Постанова № 25440115, 26.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4987/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді - Ковальової Т.І.

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.

за участю :

представника позивача: Вільховченка С.О.

представників відповідача: 1. Паталахи К.В.

2. Даніхно Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугвторметпоставка» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000202270 від 21.06.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2012 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду було відкрито провадження по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугвторметпоставка» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000202270 від 21.06.2012 року.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив, що 21.06.2012 року Ленінською МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС на підставі акту перевірки № 184/22-706/33432843 від 30 травня 2012 року, було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000202270. З результатами перевірки та вищезазначеним рішенням позивач не погоджується з огляду на наступне. Перевірка позивача, проведена з порушенням норм ПК України, а саме без законних підстав для такої перевірки, перевірка проведена без дотримання 10-ти денного терміну для надання інформації та документів платником та без письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно акту перевірки № 184/22-706/33432843 від 30 травня 2012 року перевірка відбулась без відома керівництва позивача та без жодного первинного документу, а тому будь-який висновок про можливе порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 п. 201.4 та п. 201.10 ст. 201 України ПК України неможливий, бо передчасний та непідтверджений відповідними документами (доказами).

На підставі вищенаведеного позивач просить суд визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000202270 від 21.06.2012 року Ленінським МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача № 1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову. Надав суду письмові заперечення, у яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог із наступних підстав.

Позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Лугвторметпоставка" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "БКК «Інтермарр», код за ЄДРПОУ 33887638, за період з 01.10.11 31.10.11 здійснена відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську ЛО ДПС №249 від 22.05.2012 на підставі п. п. 20.1.4, п. п. 20.1.6 п. 20.4 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1, п. п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78; ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями.

Наказ та письмове повідомлення про проведення перевірки надіслані Ленінською МДПІ у м. Луганську поштою 22.05.2012 року на ім'я ТОВ «Лугвторметпоставка» Вільховченко С.О., отримані підприємством - 28.05.2012 року.

На адресу Ленінської МДПІ у м. Луганську ЛО ДПС надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БКК «Інтермарр» (код за ЄДРПОУ 33887638), складеним ДПІ у Печерському районі м. Києва (№520/23-3/33887638 від 07.02.12), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.10 по 31.12.11, яким встановлено наступне.

Відповідно до Протоколу допиту свідка, 09.01.12 старшим слідчим з СВПМ ДПІ у Солом'ямському районі м. Києві, Рижковим Ю.О, в рамках кримінальної справи №79-00227, допитано засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «БКК «Інтермарр» ОСОБА_5. Під час допиту встановлено, що ОСОБА_5 формально є директором ТОВ «Інтермарр», але бухгалтерську і податкову звітність та договори від імені ТОВ «БКК «Інтермарр» не підписувала, то первинні бухгалтерські документи та податкові декларації підписані нею від імені ТОВ «БКК «Інтермарр» потребують почеркознавчої експертизи.

Податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень і грудень 2010 року та січень - жовтень 2011 року і розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «БКК «Інтермарр» підписані від імені ОСОБА_5- недійсні.

ДПІ у Печерському районі м. Києва листом від 21.09.11 №12299/10/23-311 на ТОВ «БКК «Інтермарр», за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, кв.420, направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з постачальниками. Лист повернувся 25.10.11 з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання». Станом на 07.02.12 ТОВ «БКК «Інтермарр» не надано жодних пояснень та їх документального підтвердження на підтвердження даних податкових декларацій.

Ленінською МДПІ у м. Луганську ЛО ДПС було направлено запит керівнику ТОВ «Лугвторметпоставка» Вільховченко Сергію Олексійовичу «Про надання пояснень та документів», щодо взаємовідношень з ТОВ «БКК «Інтермарр», № 63874/7/16 від 13 грудня 2011 року.

23 січня 2012 року до Ленінської МДПІ у м. Луганську надійшла відповідь від ТОВ «Лугвторметпоставка», в якої значиться, що у підприємства не має можливості надати копії вказаних у запиті документів у зв'язку з крадіжкою 16.01.2012 р., що було зареєстроване в ЖРЗПЗ під №257 від 16.01.2012р. та розглянуто у повному обсязі.

24.04.2012р. Ленінською МДПІ у м. Луганську призначено документальну позапланову виїзну перевірку (Наказ № 123 «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лугвторметпоставка» (код за ЄДРПОУ 33432843) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БКК «Інтермарр» (код за ЄДРПОУ 33887638) за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.» та направлення на перевірку від 25 квітня 2012 року № 56). Але перевірка не була проведена у зв'язку з відсутністю посадових осіб за місцезнаходженням на момент виходу працівниками Ленінської МДПІ у м. Луганську на підприємство, про що складено Акт про неможливість проведення перевірки від 25.04.2012р. за № 197.

За період з 01.10.11 по 31.10.11 ТОВ "Лугвторметпоставка" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 374029 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.11 по 31.10.11 встановлено його завищення по взаємовідношенням з ТОВ «БКК «Інтермарр» на суму 60719,55 грн.

При здійсненні ТОВ «БКК «Інтермарр» фінансово-господарської діяльності була відсутня дійсна воля і волевиявлення директора Товариства, а первинні бухгалтерські документи, будь-які угоди та податкові декларації ТОВ «БКК «Інтермарр» підписані від імені ОСОБА_5 є згідно ст.234 ЦКУ фіктивним правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.10 по 31.12.11, які підпадають під визначення ст.185 Податкового Кодексу від 02 грудня 2010 року №2755ІУІ (зі змінами та доповненнями).

Перевіркою встановлено, що діяльність підприємства ТОВ «БКК «Інтермарр» здійснювалась у порушення ст. 24 та ст.65 Господарського кодексу України.

В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ТОВ «БКК «Інтермарр» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим ТОВ БКК «Інтермарр» з ТОВ «Лугвторметпоставка».

Таким чином встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «БКК «Інтермарр» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Лугвторметпоставка».

На підставі вищевикладеного, представник №1 відповідача в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача № 2 відповідача у судовому засіданні підтримав пояснення надані представником відповідача № 1 та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Причиною виникнення спору по справі стало питання щодо включення до складу податкового кредиту сум по операціях з придбання товарів з ТОВ «БКК «Інтермарр»

У судовому засіданні встановлено, що юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугвторметпоставка» є зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.03.2005 року, перебуває на обліку, як платник податку у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, також є платником податку на додану вартість (а.с.9-31).

Відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську № 249 від 22.05.2012 року на підставі п.п. 20.1.4, п.п.20.1.6 п. 20.4 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БКК «Інтермарр» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2012 року № 184/22-706/33432843, яким виявлено порушення чинного законодавства позивачем та зазначено, що фінансово - господарська ТОВ «БКК «Інтермарр» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «БКК «Інтермарр» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Правочини нібито укладені між ТОВ «БКК «Інтермарр» та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків. (а.с.33-60).

Ленінською МДПІ у м. Луганську було направлено запит керівнику ТОВ «Лугвторметпоставка» Вільховченко С.О. «Про надання пояснень та документів», щодо взаємовідношень з ТОВ «БКК «Інтермарр», № 63874/7/16 від 13 грудня 2011 року (а.с.76).

23 січня 2012 року до Ленінської МДПІ у м. Луганську надійшла відповідь від ТОВ «Лугвторметпоставка», в якої значиться, що у підприємства не має можливості надати копії вказаних у запиті документів у зв'язку з крадіжкою 16.01.2012 року, що було зареєстроване в ЖРЗПЗ під № 257 від 16.01.2012 року та розглянуто в повному обсязі (а.с.75,78-80).

Відповіді, щодо надання позивачу 90 днів для відновлення втрачених документів на адресу позивача не надходило.

16 грудня 2012 року від ДПІ у Печерському районі м. Києва до Ленінської МДПІ у м. Луганську надійшов запит про проведення зустрічної звірки ТОВ «БКК «Інтермарр» (а.с.73).

01.03.2012 року до Ленінської МДПІ у м. Луганську від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшов лист щодо надання інформації, в якому повідомлялось, що 06.01.2012 року призначена податкова перевірка фінансово - господарської діяльності ТОВ «Лугвторметпоставка», яке перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську, по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «БКК «Інтермарр» (а.с.74).

24 квітня 2012 року Ленінською МДПІ у м. Луганську призначено документальну позапланову виїзну перевірку, відповідно до наказу № 123 «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лугвторметпоставка» (код за ЄДРПОУ 33432843) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БКК «Інтермарр» (код за ЄДРПОУ 33887638) за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.) та направлення на перевірку від 25 квітня 2012 року № 56. Але перевірка не була проведена у зв'язку з відсутністю посадових осіб за місцезнаходженням на момент виходу працівниками Ленінської МДПІ у м. Луганську на підприємство, про що складено Акт про неможливість проведення перевірки від 25.04.2012р. за № 197 (а.с.71,72).

В акті перевірки від 30.05.2012 року зазначено, що на адресу Ленінської МДПІ у м. Луганську надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БКК «Інтермарр» (код за ЄДРПОУ 33887638), складеним ДПІ у Печерському районі м. Києва (№ 520/23-3/33887638 від 07.02.2012 року), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, яким встановлено, що ТОВ «БКК «Інтермарр» було зареєстровано платником ПДВ з 13.12.2005 року.

У зв'язку із зміною місцезнаходження Товариство отримало нове свідоцтво від 17.03.2011 року № 100328646, видане ДПІ у Печерському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 338876326598. ТОВ «БКК «Інтермарр» було зареєстроване платником ПДВ з 13.12.2005 року по 01.12.2011 року.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 02.12.2011 року на підставі відсутності поставок та ненаданням декларацій.

Перевіркою Ленінської МДПІ у м. Луганську встановлено порушення ТОВ «Лугвторметпоставка», а саме п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, на порушення п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 1, п.2 ст. 3, ст. 4, п.6 ст. 8, п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 60719,55 грн., у тому числі за жовтень 2011 року у сумі 60719,55 грн.).

На підставі Акту від 30.05.2012 року № 184/22-706/33432843, 21.06.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202270, яке було отримане позивачем (а.с.7,69,70).

Копію наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську № 249 від 22.05.2012 року та повідомлення про проведення перевірки позивачу не надсилалися.

Суд не може взяти до уваги як доказ - повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.77), яким відповідач підтверджує те, що надсилав на адресу позивача копію наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську № 249 від 22.05.2012 року та повідомлення оскільки відповідач не надав супровідного листа або опису вкладення такого поштового відправлення, на поштовому повідомленні не має дати надіслання, в судове засідання відповідач також не надав доказів про надсилання або вручення вищевказаного наказу та повідомлення про перевірку.

Із аналізу встановлених доказів по справі, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем, на підставі ст.. 78-79 Податкового кодексу України порядку проведення перевірки.

Приписами п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

П. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п. 10.2 ст. 10 Закону України Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у п.п. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

На підставі ст. 198 Податкового кодексу України, в тому числі, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з п. п. 200.1, 200.2 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироку суду до будь-кого із сторін по даній справі, суду не надано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Відповідно до договору поставки № 279 від 25 жовтня 2011 року укладеному між ТОВ «БКК «Інтермарр» та ТОВ «Лугметвторпоставка», постачальник (ТОВ «БКК «Інтермарр») зобов'язався поставити та передати у власність покупцю (ТОВ «Лугметвторпоставка») продукцію виробничо-технічного призначення, а останній в свою чергу прийняти її та оплатити (а.с.84-86).

Виконання договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме видаткова накладна № РН - 000047 від 28 жовтня 2011 року, податковою накладною (а.с.87-90).

Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договору з контрагентом ТОВ «БКК «Інтермарр», оформлена належним чином.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що зобов'язання за договором між позивачем та його вказаним контрагентом виконані сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарські операції.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаного контрагенту, або мав реальну можливість з`ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаного контрагенту, або мав реальну можливість з`ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Таким чином податковим органом неправомірно збільшено позивачу грошові зобов'язання за жовтень 2011 року у сумі 60719,55 грн.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000202270 від 21.06.2012 року.

Таким чином позивачем доведено реальність угод зі своїм контрагентом і ним вірно нарахована сума податкового кредиту, а за таких обставин суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Встановлені ст..ст. 105,162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпаними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь якого спору у сфері публічних правовідносин. Так вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання противоправним (недійсним,незаконним,неправомірним, скасування) - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає у разі набрання рішення суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності.

В даному випадку оскаржується податкове повідомлення-рішення, що є актом індивідуальної дії, тому суд вважає належним способом захисту це визнання противоправним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за можливе, з ціллю повного захисту позивача, застосувати ст.. 11 КАС України, визнавши податкове повідомлення-рішення противоправним.

Згідно квитанції № 00822У від 26.06.2012 року та № 00147У позивач сплатив судовий збір на рахунок УДКСУ у м. Луганську в сумі 1571,76 грн.

Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 26.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 30.07.2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 17-18, 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугвторметпоставка» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000202270 від 21.06.2012 року задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби № 0000202270 від 21.06.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугвторметпоставка» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1571,76 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна гривня сімдесят шість копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 30 липня 2012 року.

СуддяТ.І. Ковальова