Постанова № 25440214, 23.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2012 р. Справа № 2а-3825/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря - Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Сенишина Я.Б., представника відповідача Рибака Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барком»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2012р. №0000422350, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барком»(далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області ДПС (далі -ДПІ), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2012р. №0000422350. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової документальної виїзної перевірки про нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав, що господарюючі суб'єкти ПП «Тісон»та ТзОВ «Золоте Руно «М»постачальники ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма», яка є контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю «Барком», не відобразили податкових зобов'язань по операціях поставки є безпідставні. Товариство не несе відповідальності щодо порушення податкового законодавства контрагентами контрагента. За такі дії настає відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих господарюючих суб'єктів. Окрім того, посилання на невірні дані, наведені у супровідних документах, відсутність відомостей про товар виробника, відсутність належно оформлених цивільно-правових угод, є безпідставним та надуманим, оскільки господарські операції мали реальний характер, придбаний товар був використаний у господарській діяльності Товариства, що підтверджується належними первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що беручи до уваги невірні дані, наведені у товарно-супровідних документах, відсутність відомостей про виробника товару, відсутність належно оформлених цивільно-правових угод, щодо врегулювання відносин особами: продавцем, покупцем, особою, що здійснює транспортування товару, свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій щодо придбання шроту соняшникового та макухи соєвої Товариством у ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма». Окрім того по постачальниках ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма»за грудень 2011 року (ПП «Тісон»та ТзОВ «Золоте Руно «М») відсутні податкові зобов'язання по податку на додану вартість (далі-ПДВ), а також не визначений цивільно-правовий статус при здійсненні операції поставки товару. За наслідком перевірки діяльності ПП «Тісон»та ТзОВ «Золоте Руно «М»податковими органами встановлено, що такі не володіли виробничими потужностями, технічним та трудовим персоналом, складськими приміщеннями, а відтак такі операції були безтоварними. Просив відмовити в позові.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барком»зареєстровано 18.02.2000р. Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області. Станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС. В період що перевірявся було платником ПДВ.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма»за грудень 2011 року за результатами якої ДПІ прийшла до висновку, що Товариством порушено п.198.1, п.198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України) в результаті чого занижено ПДВ, яке у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства на загальну суму 158 518,00грн. за грудень 2011 року, що викладено в Акті перевірки від 20.03.2012р. №6/230/25556075.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2012р. №0000422350, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 198 147,50грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням -рішенням Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, проведеною перевіркою відображеного показника за грудень 2011 року на підставі реєстрів одержаних податкових накладних, податкових накладних, оборотів по рахунках, договорах, прихідних накладних, актів виконаних робіт, ТТН, встановлено завищення Товариство показника рядка 8.1 Декларації «Придбання з ПДВ на митній території товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою»в сумі 158 518,00грн:

Товариство (платник фіксованого сільськогосподарського податку) (Покупець) та ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма»(Постачальник) уклали договір постачання сільськогосподарської продукції №20 від 20.04.2011р., предметом якого є купівля-продаж сільськогосподарської продукції на умовах, що вказується в специфікаціях (додатках) до Договору. Згідно п.п.3.1 , зазначений в Договорі товар поставляється протягом 2011-2013 роках. Підпунктом 3.3 Договору передбачено, що поставка ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма» здійснюється на умовах, вказаних у специфікаціях.

В грудні 2011 року Товариство здійснило придбання у ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма» макухи соєвої та шроту соняшника на загальну суму 951 109,80грн. в т.ч. 158 518,30грн. ПДВ. Дану операцію відображено в бухгалтерському та податковому обліку.

Як зазначено в акті перевірки, щодо виконання умов вищезазначеного договору Товариство до перевірки надало наступні документи: договір, податкові накладні, перелік яких зазначено на ст. акта 9-10; накладні (ст. акта 10); акти приймання-передачі (ст. акта 10); товарно-транспортні накладні типової форми №1-ТН (ст. акта 11-14); платіжні доручення (ст. акта 14-15); посвідчення якості (ст. акта 15-16).

Операції з придбання вищенаведених товарі Товариством відображено в декларації з ПДВ (скороченій) та додатку №5 до неї та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2011 року.

У наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, як вбачається з акта перевірки, встановлено суперечливі відомості: у ТТН зазначено Замовником - ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма», Вантажоодержувачем - ТзОВ «Барком», Вантажовідправником - ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма», ПП «Тісон», ТзОВ «Золоте Руно «М», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1

Згідно посвідчень якості, виробником шроту соняшникового зазначено ПАТ «ЗОШК», а посвідчення якості на макуху соєву виписані ПП «Тісон», ТзОВ «Золоте Руно «М». Проте згідно проведеного аналізу реєстраційних даних та даних податкової звітності щодо ПП «Тісон», ТзОВ «Золоте Руно «М», відсутні інформація щодо здійснення ними господарської діяльності по виготовленню шроту соняшникового чи макуху соєвого.

Як зазначено в акті перевірки, згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»за грудень 2011 року по ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма», встановлено відображення податкового кредиту від ПП «Тісон», ТзОВ «Золоте Руно «М», при відсутності відображення податкових зобов'язань у згаданих підприємств.

Оскільки перевіркою встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій ДПІ прийшла до висновку, що Товариством в порушення вимог ПК України та Цивільного кодексу України завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма».

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договором, податковими та видатковими накладними, платіжні доручення та іншими письмовими документами.

Як встановлено контролюючим органом та підтверджено поясненнями сторін, матеріалами справи, у період що був предметом перевірки, Товариство користувалось спеціальним режимом оподаткування ПДВ у сфері сільського господарства та подавало податкову декларацію з ПДВ, до якої включалося лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого ст.209 Податкового кодексу України.

Згідно Договору №20 від 20.04.2011р. який укладений між ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма» (Постачальник) та Товариство (Покупець), на умовах, що вказано у специфікації, поставлялась сільськогосподарська продукція, найменування якої вказувалось у накладних. Поставка товару здійснюється на умовах «ІНКОТЕРМС-2010».

Згідно правил «ІНКОТЕРМС-2010»базис поставки СРТ означає, що продавець поставить товар до пункту призначення та оплачує всі витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

На виконання умов цього Договору були виписані Специфікації:

-№1 від 27.04.2011р.; №11 від 06.12.2011р.; №12 від 06.12.2011р.; №14 від 09.12.2011р.; №15 від 14.12.2011р.; №16 від 16.12.2011р.; 17 від 19.12.2011р.; від 22.12.2011р.; базис поставки у всіх вищезгаданих специфікаціях СРТ - Львівська область, с.Ожидів автомобільним транспортом.

-видаткові накладні:

від 06.12.2011р. №6 згідно яких товар -макуха соєва; від 08.12.2011р. №7 згідно яких товар -шрот соняшника; від 12.12.2011р. №8 згідно яких товар -макуха соєва; від 15.12.2011р. №12 згідно яких товар -макуха соєва; від 19.12.2011р. №15 згідно яких товар -макуха соєва; від 15.21.2011р. №15 згідно яких товар - шрот соняшника; від 23.12.2011р. №20 згідно яких товар -макуха соєва; від 27.12.2011р. №23 згідно яких товар -макуха соєва; від 30.12.2011р. №27 згідно яких товар -макуха соєва;

-акти приймання-передачі, згідно яких представник постачальника ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма» та представник Товариства на виконання Договору №20 від 20.04.2011р. на франко-складі Львівська область, с.Ожидів склад ТзОВ «Барком»передали-прийняли товар (ДСТУ 27149-95-макуха соєва та ДСТУ 4638:2006-шрот соняшника):

№12 від 06.12.2011р.; №12 від 08.12.2011р.; №14 від 12.12.2011р.; №14 від 15.12.2011р.; №15 від 21.12.2011р.; №16 від 19.12.2011р.; №20 від 23.12.2011р.; №21 від 27.12.2011р.; №27 від 30.12.2011р.

-товарно-транспортні накладні на підставі яких автопідприємствами здійснювалась поставка придбаних у ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма»макухи соєвої та шроту соняшника, згідно яких Вантажоодержувачем виступало ТзОВ «Барком», Замовником - ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма», вантажовідправником - ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма», ПП «Тісон», ТзОВ «Золоте Руно «М»:

від 06.12.2011р.; від 08.12.2011р.; від 12.12.2011р.; від 15.12.2011р.; від 19.12.2011р.; від 21.12.2011р.; від 23.12.2011р.; 27.12.2011р.; 30.12.2011р.

Операції з придбання вищевказаного товару відображено в декларації з ПДВ (скороченій) та реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2011 року, що підтверджено під час перевірки податковим органом.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за грудень 2011 року надано податкові накладні, які не мала недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Висновки ДПІ про безтоварний характер вищезазначених господарських операцій, окрім того, спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

В підтвердження реальності господарської діяльності позивачем за підписом начальника відділу управління персоналом подано структурний склад персоналу Товариства в кількості 839 посад; долучено інформаційну довідку про споживання кормів на свинокомплексі Товариства (ао.с. 99-100); Свідоцтва про право власності на нерухоме майно: свинокомплекс, молочний блок, будівлі корівника, телятника, будинок службового приміщення, водонапірна башня, нежитлове приміщення, склад, пункт штучного осіменіння, корівник, цех №1, №2, №3, №4, під навіс, насосна, будівля, (ар.с. 117-136); акти виготовлення комбікорму гровер, до складу якого входить в т.ч. макуха соєва та шрот соняшниковий (ар.с. 159-165).

Згідно досліджених податковим органом платіжних доручень, що перелічені на ст. акта 14-15, проведена оплата за товар в повному обсязі.

До матеріалів справи представником Товариства долучено пояснення ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма», адресованих генеральному директору Товариства згідно яких повідомлялось, що у грудні 2011 року останнім Товариству було поставлено макуху соняшникову, яка на момент поставки була у власності ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма». Оскільки остання не мала у своїй власності складських приміщень та транспортних засобів для перевезення товару, а відтак ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма»були укладені договори на перевезення в графі ТТН «Вантажовідправник»товару зазначався автоперевізник (ар. с. 97-98).

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма», знаходилась в Єдиному державному реєстрі, а також мала Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

З врахуванням того, що норми ПК України чітко вказують на момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту, суд приходить до переконання, що представлені Товариством податкові накладні датовані груднем 2011 року відповідали вимогам ст.201 ПК України, на підставі яких Товариством були сплачені суми податків (обов'язкових платежів) в повному обсязі, а відтак на день отримання податкових накладних від ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма», у Товариства виникло право на податковий кредит у грудні 2011 року в сумі 158 518,00 грн., чим останній скористався.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, у контрагентів контрагента Товариства, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2000 року, поставка шроту соняшникового та макуху соєвого, яка визначена у досліджених судом Договорі та специфікаціях до нього, узгоджується з предметом діяльності Товариства: виробництво та оптова торгівля м'ясними продуктами, змішане сільське господарство.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998р. за №128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Факт руху вантажу від пункту відправлення до пункту призначення свідчать Товарно-транспортні накладні долучені Товариством до матеріалів справи.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Окрім того, суд зауважує, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Товариство не несе відповідальності за свого контрагента чи контрагентів контрагента, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки, щодо контрагента Товариства - ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма»та його контрагентів, були використані лише розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданого підприємства, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ТзОВ «Універсальна торговельно-зернова Фірма», вищевказаного товару мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 та п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 2000,00 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області ДПС від 24.04.2012р. №0000422350.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барком»2000,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 28.07.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.