Постанова № 25440057, 30.07.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/10666/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веста»до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0003161501 від 16.11.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста»звернулось з позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0003161501 від 16.11.2011 року. В подальшому позивач в якості відповідача зазначив державну податкову інспекцію у Овідіопольському районі Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, прийняте всупереч нормам чинного податкового законодавства, в зв’язку з чим підлягає скасуванню. Позивач зазначив, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтовано зроблені відповідачем висновки, викладені в акті камеральної перевірки №2322/15-1 від 01.11.2011 року, згідно з якими зазначено порушення п. 150.1 ст. 150, п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України, внаслідок чого зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 19 218 591 грн. Позивач зазначає, що в попередніх деклараціях, які приймалися податковою інспекцією та не мали будь-яких зауважень та заперечень, включав до складу валових витрат збитки у вигляді від’ємного значення в сумі 19 218 591 грн. Такі збитки були задекларовані внаслідок неотримання прибутку за підсумками роботи в період 2008-2009рр. та постійно відображалися у податкових деклараціях та відповідно в 1 кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, що утворилися станом на 01.01.2010 року, яка не була врахована у складі валових витрат у 2010 року і збитки, які утворилися в 2010 році, включалися до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року, відповідно стали негативним значенням 1 кварталу 2011 року, оскільки згідно пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого –четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого платником податку саме за 1 квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів та згідно п.6.1 ст. 6, п.22.4 ст.22 Закону України N2334/94-BP до складу витрат 1 кварталу 2011 року включалось від’ємне значення об’єкта оподаткування, розраховане за результатами 2010 року та попередніх податкових періодів та враховувалось при розрахунку об’єкта оподаткування за підсумками такого кварталу, таким чином від’ємне значення 2010 року та попередніх років є невід’ємною частиною від’ємного значення 1 кварталу 2011 року, тобто до витрат 2 кварталу 2011 року (р.06.6) декларації підлягає включенню сума від’ємного значення об’єкта оподаткування 1 кварталу 2011 року без будь-яких виключень, а тому від’ємне значення попереднього податкового періоду декларації за 2 кв. 2011 року повинно бути зменшено на 19 218 591 грн. Враховуючи вказане, Позивач вважає, що посилання Відповідача у висновках акту перевірки на п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу як на норми, які порушені Позивачем, є необґрунтованим, оскільки при здійсненні розрахунку об'єкта оподаткування 2 кварталу 2011 року Позивач дотримався вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, в якій законодавцем чітко визначено, що визначення об’єкту оподаткування за 2 квартал 2011 року здійснюється з урахування від’ємного значення 1 кварталу 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив, що у зв'язку з набранням 01.04.2011 року чинності розділу ІІІ Податкового кодексу України та відсутністю в ньому посилання на врахування у 2 кварталі 2011р. від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того що виник за результатами діяльності у І кварталі 2011р., від’ємне значення об’єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до 1 кварталу 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України від 28.12.1994р. N2334/94-BP «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу від’ємного значення 2 кварталу 2011 р. не включається, таким чином позивачем завищено від'ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2 кв. 2011р. на суму 19 218 591 грн., у зв’язку з чим ДПІ у Овідіопольському районі правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0003161501 від 16.11.2011 року та відповідно підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста» зареєстровано 05.05.2003 року Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області, номер запису до ЄДР 1 543 120 0000 000770 (а.с.6).

Згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області АБ №310556, основним видом діяльності ТОВ «Веста» є: оптова торгівля паливом (51.01.0), роздрібна торгівля паливом (50.50.0) (а.с.7).

01.11.2011 року посадовою особою державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ від 04.12.1990р. проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Веста» (декларація з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року), за наслідками якої складено акт №2322/15-1 від 01.11.2011 року (а.с50).

Перевіркою податкової звітності проведено зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 19218591 грн. (п.2 Висновку акту перевірки №2322/15-1 ВІД 01.11.2011р.) (а.с.50).

16.11.2011 року позивачем надано заперечення на акт перевірки. Згідно Висновку №19913/10/15-1 від 15.11.2011 року заперечення задоволенню не підлягають (а.с.10).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Овідіопольському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0003161501 від 16.11.2011 року, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 19 218 591 грн. (а.с.11).

Позивач з прийнятим податковими повідомленням-рішенням не погоджується, звернувся до суду з позовом, в якому просить його скасувати.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено порядок проведення камеральних перевірок. Відповідно зазначеної статті камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно акту перевірки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є порушення позивачем пункту 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі підпункту 54.3 статті 54 ПКУ.

Відповідно до зазначеної норми закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що у зв’язку із вступом у силу розділу III ПКУ 01.04.2011 та відсутністю у ньому посилання на облік у другому кварталі 2011 року від’ємного значення об’єкту оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року, у відповідності до пункту 22.4. статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається від’ємне значення 2010 року, з огляду на наступне.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу встановлено порядок застосування у 2011 році п.150.1 ст.150 Кодексу, зокрема: «якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011року».

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.»

Виходячи з наведених норм, платник податків здійснює розрахунок об'єкта оподаткування 2 кварталу 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування, отриманого за 1 квартал 2011 року, при цьому вказаними нормами не встановлено застережень щодо формування від 'ємного значення 2 кварталу 2011 року лише за витратами, понесеними платником податку тільки у 1 кварталі 2011 році.

Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що зменшення (не підтвердження) від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2 квартал 2011 року можливо, якщо відповідачем належним чином буде встановлено неправомірність заявленого Позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року, однак ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні, відповідач не спростовує факт незаконності заявленого позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року.

Відповідач не надав суду доказів того, що сума від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток за 2 кв. 2011року розрахована з порушенням п. 150.1 ст. 150 п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а за таких обставин факти порушень, вказані в акті перевірки, суд вважає недоведеними.

Підрозділом 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

Статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі Закон №334/94-ВР), що діяв у 1 кварталі 2011 року, об’єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно ст. 6 Закону №334/94-ВР встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодах з 01.04.2011 встановлений статтею 150 ПКУ, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році, з урахуванням зазначеного пункту.

Судом встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року у складі витрат рядок 04 (сума 25 497 756 грн.) позивачем зазначено від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду) (рядок 06.6) у сумі 19 218 591 грн.

Судом встановлено, що 05.07.2011 року ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Веста» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, за наслідками якої складено акт №1355/23-3/25423138. В акті перевірки зазначено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Веста»задекларувало від’ємне значення об’єкта оподаткування у зв’язку з віднесенням до складу валових витрат відсотків за користування кредитними ресурсами в сумі 19 270 859 грн. Як вбачається з декларацій з податку на прибуток позивача за 2010 рік (а.с.87, 90-94), ТОВ «Веста»декларувалось від’ємне значення об’єкта оподаткування у відповідних періодах. Перевіряючим органом не встановлено порушення щодо суми та порядку формування від’ємного значення попередніх періодів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Позивач правомірно здійснив розрахунок об'єкта оподаткування 2 кварталу 2011 року з урахуванням розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, що сформувалось за рахунок витрат минулих періодів.

Відповідно до статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно до пункту 7.3. статті 7 ПКУ, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 ПКУ, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як «від’ємне значення об’єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року».

Відповідно п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд при прийнятті рішення також враховує узагальнюючу податкову декларацію щодо врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток, затверджений наказом ДПА України № 575 від 05.07.2012 року, в якій викладена позиція щодо необхідності враховувати при визначенні об’єкта оподаткування за 2-4 квартали 2011 року суми від’ємного значення об’єкта оподаткування, що утворилися станом на 01 січня 2011 року.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Веста»правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподілити відповідно ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Веста»до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0003161501 від 16.11.2011 року, - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Овідіопольському районі №0003161501 від 16.11.2011 року

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано 30 липня 2012 року.

Cуддя: Г.П.Самойлюк

.