Постанова № 25441090, 13.07.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/6867/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретарі Бесарабі І.А. за участі:представників сторін та третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області, про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000632307 від 10.04.2011 року та № 0000642307 від 12.04.2011 року і стягнення з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0000642307 від 19.04.2011 року, прийняте на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки №2570/23-7/21328928 від 12.04.2011 року, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0000632307 від 19.04.2011 року, прийняте на підставі акту документальної невиїзної перевірки №2741/23-7/21328928 від 19.04.2011 року та стягнути з державного бюджету 431728,0 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого в січні 2011 року.

На думку позивача, податкове повідомлення-рішення № 0000642307 від 19.04.2011 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за січень 2011 року на 19845,0 грн., та податкове повідомлення-рішення 0000632307 від 19.04.2011 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за січень 2011 року на 411883,0 грн. є незаконними, оскільки перевірками не встановлено порушення позивачем правил ведення податкового обліку в частині формування податкового кредиту в грудні 2010 року по операціях з придбання товарів та послуг, підтверджених первинними документами та належним чином складеними податковими накладними, який став основою для визначення від'ємного значення з ПДВ та заявлення до відшкодування ПДВ в сумі 431728,0 грн. Вважає, що несплата його контрагентами до бюджету ДПВ, а також їх відсутність за місцезнаходженням, не позбавляє позивача права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задоволити позовні вимоги, в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірні податкові повідомлення-рішення № 0000622307 від 19.04.2011 року законними, оскільки факт порушення позивачем вимог п.14.1.18 ст.14, абзацу «а» п.200.4 ст.200, ст.180 Податкового кодексу України та завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року в загальній сумі 431728,0 грн. відображений в акті позапланової виїзної документальної перевірки №2570/23-7/21328928 від 12.04.2011 року в сумі 19845,0 грн. і акті документальної невиїзної перевірки №2741/23-7/21328928 від 19.04.2011 року в сумі 411883,0 грн. Вказує, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року у зв'язку з відсутністю відомостей, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з постачальниками (ТОВ «ТТК «Євро-Трак» та ТОВ Енергетичні системи») у грудні 2010 року, та відсутністю факту надмірної сплати до бюджету ПДВ зазначеними постачальниками. Посилаючись на п.1.8 ст.1 та пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (надалі - Закону №168/97-ВР), зазначає, що вказаними нормами встановлений прямий зв'язок між сплатою ПДВ до бюджету контрагентами позивача та відшкодуванням такого податку і відшкодуванню підлягають лише ті суми ПДВ, які сплачені до бюджету.

Представник третьої особи також заперечив проти позову, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки відсутні документи, передбачені наказом ДПА, Міністерства Фінансів України та державного казначейства України від 03.08.2004 року №541/501/1323, які є підставою для перерахування позивачеві сум бюджетного відшкодування.

Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Карат» 14.05.1996 року зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №833425). З 27.10.1993 року перебуває на обліку в Хмельницькій ДПІ як платник податків.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво килимів та килимових виробів; діяльність автомобільного транспорту; оптова торгівля текстильними виробами, меблями, покриттям для підлоги та неелектричними побутовими приладами.

Подавши до ДПІ у М.Хмельницькому податкову декларацію з ПДВ за січень 2011 року від 17.02.2011 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправлення м самостійно виявлених помилок за січень 2011 року від 30.03.2011 року, позивач задекларував у рядку 25.1 декларації за січень 2011 року «ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку» суму 431728,0 грн. Одночасно позивач подав заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування в розмірі 431728,0 грн.

Отримавши від позивача декларацію з ПДВ за січень 2011 року та уточнюючий розрахунок до неї, відповідач провів позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за грудень 2010 року, результати якої оформлені актом №2570/23-7/21328928 від 12.04.2011 року.

За наслідками перевірки відповідач визначив суму бюджетного відшкодування позивачеві податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за січень 2011 року в сумі 411883,0 грн. та одночасно вказав неможливість підтвердження позивачеві зазначеної суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року у зв'язку з відсутністю матеріалів перевірок щодо підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів позивача у грудні 2010 року (АТ «Нова лінія», ТОВ «ТТК «Євро-Трак», ТОВ «Енергетичні системи» і ТОВ «Торгівельний дім «Юрпак»).

На підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки №2570/23-7/21328928 від 12.04.2011 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000642307 від 19.04.2011 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за січень 2011 року на 19845,0 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000642307 від 19.04.2011 року базується на викладених в акті перевірки від 12.04.2011 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог абзацу «а» п.200.4 ст.200 і ст.180 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010 року на 19845,) грн. у зв'язку з безпідставним включенням позивачем до податкового кредиту в грудні 2010 року ПДВ у вказаній сумі по операції з придбання транспортно-експедиційних послуг від ПП «Авантаж Сервіс» відповідно до договору №02/11-10 від 01.11.2010 року.

Фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000642307 від 19.04.2011 року слугувала інформація ДПІ у Приморському районі м. Одеси (акт від 04.04.2011 року № 19038/7/23-509/09) про відсутність ПП «Авантаж Сервіс за місцезнаходженням на дату проведення перевірки.

Суд встановив, що відповідно до договору №02/11-10 від 01.11.2010 року на транспортно-експедиційне обслуговування ПП «Авантаж Сервіс» зобов'язалось за плату та за рахунок позивача виконувати від свого імені послуги транспортно-експедиційного обслуговування вантажів позивача в Одеському та /або Іллічівському портах, зокрема: укладати договори від свого імені з відповідними організаціями, проводити розрахунки за надані цими організаціями послуги, відслідковувати рух контейнерів/вантажу, здійснювати оформлення всіх документів та дозволів на вивезення вантажів, організовувати митне оформлення та ін. (п.2 договору). За змістом п.4 договору оплата послуг ПП «Авантаж Сервіс» може здійснюватись як по факт надання послуг так і шляхом попередньої їх оплати. На виконання зазначеного договору у листопаді 2010 року ПП «Авантаж Сервіс» здійснило транспортно-експедиційне обслуговування та зберігання вантажу позивача та надало агентські послуги з митного оформлення вантажу. Надання цих послуг підтверджується вантажними митними деклараціями, актами приймання-здачі наданих послуг від 18.11.2010 року на загальну суму 116690,56 грн., в тому числі ПДВ 19448,43 грн. та на загальну суму 2381,44 грн. в тому числі ПДВ 396,91 грн., підписаними позивачем і його контрагентом, та податковими накладними №65 і №63 від 18.11.2010 року, а оплата послуг - платіжними дорученнями №8 від 25.11.2010 року, №21 від 30.11.2010 року, №2099 від 03.12.2010 року та №2100 від 03.12.2010 року. Факт надання ПП «Авантаж Сервіс» транспортно-експедиційних послуг та факт їх оплати не спростований також відповідачем в судовому засіданні.

Операція з поставки в листопаді 2010 року від ПП «Авантаж Сервіс» транспортно-експедиційних послуг відображена позивачем та його контрагентом в бухгалтерському та податковому обліку.

Податкові накладні №65 і №63 від 18.11.2010 року позивач отримав від ПП «Авантаж Сервіс» у грудні 2010 року, що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за грудень 2010 року, та включив до податкового кредиту в грудні 2010 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 З Закону №168/97-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, з урахуванням зазначених вище положень Закону №168, право на нарахування податкового кредиту виникає у покупця товару за умови отримання від постачальника товару належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару.

Суд встановив, що позивач виконав всі вимоги Закону №168 щодо формування податкового кредиту по операції з ПП «Авантаж Сервіс», а відтак правомірно включив до податкового кредиту в грудні 2010 року ПДВ в сумі 19845,0 грн. на підставі податкових накладних №65 і №63 від 18.11.2010 року, оформлених постачальником послуг - ПП «Авантаж Сервіс».

Суд відхиляє як необгрунтовані доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту ПДВ в сумі 19845,0 грн., а відтак права на бюджетне відшкодування ПДВ у вказаній сумі, у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням ПП «Авантаж Сервіс» на дату проведення перевірки враховуючи наведене нижче.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку даним пунктом не передбачено.

Відтак, відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 19845,0 грн. на підставі податкових накладних, які підтверджують факт поставки транспортно-експедиційних послуг.

Разом з тим, дослідивши Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 13.07.2011 року, суд встановив, що з дати державної реєстрації ПП «Авантаж Сервіс»(14.05.1996 року), до Єдиного державного реєстру не вносились записи про відсутність вказаного підприємства за місцезнаходженням.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом також враховується, що акт перевірки №2570/23-7/21328928 від 12.04.2011 року, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000642307 від 19.04.2011 року, всупереч п.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772, не містить посилання на досліджені д час перевірки первинні або інші документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність порушень податкового законодавства, а лише на інформацію ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04.04.2011 року № 19038/7/23-509/09 про відсутність ПП «Авантаж Сервіс» за місцезнаходженням на дату проведення перевірки.

В судовому засіданні не заперечив щодо реального здійснення операції з поставки транспортно-експедиційних послуг від ПП «Авантаж Сервіс», їх оплати позивачем та зв'язку цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, суд вважає безпідставним висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту по операції з придбання в листопаді 2010 року від ПП «Авантаж Сервіс» транспортно-експедиційних послуг загальною вартістю 119072,0 грн., в тому числі ПДВ 19845,0 грн., тому податкове повідомлення-рішення № 0000642307 від 19.04.2011 року підлягає скасуванню.

На підставі акту документальної невиїзної перевірки №2741/23-7/21328928 від 19.04.2011 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000642307 від 19.04.2011 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за січень 2011 року на 411883,0 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000642307 від 19.04.2011 року базується на викладених в акті перевірки від 19.04.2011 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.14.1.18 ст.14, абзацу «а» п.200.4 ст.200 і ст.180 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника податку в банку за січень 2010 року на 411883,0 грн.

Фактичною підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ за січень 2011 року в сумі 411883,0 грн. та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0000622307 від 19.04.2011 року слугувала відсутність (за даними Системи співставлення засобами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на півні ДПА України) факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету в грудні 2010 року постачальниками позивача ТОВ «ТТК «Євро-Трак» та ТОВ Енергетичні системи», а також висновок позапланової виїзної документальної перевірки (акт №2570/23-7/21328928 від 12.04.2011 року) про неможливість підтвердження позивачеві зазначеної суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року у зв'язку з відсутністю матеріалів перевірок щодо підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів позивача у грудні 2010 року (АТ «Нова лінія», ТОВ «ТТК «Євро-Трак», ТОВ «Енергетичні системи» і ТОВ «Торгівельний дім «Юрпак»).

Суд встановив, що відповідно до договору купівлі-продажу №42/10-т від 08.12.2010 року позивач придбав від ТОВ «Транспортно-торгівельної компанії «Євро-Трак» сідловий тягач SCANIA загальною вартістю 223151,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 37191,83 грн., факт поставки якого підтверджується видатковою накладною №РН-000185 від 09.12.2010 року та податковою накладною №292 від 09.12.2010 року. Оплата придбаного товару здійснена позивачем платіжними дорученнями №2167 від 14.12.2010 року, №2277 від 30.12.2010 року та №2291 від 30.12.2010 року.

Відповідно до договору поставки №386 від 01.04.2010 року позивач придбав від ТОВ «Торговий дім «Юрпак» товар (полотно ВД і полурукав ВД) загальною вартістю 125198,76 грн., в тому числі ПДВ 22449,0 грн., факт поставки якого підтверджується видатковими накладними №РН24/12-05 від 24.12.2010 року, №РН28/12-06 від 28.12.2010 року і №РН14/12-31 від 14.12.2010 року та податковими накладними №241205 від 24.12.2010 року, №281206 від 28.12.2010 року і №141231 від 14.12.2010 року. Оплата придбаного товару здійснена позивачем платіжними дорученнями №2089 від 02.12.2010 року, №2094 від 03.12.2010 року, №2244 від 24.12.2010 року і №88 від 14.12.2010 року. Поставка товару здійснена на склад позивача транспортом та за рахунок постачальника.

Відповідно до договору поставки №33/10 від 11.10.2010 року позивач в грудні 2010 року отримав від ТОВ «Енергетичні системи» обладнання загальною вартістю 163355,36 грн., в тому числі ПДВ 27255,89 грн., часткова попередня оплата якого здійснена позивачем в жовтні та листопаді 2010 року платіжними дорученням №1646 від 13.10.2010 року на суму 32671,07 грн. та №1912 від 10.11.2010 року на суму 32671,07 грн. відповідно, а остаточна оплата - платіжним дорученнями №52 від 13.01.2011 року, №257 від 10.02.2011та №488 від 14.03.2011 року. Факт поставки обладнання (гвинтового повітряного компресора, осушувача стиснутого холодильного типу та фільтрів магістральних) підтверджується видатковою накладною №РН-0810 від 02.12.2010 року та податковими накладними №709 від 13.10.2010 року, №792 від 10.11.2010 року і №856 від 02.12.2010 року. Поставка товару здійснена на склад позивача транспортом та за рахунок постачальника. У грудні 2010 року позивач отримав від вказаного постачальника податкові накладні №792 від 10.11.2010 року і №856 від 02.12.2010 року на загальну суму ПДВ 21781,0 грн., що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за грудень 2010 року.

Відповідно до договорів комісії №9153/100513 від 13.04.2010 року і №9191 від 02.11.2010 року в грудні 2010 року позивач придбав від АТ «Нова лінія» комісійні послуги загальною вартістю 327562,49 грн., в тому числі ПДВ 54593,75 грн., з продажу продукції власного виробництва позивача, виконання яких підтверджується актами здачі-прийняття комісійних послуг від 30.12.2010 року №00000989 і № 00000989 та податковим накладними від 30.12.2010 року на суму 12152,92 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2025,49 грн. і від 30.12.2010 року на суму 315409,57 грн. в тому числі ПДВ 52568,26 грн. Оплата цих послуг здійснена позивачем в повному обсязі, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Операції з придбання позивачем в грудні 2010 року товарів та послуг від АТ «Нова лінія», ТОВ «ТТК «Євро-Трак», ТОВ «Енергетичні системи» і ТОВ «Торгівельний дім «Юрпак» відображені позивачем та його контрагентами в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується наявними в матеріалах справи деклараціями з ПДВ за грудень 2010 року, податними до податкових органів позивачем та його контрагентами, та не заперечується відповідачем.

Отримуючи від постачальників (ПП «Авантаж Сервіс», АТ «Нова лінія», ТОВ «ТТК «Євро-Трак», ТОВ «Енергетичні системи» і ТОВ «Торгівельний дім «Юрпак») податкові накладні, позивач включав до податкового кредиту в грудні 2010 року суми податку на доладну вартість, сплаченого ним в ціні товарів та послуг.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону № України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97). Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку даним пунктом не передбачено.

Дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцями товару (ПП «Авантаж Сервіс», АТ «Нова лінія», ТОВ «ТТК «Євро-Трак», ТОВ «Енергетичні системи» і ТОВ «Торгівельний дім «Юрпак»), які підтверджують факт придбання товару та послуг від цих контрагентів, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в грудні 2010 року.

При цьому, суд враховує, що факт поставки товару від вказаних постачальників, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт отримання позивачем належним чином оформлених податкових накладних підтверджений не тільки дослідженими в судовому засіданні первинними документами, а й актами документальних перевірок , та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, які подаються податковому органу і в копії органу Державного казначейства України.

Аналогічні норми закладені і у п.200.1 - п.200.4 і п.200.7 ст.200 ПК України.

Прийнявши рішення про повернення суми відшкодування ПДВ, з дотриманням вимог пп.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону 168/97-ВР та ст. ст.200 ПК України позивач в лютому 2011 року подав податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року в сумі 431 728,0 грн. на рахунок платника в банку.

Відповідно до положень п. 1.8 ст. 1 Закону N 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Неодноразовими документальними виїзними та невиїзними перевірками (акти №2741/23-7/21328928 від 19.04.2011 року, № 19038/7/23-509/09 від 04.04.2011 року та №183/23-7/21328928 від 18.03.2011 року) не встановлено порушення визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року та підтверджена задекларована позивачем сума податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 431 728,0 грн. і фактична сплата постачальникам ПДВ у вказаній сумі в ціні придбання товарів та послуг .

Судом встановлено, що позивач виконав вимоги Закону N 168/97-ВР та ПК України щодо формування податкового кредиту та визначення від»ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року та відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 431 728,0 грн.

Тому, відповідачем неправомірно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, якими позивач позбавлений права на отримання з державного бюджету відшкодування ПДВ.

Суд відхиляє як необґрунтовані, доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п.14.1.18 ст.14, абзацу «а» п.200.4 ст.200, ст.180 ПК України у зв'язку з відсутністю факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету одним з його контрагентів та відсутністю за місцезнаходженням іншого контрагента з урахуванням наведеного нижче.

За змістом Закону №168/97-ВР та ПК України підставою для отримання бюджетного відшкодування ПДВ є дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачають надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків. Водночас, ні Закон №168/97-ВР, ні ПК України не ставлять у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами його постачальників податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування від'ємного значення ПДВ в сумі 341728,0 грн., заявленого ним до бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Окрім того, досліджені судом докази вказують на те, що з заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування 431 728,0 грн. відповідач за результатами перевірок не підтвердив ПДВ загальній сумі 155860,58 грн., в тому числі ПП «Авантаж Сервіс» (ПДВ 19845,0 грн.), АТ «Нова лінія» (ПДВ 54593,75 грн.), ТОВ «ТТК «Євро-Трак» (ПДВ 37191,83 грн.), ТОВ «Енергетичні системи» (ПДВ 21781,0 грн.) і ТОВ «Торгівельний дім «Юрпак»(ПДВ 22449,0 грн.), однак без будь-якого посилання на порушення норм Закону №168/97-ВР відмовився надати висновок на решту суми бюджетного відшкодування.

При цьому, судом враховується, що перевірками (акти №2741/23-7/21328928 від 19.04.2011 року, № 19038/7/23-509/09 від 04.04.2011 року та №183/23-7/21328928 від 18.03.2011 року) не зафіксовано та не доведено в судовому засіданні відповідачем, що зазначені вище контрагенти позивача порушили вимоги Закону № 168/97-ВР в частині формування податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками господарських операцій з позивачем та їх відображення в деклараціях з ПДВ.

Натомість, в судовому засіданні підтверджений не тільки факт декларування контрагентами позивача ПДВ за операціями з продажу позивачеві товарів та послуг, а й факт сплати до бюджету податкових зобов'язань всіма контрагентами крім ТОВ «Енергетичні системи» частка ПДВ якого в загальній сумі від»ємного значення складає лише 21781,0 грн.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР і п.14.1.18 ст.14 ПК України, оскільки зазначені норми дають загальне розуміння поняттю "бюджетне відшкодування", безпосередньо не встановлюючи порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилають до інших норм цих нормативно-правових актів.

В той же час в судовому засіданні судом не встановлено та всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не наведено жодного доказу порушення позивачем вимог п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР та ст.200 ПК України, які встановлюють порядок визначення від'ємного значення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

За змістом пп.7.7.5. п.7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Пунктами 200.12, 200.13 ст. 200 ПК України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010р. № 960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12. 2010 р. за N 1387/18682, пунктом 2 якого передбачено, що податкові органи надають органам Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану.

Оскільки відповідачем не був направлений висновок до головного управління Державного казначейства України з визначенням суми бюджетного відшкодування, то відповідно не було здійснено і саме відшкодування.

В силу п.200.17 ст. 200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Положеннями ст.200 ПК України визначено, що відшкодування сум ПДВ здійснюється органами Державного казначейства України. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Виходячи із змісту підпунктів 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, п. 2.1-2.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість (що діяли на момент звернення позивача до суду за захистом порушеного права) та ст. 200 Податкового кодексу України право на відшкодування податку на додану вартість є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.97р. і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Неправомірне позбавлення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності позивача, зокрема право на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

Суд відхиляє як необгрунтовані доводи відповідача про обов'язковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету від постачальника товарів.

Адже згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону № 168/97-ВР свідчить, що термін «сплата податку» вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 -7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку -постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з державного бюджету задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 431 728,0 грн. та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Хмельницькому № 0000632307 від 19.04.2011 року та № 0000642307 від 19.04.2011 року є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову, згідно до ч.ч. 1, 3 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем (держмито згідно до платіжного доручення № 440 від 10 травня 2011 року), присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись, Податковим кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 11, 70, 71, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0000632307 від 10.04.2011 року та № 0000642307 від 12.04.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Карат", код ЄДРПОУ 21328928, бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 431 728,0 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Карат", код ЄДРПОУ 21328928, державне мито в сумі 1700,0 грн.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2011 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук