Постанова № 25440116, 24.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2012 року Справа № 2а/1270/5014/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кисельової Є.О.,

при секретарі судового засідання Лушниковій О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Козін В.М. (довіреність б/н від 27.06.2012),

від відповідача: Юрченко М.Ю.(довіреність від №3/10 від 02.04.2012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віскор» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2012 №0000102220 та №0000112220 від 07.06.2012,

В С Т А Н О В И В :

27 червня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Віскор» (далі ТОВ «Віскор», позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - Ленінська МДПІ у м. Луганську, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2012 №0000102220 та №0000112220 від 07.06.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

20.06.2012 позивач отримав поштою від відповідача направлені супровідним листом за вих. №10347/22 від 07.06.2012 податкові повідомлення-рішення №0000102220 від 07.06.2012 та №0000112220 від 07.06.2012 виданих на підставі акту відповідача №139/22/24206657 від 21.05.2012 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Віскор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.01.2012».

Відповідно до оскаржуваним повідомлень-рішень відповідача позивачу була збільшена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 57145,00 грн. та встановлені штрафні санкції в розмірі 14286,25 грн. Відповідно до другого рішення збільшена сума грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 4030, 00 грн. та встановлені штрафні санкції в розмірі 1,00 грн.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

Позивач наголошує на тому, що при проведенні перевірки відповідач порушив вимоги п. п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, а саме застосовував норми наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», який відповідно до п. 3 Наказу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» не є зареєстрованим в Міністерстві юстиції України та є нечинним. Тому відповідно, як зазначає позивач, в даний час на Україні відсутня форма документа у вигляді товарно-транспортної, відповідно не має можливим використовувати документ який не існує на території України та не є обов'язковим, а також вимагати від контрагентів його пред'явлення.

Позивач зазначив, що він не є замовником та платником транспортних послуг відповідно до угод з ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс» та ПП «Інвест Пром».

При проведенні перевірки відповідач в порушення норм п. п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21, ст.. 73, п. п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, п. 1ст. 16 Закону України «Про інформацію» використовував відомості із матеріалів кримінальної справи відносно невстановлених осіб щодо ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс», які, на думку позивача, не мають відношення до податкової інформації та не могли бути використані при проведенні перевірки. Оскільки відносно даних невстановлених осіб відсутній вирок суду набравший законної сили та який свідчив би про скоєння ними злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358 КК України (підробка документів) чи ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). А тому відповідач відповідно до норм ч. 1 ст. 62 Конституції України, п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 219, 228 Господарського кодексу України не мав право визнавати угоди нікчемними.

Також позивач зазначив, що відповідач при проведенні перевірки не використав данні з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс» та ПП «Інвест Пром», які підтвердили б що дані юридичні особи реально існують та не прийняв первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс» та ПП «Інвест Пром», які підтвердили б реальність проведених господарських операцій.

Та за результатами проведення перевірки відповідач в порушення п. п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України не застосував к даним правовідносинам п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та виніс податкові повідомлення - рішення, як в даному випадку за результатами перевірки не виноситься взагалі податкові повідомлення-рішення, оскільки дана перевірка була призначена в рамках двох кримінальних справ.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2012 №0000102220 та №0000112220 від 07.06.2012.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на підставі викладеного в додаткових поясненнях просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях відповідач виклав порушення податкового законодавства вчинені ТОВ «Віскор», встановлені під час проведення перевірки та викладені в акті №139/22/24206657 від 21.05.2012 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Віскор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.01.2012» та зазначив, що перевірку проведено з додержанням норм законодавства України діючого у перевіряємий період з огляду на наступне.

При проведенні перевірки ТОВ «Віскор» не було надано документи на підтвердження факту здійснення транспортних перевезень товарів та те, що в ході перевірки використано акт ДПІ в Подільському районі м. Києва про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011. Відповідно до зазначеного акту, в ході перевірки було встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс», що придбані у контрагентів постачальників, що підтверджено отриманою постановою про порушення кримінальної справи старшим слідчим СВ Подільського РУГУМВС України в м. Києві капітаном міліції Вишневським А.В. від 17.05.2011 за фактом підробки документів та фіктивного підприємництва за ознаками злочинів передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 205 КК України. Також в ході проведення перевірки не було встановлено наявність відповідних документів, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів, оскільки форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту від 19.11.1998 №460 «Про затвердження бланків перевізних документів» на час проведення перевірки були відсутні. Окрім того, за результатами проведеного аналізу податкової звітності ПП «Інвест Пром» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд переходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до 75.1.2. цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

В судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Віскор» є юридичною особою, яке зареєстроване Перевальською районною державною адміністрацією 25.02.1997року за №13731070007000251.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, уповноваженими особами Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на підставі направлень від 29.02.2012 від 29.02.2012 №268, №269, №270, №271, згідно п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 - VІ із змінами та доповненнями, постанови слідчої групи Генеральної прокуратури України від 03.02.2012, призначеної в рамках кримінальної справи №49-33337 та постанови старшого слідчого прокуратури Кам'янобрідського району м. Луганська, призначеної в рамках кримінальної справи №37/12/9021, наказів Ленінської МДПІ у м. Луганську від 28.02.2012 №390, від 01.03.2012 №405, від 05.03.2012 №421, від 14.03.2012 №461 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Віскор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.01.2012, за результатами якої було складено акт від 23.03.2012 №328/23/24206657(а.с.11-51).

Згідно з п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ та на підставі акта перевірки №139/22-24206657 від 21.05.2012 Ленінською МДПІ у м. Луганську ДПС було видано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012 №0000102220 яким ТОВ «Віскор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71431, 25 грн.(а.с.9).

Згідно з п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, відповідно до п. 6 та п. 7 підрозділу 10 розділу 20 «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ та на підставі акта перевірки №139/22-24206657 від 21.05.2012 Ленінською МДПІ у м. Луганську ДПС було видано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012 №0000112220 яким ТОВ «Віскор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4031, 00 грн.(а.с.10).

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи, підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача окрім постанови слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури України від 03.02.2012 р., призначеної в рамках кримінальної справи № 49-3337 та постанови старшого слідчого прокуратури Кам'янобрідського району м.Луганська, призначеної в рамках кримінальної справи № 37/12/9021 є отримання від Алчевської ОДПІ акту від 28.02.2012 р. № 509/236-37156752 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інвест Пром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період 01.12.2010 по 30.09.2011, та акту ДПІ у Подільському районі м.Києва від 20.09.2011 р. № 352/23-618/35017678 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р.

Зі змісту вказаних актів перевірки вбачається, що ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» та ПП «Інвест Пром» мали взаємовідносини з ТОВ «Віскор». Згідно висновків зазначених вище актів перевірки, вбачається, що контрагентами позивача було завищено ПДВ за перевіряємий період. Такі висновки вмотивовані тим, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) контрагентами - постачальниками своїм замовникам, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Таким чином на підставі викладеного, у актах від 28.02.2012 року № 509/236-37156752, 20.09.2011 р. № 352/23-618/35017678 зроблено висновки про нікчемність угод між перевіряємими підприємствами та їх контрагентами.

Предметом спору у даному випадку є протиправність та скасування податкових повідомлень-рішень Ленінської МДПІ у м.Луганську від 07.06.2012 № 00000102220, яким збільшено ( донараховано) суму зобов'язання ТОВ «Віскор» по ПДВ на суму 57145,00 та застосовано штрафні санкції на суму 14286,00 грн., а також № 00000112220 про донарахування суми зобов'язання по податку на прибуток - на 4030,00 грн. та застосовано штрафну санкцію на 1 грн.

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що вказані податкові повідомлення-рішення від 07.06.2012 року №№ 00000102220, 00000112220 підлягають скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.

При цьому, враховуючи спірний період, суд вважає необхідним при вирішенні спору керуватися Законом України "Про податок на додану вартість", положеннями Декрету КМУ від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ст.13 Декрету КМУ від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян"оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом "з" статті 5 цього Декрету, оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому пунктом 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Прибуток, отриманий громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.

Відповідно до п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв до 01.01.2011 року, та був чинним на час виконання спірних господарських операцій у 2010 році) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку -це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

З наведених правових норм вбачається, що умовою правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

П.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За приписами пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу"(далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні"первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Тобто, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, між позивачем та контрагентами - ПП «Інвест Пром», ТОВ «Бізнес-Сервіс А-Плюс» укладені договори про купівлю-продаж та поставки продукції (а.с. 54, 160).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення (а.с. 55-132).

Проте, в ході судового засідання встановлено, що під час проведення перевірки позивача Ленінською МДПІ у м.Луганську взагалі не було використано первинну документацію та в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Віскор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., ПДВ за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2012 р. не міститься жодного посилання на дослідження первинної документації щодо підтвердження здійснення господарської діяльності за перевіряємий період.

Посилання представника позивача на те, що під час проведення перевірки, позивачем не було надано податковому органу документів, які підтверджують здійснення транспортних перевезень товарів, судом не приймається до уваги, оскільки на даний час законодавством України не встановлено обов'язкової форми документа в вигляді товарно-транспортної накладної.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.

Доказів того, що отримані від перелічених контрагентів податкові накладні, використанні для формування податкового кредиту за перевіряємий період, оформлені неналежним чином, відповідачем не надано.

Як вже зазначалося судом раніше, підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача окрім зазначених актів перевірки, які надійшли від Алчевської ОДПІ та ДПІ у Подільському районі м.Києва є постанови слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури України від 03.02.2012 р., призначеної в рамках кримінальної справи № 49-3337 та постанови старшого слідчого прокуратури Кам'янобрідського району м.Луганська, призначеної в рамках кримінальної справи № 37/12/9021.

На підставі вказаних постанов було призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, результати якої оформлені актом від 23.03.2012 р. № 328/23/24206657 та на підставі чого винесені податкові повідомлення-рішення від 07.06.2012 №№ 0000102220, 0000112220

Однак, підстави визначені у Податковому кодексі України для проведення документальної позапланової перевірки мають значення та впливають на прийняття рішення, як результат такої перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення. При цьому суд зазначає, що у ПК України, передбачені виключні випадки за яких приймається податкове повідомлення-рішення, тобто умови його прийняття пов'язані з настанням певних обставин, які визначені законом.

Пунктом 86.9 ст. 86 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірок разом з висновками органу держаної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу держаної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом про оперативно-розшукову діяльність.

З огляду на правовий зміст положень пункту 86.9 статті 86 ПК України, суд зазначає, що вимоги цього положення розповсюджуються на спірні правовідносини, при цьому на думку колегії суддів в даному випадку не має значення відносно якої особи порушена кримінальна справа, чи то відносно безпосередньо посадової особи позивача, чи то відносно посадової особи прямого контрагента, чи то за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, чи то за інші злочини, що мають пряме та безпосереднє відношення на право визначення податкового кредиту з ПДВ або податку на прибуток підприємства.

За таких обставин, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в порушення пункту 86.9 статті 86 ПК України, тобто безпідставно та передчасно, тому позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2012 №№ 0000102220,0000112220 підлягають задоволенню.

Згідно статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оригіналом платіжного доручення №272 від 26.06.2012 позивачем підтверджено сплату судового збору у розмірі 754,62 грн., яка повинна бути стягнута з Державного бюджету України на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Віскор» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2012 №0000102220 та №0000112220 від 07.06.2012, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012 №0000102220 яким товариству з обмеженою відповідальністю «Віскор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71431(сімдесят однієї тисячі чотириста тридцяти однієї) грн. 25 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012 №0000112220 яким товариству з обмеженою відповідальністю «Віскор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4031 (чотири тисячі тридцяти однієї) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віскор» (місцезнаходження: 91011 м. Луганськ, вул. Оборонна, 4 «к», код ЄДРПОУ 24206657) судовий збір у розмірі 754 (сімсот п'ятдесят чотири) грн. 62 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 30 липня 2012 року.

СуддяЄ.О. Кисельова