Постанова № 25440066, 13.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4516/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Прудника С.В.

при секретарі: Шматковій Д.О.

за участю сторін:

представника позивача Кисельова О.М.

представника відповідача Гарбуз К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Ексіс комп'ютер" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.02.2012 №№0000122320, 0000132320 , -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Ексіс комп'ютер" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.02.2012 №№0000122320, 0000132320.

Ухвалою від 13 червня 2012 року по справі було відкрито провадження.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період з 26.01.2012 по 01.02.2012 ДПІ в Артемівському районі у місті Луганську проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Ексіс комп'ютер» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з 01.03.2011 по 31.08.2011 та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ПП «Арикон» (код ЄДРПОУ 37156815) та ТОВ «Діомат ЛТД» (код ЄДРПОУ 37288409).

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Ексіс комп'ютер»:

- п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.1. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 31225 грн., в тому числі: у 1 кварталі 2011р. на суму 6675 грн., у 2кварталі 2011р. на суму 18872 грн. та у 3 кварталі на суму 24555 грн. (у т.ч. за 3 квартал 2011р. 5678 грн.).

- пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 26689 грн., в т.ч. : березень 2011р. - 5341 грн.; квітень 2011р - 7895 грн.; травень 2011р. - 4379 грн.; червень 2011р. - 4137 грн.; липень 2011р. - 4937грн.

На підставі акту перевірки від 15.02.2012 №144/23-20/23490047 державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську 29 лютого 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000122320, яким ПП «Ексіс комп'ютер» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 27924,25 грн., з яких за основним платежем на 26689грн. та за штрафними санкціями на 1235,25грн., та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000132320, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 31226 грн., з у тому числі за основним платежем на 31225 грн., та за штрафними санкціями на 1 грн.

Приватне підприємство «Ексіс комп'ютер» вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та такими що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Ексіс комп'ютер» була проведена на підставі наказу від 23.01.2012 №73, який винесено на виконання постанови слідчого по ВВС СВ ПМ ДПА в Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.Н від 10.01.2012.

Оскільки документальна позапланова виїзна перевірка позивача призначена відповідно до кримінального-процесуального закону, тому відповідач не мав права приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду .

Висновки перевіряючого щодо невідповідності податкових накладних від 01.03.2011 №3203010, від 01.04.11 №7, від 01.07.11 №50 вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є незаконними та необґрунтованими, оскільки Укладення в письмовій формі договорів поставки товарів та їх належне виконання сторонами підтверджується рахунками-фактурою, видатковими накладними, платіжними дорученнями та довіреностями на отримання товару директором ПП «Ексіс комп'ютер».

Використання придбаного у ПП «Арикон» та ТОВ «Діамат ЛТД» товару у подальшій господарській діяльності підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт за березень-липень 2011 року та видатковими накладними за березень-липень 2011 року, які не було враховано під час проведення перевірки.

Враховуючи те, що податковим кодексом України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної та (або) митної декларації, позивач вважає, що ПП «Ексіс комп'ютер» правомірно сформовано суму податного кредиту за період з березня по липень 2011 року.

Твердження податкової унспекції в акті перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених ПП «Ексіс комп'ютер» з ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат ЛТД», на думку позивача, є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки рішеннями Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 та 04.01.2012 було визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення перевірки та складання актів у відношенні контрагентів позивача - ПП «Арикон» та ТОВ «Діамат ЛТД».

Також позивач зазначив, що висновки ДПІ щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з придбання товарів, отриманих від ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат ЛТД», стали підставою для висновку ДПІ про завищення сум валових витрат за період з 01.01.11 по 31.09.11 всього на суму 133441 грн., однак ПП «Ексіс комп'ютер» має всі оригінали первинних документів, які відповідають вимогам законодавства та підтверджують як придбання ТМЦ, так і витрати цих ТМЦ у період після придбання товарів у ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат ЛТД», а саме: податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, видаткові накладні та довіреності на отримання товару директором ПП «Ексіс комп'ютер». Проте, під час перевірки перевіряючий не прийняв до уваги всю надану первинну документацію.

Тому позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення від 29.02.2012 №№0000122320, 0000132320 не відповідають дійсним обставинам та прийняті незаконно, отже підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 29.02.2012 №№0000122320, 0000132320 прийняті у відповідності із чинним законодавством. У зв'язку із чим просив відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Приватного підприємства "Ексіс комп'ютер" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 12.12.1995, номер запису 1382 105 0001 006376, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.21).

ПП "Ексіс комп'ютер" є платником податків і зборів та перебуває на обліку у ДПІ у Артемівському районі у місті Луганську (т.1 а.с.23).

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №200024004, виданим 09.07.1997 ДПІ у Артемівському районі у місті Луганську (т.1 а.с.35).

У період з 26.01.2012 по 01.02.2012 ДПІ в Артемівському районі у місті Луганську проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Ексіс комп'ютер» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з 01.03.2011 по 31.08.2011 та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ПП «Арикон» (код ЄДРПОУ 37156815) та ТОВ «Діомат ЛТД» (код ЄДРПОУ 37288409), за результатами якої складено акт від 15.02.2012 №144/23-20/23490047 (т.1 а.с.40-68).

Перевіркою встановлено порушення ПП «Ексіс комп'ютер»:

- п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.1. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 31225 грн., в тому числі: у 1 кварталі 2011р. на суму 6675 грн., у 2кварталі 2011р. на суму 18872 грн. та у 3 кварталі на суму 24555 грн. (у т.ч. за 3 квартал 2011р. 5678 грн.).

- пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 26689 грн., в т.ч. : березень 2011р. - 5341 грн.; квітень 2011р - 7895 грн.; травень 2011р. - 4379 грн.; червень 2011р. - 4137 грн.; липень 2011р. - 4937грн.

На підставі акту перевірки від 15.02.2012 №144/23-20/23490047 податковою інспекцією 29.02.2012 винесено податкове повідомлення-рішення №0000122320, яким ПП «Ексіс комп'ютер» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 27924,25 грн., з яких за основним платежем на 26689грн. та за штрафними санкціями на 1235,25грн. (т.1 а.с.37), та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000132320, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 31226 грн., з у тому числі за основним платежем на 31225 грн., та за штрафними санкціями на 1 грн. (т.1 а.с.38).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями ПП «Ексіс комп'ютер» 07.03.2012 оскаржило їх у адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації України в Луганській області.

Рішенням від 25.04.12 №6164/10-408 «про продовження строку розгляду первинної скарги» продовжено строк розгляду скарги до 04 червня 2012 року (т.1 а.с.88).

05 червня 2012 року Приватне підприємство «Ексіс комп'ютер» отримало рішення від 01.06.12 №8498/10-408 про результати розгляду первинної скарги, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.90-96).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між ПП «Ексіс комп'ютер» та його контрагентами ПП «Арикон» та ТОВ «Діомат ЛТД», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань за вказаний період.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України «витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку» та порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України «витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку».

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статтів 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України 201.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

В судовому засіданні встановлено, що згідно акту перевірки ПП «Ексіс комп'ютер» сформовано податковий кредит у березні 2011 року від ПП «Арикон» в сумі 5341 грн. на підставі виданої податкової накладної від 01.03.2011 № 3203010, у період з квітня 2011 по липень 2011 року від ПП «Діомат» у сумі 21348 грн. на підставі податкових накладних №7 від 01.04.11, №11 від 04.05.11, № 19 від 01.06.11, №50 від 01.07.2011.

Перевіркою встановлено, що згідно усних пояснень головного бухгалтера ПП «Ексіс комп'ютер» встановлено, що господарська операція між ПП «Ексіс комп'ютер» та ПП «Арикон» за період березень 2011 року відбулася на підставі рахунка-фактури від 01.03.2011 №3203010 та із ТОВ «Діомат ЛТД» за період квітень-липень 2011 - на підставі рахунків-фактур від 01.04.11 №СФ-0178, від 01.07.2011 №СФ-000050, тому угоди про поставку не укладалися.

Суд вважає, що висновки податкової інспекції щодо невідповідності податкових накладних від 01.03.2011 №3203010, від 01.04.11 №7, від 01.07.11 №50 вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки укладення в письмовій формі договорів поставки товарів та їх належне виконання сторонами підтверджується рахунками-фактурою, видатковими накладними, платіжними дорученнями та довіреностями на отримання товару директором ПП «Ексіс комп'ютер», які надані суду позивачем.

Використання придбаного у ПП «Арикон» та ТОВ «Діамат ЛТД» товару у подальшій господарській діяльності підтверджується численними актами здачі-прийомки виконаних робіт за березень-липень 2011 року та видатковими накладними за березень-липень 2011 року.

Таким чином, у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам із зазначеними контрагентами.

Щодо посилання відповідача на те, що угоди, укладені між ПП «Ексіс комп'ютер» та ПП «Арикон» і ТОВ «Діамат ЛТД» є нікчемними та не мають на меті реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач в судовому засіданні не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року по справі №2а-11182/11/1270 частково задоволено позовні вимоги ПП «Арикон», визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення перевірки та складання акту від 14.11.2011 №1812/236-37156815 «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 та зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області поновити в АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" відомості щодо задекларованих приватним підприємством "Арикон", код за ЄДРПОУ 37156815, за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 66 195 914,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 61 136 485,00 грн. (т.1 а.с.69-73).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року залишено без змін (т.1 а.с.74-75).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року у справі №2а-11080/11/1270 адміністративний позов ТОВ «Діомат ЛТД» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнані протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області щодо проведення перевірки, зобов'язано вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ «Діомат ЛТД», оформленої актом від 11 листопада 2011 року №1806/236-37288409, у задоволенні іншої частини вимог відмовлено (т.1 а.с.76-80).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2012 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року залишено без змін (т.1 а.с.81-84).

Посилання податкової інспекції на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів вантажним автомобілем, як на підставу відсутності факту відвантаження та отримання товару суд оцінює критично, оскільки перевіряючим розглянуто лише можливість перевезення товару вантажним автомобілем, проте не розглянуто можливість перевезення іншими видами транспорту, враховуючи невеликий обсяг та малогабаритність товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у вказаних постачальників: запчастини до розмножувальної офісної оргтехніки, про що вказано у акті перевірки.

Крім того, перевіряючим не вжито необхідних заходів для встановлення порядку транспортування товарів, а саме не відбирались пояснення у посадових осіб ПП «Ексіс комп'ютер» щодо транспортування товару, про що відсутні відомості у акті перевірки.

Слід зазначити, що сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів вантажним автомобілем не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за наявності інших належно оформлених первинних документів що відображають реальність здійснення господарської операції

Аналогічна позиція викладена судовою колегією Вищого адміністративного суду в ухвалі від 02.02.2012 року по справі №2а/0270/1684/11, у якій зазначено, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту, визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентом та не надано доказів на підтвердження своїх доводів.

Оскільки в судовому засіданні встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд, оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 591,50 грн., які сплачено згідно платіжного доручення від 12.06.2012 №1061.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Ексіс комп'ютер" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.02.2012 №№0000122320, 0000132320 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення 29.02.2012 0000122320 про збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 26 689,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1235,25 грн. та №0000132320 про збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 31 225,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 01,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Ексіс комп'ютер" судовий збір у розмірі 591,50 грн., який сплачено згідно платіжного доручення від 12.06.2012 №1061.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 18 липня 2012 року.

СуддяС.В. Прудник