Ухвала суду № 25441213, 23.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2012 року м. Київ К-4355/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в м.Чернівці

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 29.10.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009

у справі №2/213

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леся»

до Державної податкової інспекції в м.Чернівці

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 29.10.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009, позов ТОВ «Леся»задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 20.05.2008 №000048232/0 та від 17.06.2008 №000048232/1 про зменшення суми заявленого до відшкодування податку на додану вартість на 513410 грн. у зв'язку з невідповідністю їх вимогам чинного законодавства.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року, за результатами якої складено акт №1989/23-2/14264139 від 19.05.2008.

За висновками акта перевірки заявлена позивачем до відшкодування сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2008 року у сумі 513410 грн., сплачена у жовтні-листопаді 2007 року внаслідок придбання нежилого приміщення (магазину) у Департаменту економіки Чернівецької міської ради за ціною 4188016 грн.. у т.ч. ПДВ 698001,67 грн., яка включена до складу податкового кредиту за листопад 2007 року та відображена в декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року, у зв'язку з чим позивачем порушено підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №000048232/0 від 20.05.2008, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 513410 грн.

За наслідками апеляційного узгодження, скарга позивача залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення №000048232/1 від 17.06.2008 на ту ж саму суму.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного

значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів

(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів

(послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування

включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 № 309-VI.

Таким чином, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, не можна визнати правомірним.

З огляду на викладене, судова колегія вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав вважати про завищення позивачем визначеної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 513410 грн. та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Податковим органом не виявлено порушень у формуванні податкового кредиту за будь-який з податкових періодів, що передували звітному, не наведено обставин, які б свідчили про недобросовісність платника (позивача у справі), так само як і не заперечується власне сам факт сплати позивачем відповідної суми ПДВ у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими сформовано податковий кредит.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Чернівці відхилити, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 29.10.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук