Ухвала суду № 25441851, 23.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2012 року м. Київ К-4817/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 20.12.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009

у справі №28/344А

за позовом Малого підприємства «Агрозбутсервіс»

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 20.12.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009, позов МП «Агрозбутсервіс»задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області №0000232350/0 №0000222350/0 від 26.02.2007, №№0000232350/1 №0000222350/1 від 04.05.2007, №0000232350/2 №0000222350/2, №0000952350/0, №0000242350/2 від27.07.2007, №0000242350/3, №0000232350/3 №0000222350/3, №0000952350/3 від 02.10.2007. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт №215/230/25552344 від 21.02.2007.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0000222350/0 від 26.02.2007, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22930,02 грн., №0000232350/0 від 26.02.2007, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 27580,12 грн. та №0000242350/0 від 26.02.2007, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1921,55 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовуються віднесенням позивачем до складу валових витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів на суму 73547 грн., використання яких у господарській діяльності належним чином не підтверджено відповідними первинними документами (подорожніми листами), що у свою чергу спричинило завищення податкового кредиту за вказаними операціями.

За наслідками оскарження податкових повідомлень-рішень в порядку адміністративного узгодження, відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 474,23 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 237,12 грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення №0000952350/0 від 27.07.2007 яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 400,01 грн. основного платежу та 200,01 грн. штрафних (фінансових) санкцій. За результатами подальшого оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність включення до складу валових витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів належними первинними документами, зокрема накладними та податковими накладними на придбання пального, що виключає підстави для визначення йому податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за даними операціями, а наявність належно оформлених податкових накладних, відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є підставою для віднесення сплачених в ціні придбання сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

При цьому судами попередніх інстанцій правильно відхилено доводи відповідача про не підтвердження використання позивачем придбаних паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності, як таких, що засновані на припущеннях.

Зі змісту норми пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що законодавець у якості єдиної та виключної підстави для невключення до складу валових витрат витрат, понесених платником податку за наслідками здійснення господарських операцій, передбачає повну відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для невключення понесених витрат до складу валових витрат Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем з метою дотримання вказаної вимоги законодавства щодо підтвердження правомірності віднесення витрат до складу валових було надано відповідні видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення про перерахування коштів, акти завантаження автомобіля.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не спростовують такого висновку і доводи відповідача про необхідність підтвердження понесених витрат ще й товарно-транспортними накладними, оскільки за умови надання платником податку інших документів, передбачених пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 згаданого Закону, товарно-транспортна накладна не є визначальною підставою для віднесення витрат пов'язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей до складу валових, оскільки відповідною транспортною документацією мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не операції з придбання товарно-матеріальних цінностей. Доказів надання позивачем послуг перевезення відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області відхилити, а постанову Господарського суду Львівської області від 20.12.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук