Буковина-Екоінвест", з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Віконні системи" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року. За результатами перевірки податковим органом складено акт №3924/23-1/32514846 (т.1 а.с. 9-31).

Згідно акта перевірки, було встановлено порушення ст.216 ЦК України, ст. 44, п.185.1 а) ст.185, п.198.1 а) п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.204 а) ст.200 Податкового кодексу України, ТОВ "Буковина-Екоінвест" завищено податковий кредит по ПДВ за серпень 2011 року на суму 64817 грн. за нікчемним правочином з товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Віконні системи" за Договором підряду б/н від 04.07.2011 року; занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет по декларації за серпень 2011 року на суму 64817 грн.

27 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Чернівці було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0001780231, яким ТОВ "Буковина-Екоінвест" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64817 грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 16204,25 грн. (т.1 а.с. 7).

При цьому судом першої інстанції встановлено, що 04 липня 2011 року був укладений договір підряду б/н між товариством з обмеженою відповідальністю "Буковина-Екоінвест" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Віконні системи" (підрядник). Згідно з умовами даного договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати власними та залученими силами, згідно затвердженого проекту, будівельних норм, правил та умов Договору, з дотриманням технічних умов, з матеріалів замовника без передачі права власності, Реконструкцію площі на розі вулиць Турецької - П. Сагайдачного у м. Чернівці. Згідно п.2.1 Договору, вартість робіт по договору визначається фактично виконаними обсягами робіт згідно акту приймання виконаних робіт, а п.2.3 встановлено, що виконання робіт по договору здійснюється з поставкою матеріалів замовника, вартість наданих матеріальних ресурсів враховується в актах виконаних робіт КБ2в.(т. 1а.с. 32-33).

08.12.2010 року Чернівецькою міською радою затверджено зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва та складено локальний кошторис №2-1-1 з реконструкції площі на розі вулиць Турецької-П.Сагайдачного в м.Чернівці кошторисною вартістю 3199,938 тис. грн. (т.1 а.с.200-264).

На виконання укладеного договору від 04 липня 2011 року між ТОВ "Буковина-Екоінвест" (замовник) та ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи" (виконавець) складено акт прийому-передачі матеріалів, за яким замовник передає, а виконавець приймає матеріали для виконання робіт по реконструкції площі на розі вулиць Турецької -П. Сагайдачного у м. Чернівці (т.1 а.с. 35-39).

31 серпня 2011 року між ТОВ "Буковина-Екоінвест" (замовник) та ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи" (підрядник) складено довідку Ф-№КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, яка засвідчена підписами та печатками підрядника і замовника (т. 1 а.с.40-52).

Згідно виписки з банку про рух коштів: 01.12.2011р., 05.12.2011р. та 12.12.2011р. ТОВ "Буковина-Екоінвест" здійснило перерахунок коштів на рахунки контрагента ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи" (150000, 100000 та 198000 грн. відповідно) (т.1 а.с.57-58).

31 серпня 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Віконні системи" виписано на ім'я ТОВ "Буковина-Екоінвест" податкову накладну згідно договору від 04.07.2011р. на загальну суму з ПДВ 388903,30 грн., в тому числі ПДВ 64817,22 грн.(а.с. 34).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що підпунктом "а"п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за укладеними договорами позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які у своїй сукупності та взаємозв'язку, на думку колегії суддів, спростовують твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.