Постанова № 25441092, 23.07.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р. 10 год.03 хв.Справа № 2-а-1077/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Лошкарьова Л.А., за участю представника позивача Сервуля О.С., представника відповідача Окіпнюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Максім" до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Максім" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області від 8 грудня 2011року № 0000392301, оскільки вважає, що воно прийнято з порушенням податкового законодавства. Витрати на придбання програмного продукту "Нова Бухгалтерія" є платою за користування комп'ютерною програмою в господарській діяльності, ці витрати були включені до складу валових витрат на підставі п. 5.2.1 п. 6.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", як такі що пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, робіт, послуг, і охороною праці. Витрати по придбанню газет розважального характеру склали тільки 11 грн. 80 коп., всі інші витрати пов'язані з випискою періодичних видань, які також використовуються в господарській діяльності. Позивач звертає увагу на те, що в акті перевірки не зазначено, які саме витрати не були підтверджені первинними бухгалтерськими документами, що є порушенням порядку оформлення акту перевірки. Всі первинні бухгалтерські та податкові документи були надані посадовій особі ДПІ, яка здійснювала перевірку.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Відповідач (Державна податкова інспекція у Скадовському районі Херсонської області) проти позову заперечує, мотивуючи тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято в порядку та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України та є таким, що ґрунтується на приписах чинного законодавства України. Правова позиція платника податків, викладена у позові, встановлених порушень не спростовує та є такою, що суперечить правилам оподаткування та заходам відповідальності, передбаченим Податковим кодексом України.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Приватне підприємство "Максім" є юридичною особою, знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Скадовському районі Херсонської області.

В листопаді 2011 року фахівцями ДПІ у Скадовському районі Херсонської області була проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства "Максім" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.10 по 30.06.11, за наслідками якої складено акт від 18.11.11 №495/23/21301697. ДПІ виявила порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4. пп. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п. 8.4 ст.8, пп. 11.3.1, 11.3.2 п. 11.3 ст. 11, п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 53817 грн., у тому числі за 2010 рік на 25652 грн. за 1 квартал 2011 року на суму 28165 грн., та інші порушення податкового законодавства, які позивач не оскаржує.

Так, на заниження податку на прибуток вплинуло завищення підприємством валових витрат на 134627 грн., в тому числі за 9 місяців 2010 року на 3152 грн., за 2010 рік на 22437 грн., за 1 квартал 2011 року на 112190 грн. Перевіркою встановлено, що в порушення пп.5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону про прибуток підприємство включило до складу валових витрат суму виробничих витрат у розмірі 6800 грн., пов'язаних з самостійним виготовленням основних фондів, які повинні збільшувати вартість основного фонду, що виготовляється, та в подальшому, після вводу в експлуатацію, підлягають амортизації в складі балансової вартості збудованого об'єкту. Так, за приписами пп. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 вказаного Закону у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фонді.

Було встановлено порушення пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.2.1 та пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств": платником податків віднесено до складу валових витрат 4-го кварталу 2010 року витрати в сумі 2019 грн. 60 коп. на придбання програмного комплексу "Нова бухгалтерія", що підпадає під визначення терміну "основні фонди" та підлягає амортизації. Згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону комп'ютерна програма відноситься до складу 4 групи основних фондів.

В порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платником податків віднесено до складу валових витрат витрати в сумі 1480 грн., не пов'язані з веденням господарської діяльності. Під час проведення перевірки встановлено, що зазначені витрати були віднесені до складу валових лише на підставі платіжного доручення від 07.10.10 №2024, згідно якого платником перераховано кошти за передплату друкованих видань розважального характеру.

На порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПП "Максім" включило до складу валових витрат витрати на загальну суму 124327 грн. (в т. ч. за 2010 рік - 16220 грн., за 1 кв. 2011 р. - 108107 грн.), не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Так, на підставі наданих для перевірки документів (Головної книги, журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей, аналізів рахунків та первинних бухгалтерських документів) встановлено розбіжність між задекларованими підприємством показниками (значення рядка 04.1 Декларації) та даними перевірки. При цьому, до перевірки позивачем не надано розшифровку структури показників рядка 04.1, податковий облік валових витрат на підприємці не вівся, у зв'язку з чим не можливо визначити, які саме первинні документи не надано та/або відсутні. Для цілей перевірки повноти та правильності визначення розміру валових витрат, враховано всі здійснені в рамках податкового законодавства витрати, розбіжності виявлено у задекларованих позивачем витратах, крім валових витрат на оплату праці (рах. 661) та валових витрат по сумах страхових зборів (рах. 651, 652, 653, 654).

Перевіркою щодо повноти декларування позивачем податку на прибуток ДПІ встановлено інші факти заниження податкового зобов'язання, які позивач не оскаржує. Таким чином, в результаті допущених позивачем порушень податкового законодавства, ДПІ встановлено заниження податку на прибуток на суму 53817 грн., що відповідає сумі визначеного відповідачем грошового зобов'язання за основним платежем відповідно до пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки ДПІ у Скадовському районі Херсонської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 8 грудня 2011року № 0000392301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 60811 грн. (код платежу ЗО 1102 10 00), в т. ч. за основним платежем 53817 грн. та за штрафними санкціями 6994 грн., яке є предметом спору.

Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону. Згідно пп. 8.1.2 Закону про прибуток витрати на проведення усіх видів ремонтів, реконструкцій, модернізацій і інших видів поліпшень основних фондів підлягають амортизації і до складу валових витрат звітного періоду не відносяться. А відповідно до пп. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону про прибуток у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону про прибуток підприємство включило до складу валових витрат суму виробничих витрат у розмірі 6800 грн., пов'язаних з самостійним виготовленням основних фондів, які повинні збільшувати вартість основного фонду, що виготовляється, та в подальшому, після вводу в експлуатацію, підлягають амортизації в складі балансової вартості збудованого об'єкту. У бухгалтерському обліку згідно п. 14 П(С) БУ 7 на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкту основних засобів (модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією і т. п.), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, спочатку очікуваних від використання об'єкту, збільшується його первинна вартість. На відміну від бухгалтерського обліку, в податковому обліку витрати на проведення ремонту основних засобів, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння і т. д. відносяться до поліпшень основних фондів і відбиваються в порядку, встановленому п. 8.7 Закону про прибуток. Згідно пп. 8.7.1 цього пункту платники податків мають право віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, які підлягають амортизації, в сумі, що не перевищує 10 % сукупній балансовій вартості усіх груп основних фондів за станом на початок звітного періоду. Сума, що не перевищує 10 %-й ліміт, включається до складу валових витрат звітного періоду на підставі пп. 5.2.10 Закону про прибуток. Витрати, що перевищують вказану суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 або окремих об'єктів основних фондів групи 1 і збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп або окремих об'єктів основних фондів групи 1 за станом на початок розрахункового кварталу. Позивач не заперечує обставин даного порушення.

Згідно договору № 2010 /0104 на комплексне обслуговування підприємства, організації від 04 січня 2010 року позивач придбав у приватного підприємства "АС" послуги обслуговування, заплачено 2019 грн. 60 коп. (з ПДВ) за адаптацію комплексу програм "Нова Бухгалтерія" до версії "Платинова". Ці витрати позивач відніс до валових витрат.

Програмний комплекс "Нова бухгалтерія", на думку відповідача, підпадає під визначення терміну "основні фонди" (матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів і дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом) та підлягає амортизації. Згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону комп'ютерна програма відноситься до складу 4 групи основних фондів (група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). Термін "комп'ютерна програма" розуміється у значенні, наведеному у законодавстві з питань охорони авторських та суміжних прав - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів або у будь-якому іншому виді, виражених у формі, придатній для прочитування комп'ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і застосовну програму, виражені в початковому або об'єктному кодах). Програмне забезпечення може поставлятись як разом з комп'ютером, так і окремо. Відповідно до п. 8 П(С) БУ 7 первинна вартість об'єкту основних засобів, зокрема, складається з витрат, здійснених для доведення такого об'єкту до стану, придатного до експлуатації. Як відомо, без відповідного програмного забезпечення комп'ютер не може функціонувати. Тому таке програмне забезпечення враховується у складі вартості комп'ютера (об'єкту основних засобів). У податковому обліку, по аналогії з бухгалтерським, програмне забезпечення враховується у складі об'єкту основних засобів 1 (у складі комп'ютера, на якому воно встановлене). Враховуючи викладене, вартість послуг по адаптації програмного забезпечення перевищує 1000 грн., такі послуги збільшують вартість основних фондів 4 групи та амортизується згідно з положеннями пункту 8.3 ст. 8 Закону N 334 за нормою 15 відсотків (або іншою нормою, що не перевищує 15 відсотків). Позивач в порушення вищевказаних норм включив суму 2019,60 грн. до валових витрат 4 - го кварталу 2010 року (ряд. 04.1) не шляхом амортизаційних відрахувань, а одноразово в повній сумі.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема; фінансування особистих потреб фізичних осіб. В порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платником податків віднесено до складу валових витрат витрати в сумі 1480 грн., не пов'язані з веденням господарської діяльності. Дійсно, позивач на вимогу суду надав копію замовлення на газети та журнали, з якого вбачається, що сума 1480 грн. 17 коп. була сплачена як періодичні видання пов'язані з господарською діяльністю ("Все про бухгалтерський облік", "Щотижневик "Аптека", "Чорноморець"), так і за газети, які не мають відношення до діяльності позивача ("Факти та коментарі", "Гривна", "Люблю готовить"). Під час проведення перевірки такого документа посадовій особі ДПІ не було надано, а надано лише платіжне доручення від 07.10.10 №2024, згідно якого платником перераховано кошти за передплату друкованих видань без зазначення найменувань. Згідно з поясненням головного державного податкового ревізора-інспектор Кнутової З.Д. в судовому засіданні, на прохання ревізора визначити періодичні видання, на які саме оформлено передплату, та які пов'язані з веденням господарської діяльності, головний бухгалтер повідомила, що це підписка розважального характеру, тому й не підтверджена іншими, крім платіжного доручення, первинними документами. Таким чином, при перевірці безпосередній зв'язок витрат на оплату друкованих видань з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних видань або ж призначення останніх для такого використання, не був підтверджений документально. Отже, зазначення в акту перевірки, що витрати в сумі 1480,17 грн. не були пов'язані з господарською діяльністю, є правомірним, незважаючи на помилкове посилання ревізора в акті перевірки на те, що вся сума була сплачена за підписку розважального характеру.

На порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПП "Максім" включило до складу валових витрат витрати на загальну суму 124327 грн. (в т. ч. за 2010 рік - 16220 грн., за 1 кв. 2011 р. - 108107 грн.), не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Так, на підставі наданих для перевірки документів (головної книги, журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей, аналізів рахунків та первинних бухгалтерських документів) встановлено розбіжність між задекларованими підприємством показниками (значення рядка 04.1 Декларації) та даними перевірки. При цьому, до перевірки позивачем не надано розшифровку структури показників рядка 04.1, у зв'язку з чим податкова інспекція не мала можливості визначити які саме первинні документи не надано та/або відсутні. Як пояснив перевіряючий в судовому засіданні, в 3-му кварталі 2010 року загальна сума витрат за виключенням витрат на оплату праці та соціальні заходи (рядки 04.3, 04.4 декларації) склала 3916789, а по декларації - 3917869 грн., розбіжність 1080 грн. Структуру валових витрат податковий інспектор навів в таблиці на стор. 11-12 акту перевірки. За 4-й квартал було надано документів, які підтверджують витати в сумі 3066933 грн., а по декларації (крім рядків 04.3, 04.4) - 3082073 грн., розбіжність склала 15140 грн. За 1-й квартал надано первинних документів, які підтверджують витрати на суму 2413972 грн. (за виключенням витрат на оплату праці та соціальні заходи (рядки 04.3, 04.4), в декларації - 2522079 грн., розбіжність становила 108107 грн. Представники позивача в судовому засіданні стверджували, що ревізор - інспектор не прийняв частину первинних документів, в основному, пов'язаних з витратами на придбання товарів. Представники ДПІ заперечували проти таких доводів, посилаючись на те, що всі надані на перевірку документи були взяті до уваги.

В акті перевірки здійснено запис про те, що всі первинні бухгалтерські документи використані при проведенні перевірки є достовірними, надані в повному обсязі, а додаткові документи відсутні, цей запис завірений директором ПП Максимовим С.В. та головним бухгалтером Максимовою Л.В.. В додатку до акту перевірки № 4 наведений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ПП "Максим", цей додаток також підписано керівником та головним бухгалтером без зауважень. Після підписання акту перевірки заперечень підприємство не складало. До скарг платника податків, які були направлені до ДПА у Херсонській області та ДПС України, також не були надані документи, які, на думку позивача, податковий інспектор не врахував.

Згідно п. 86.7 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), діючого на час здійснення перевірки, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта. Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

Суд не приймає до уваги доводи представників позивача про те, що не всі документи були прийняті перевіряючою посадовою особою та відображені в акті перевірки, оскільки відповідно до п. 8 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердж. наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 № 984, у разі якщо посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до органу державної податкової служби, який призначив проведення перевірки, копії таких документів. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до органу державної податкової служби менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується. Цим Порядком також встановлено, що протягом трьох робочих днів з дня отримання акта документальної перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Такі документи надаються платником податків до органу державної податкової служби разом із супровідним листом та відповідним описом, у якому зазначаються: назви, номери та дати, кількість аркушів наданих документів. Такий опис засвідчується (скріплюється) підписами посадових осіб платника податків або його законних представників та печаткою платника податку (за наявності). Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 статті 44 розділу II Кодексу), такі документи повинні бути враховані органом державної податкової служби під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо надіслані платником податків у передбаченому абзацом першим цього підпункту порядку документи надійшли до органу державної податкової служби після завершення перевірки або у випадку надання платником податків документів відповідно до абзацу третього цього підпункту, орган державної податкової служби має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

При ознайомленні зі змістом акту перевірки, в якому було зазначено, що витрати підтверджуються не на всю суму, яка вказана в деклараціях, позивач мав можливість надати свої заперечення разом з документами, які підтверджують показники декларацій. Позивач не скористався своїм правом надати ДПІ необхідні документи, тому суд вважає, що посадова особа ДПІ діяла в межах повноважень, будь-яких порушень в її діях суд не вбачає. Суд оцінює акт перевірки, як доказ скоєних позивачем порушень, на час його складання. Та обставина, що під час судового розгляду позивачем надаються первинні документи, які підтверджують показники декларацій, не є беззаперечним доказом того, що ці документи в повному обсязі надавались на перевірку, є ймовірність того, що якась частина документів існувала, але на перевірку не була надана з будь-яких причин. Представники позивача не пояснили суду, яка причина позбавила їх можливості надати документи, що підтверджують витрати підприємства, після закінчення перевірки або під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. Підставою для скасування податкового повідомлення-рішення є порушення податковою інспекцією чинного законодавства. Суд не вбачає в акті перевірки недоліків, оскільки ревізор-інспектор не має можливості зазначити яких документів недостатньо, а може вказати тільки розмір витрат в сумовому виразі, який не підтверджується документально.

Суд вважає, що посадові особи позивача, займаючись підприємницькою діяльністю, мають бути обізнаними з основними приписами законодавства у сфері проведення перевірок, щоб запобігати протиправним діям податківців, якщо б такі мали місце. Тим паче, що про проведення перевірки було повідомлено завчасно 05.10.11, а розпочалась перевірка 17.10.11, тобто був час для підготовки всіх необхідних документів в повному обсязі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє в задоволенні їх повністю. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити приватному підприємству "Максим" в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області від 08.12.2011 № 0000392301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 липня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.6