Постанова № 25440010, 08.11.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

08.11.2011 р. 11:20 справа № 2а-4830/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Тимошевській О. І. відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу,

за позовомПриватного акціонерного товариства "Явкинський елеватор", вул. Центральна, 1/б, с. Добре, Баштанського району, Миколаївської області, 56156

доДержавної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області, вул. М. Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанського району, Миколаївської області, 56100

проскасування податкових повідомлень - рішень №0000112301, №0000122301 від 20.05.11р.,

В С Т А Н О В И В:

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити в частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області від 20.05.11р. №0000112301 та №0000122301.

3. Визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області по визнанню у акті перевірки від 20.05.11р. №115/23/00955070 правочинів укладених Приватним акціонерним товариством "Явкинський елеватор" з підприємствами контрагентами нікчемними.

4. Присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Явкинський елеватор" судові витрати у розмірі 2,55 грн. з Державного бюджету України.

5. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

.

08.11.2011 р. 11:20 справа № 2а-4830/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Тимошевській О. І. відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу,

за позовомПриватного акціонерного товариства "Явкинський елеватор", вул. Центральна, 1/б, с. Добре, Баштанського району, Миколаївської області, 56156

доДержавної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області, вул. М. Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанського району, Миколаївської області, 56100

проскасування податкових повідомлень - рішень №0000112301, №0000122301 від 20.05.11р.,За участю представників:

від позивача: Голубовський В.Є., довіреність б/н, від 21.06.11;

від позивача: Пронченко А. В., довіреність б/н, від 21.06.11;

від відповідача: Недолугов О. Г., довіреність № 244/8/10-023, від 10.01.11;

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області по визнанні у акті перевірки нікчемними правочинів укладених позивачем з контрагентами, та встановленню відсутності поставок товару від контрагентів, та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області від 20.05.11р. №0000112301 та №0000122301.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що викладення в акті перевірки висновку про нікчемність правочинів суперечить нормам цивільного законодавства та не входить до повноважень органів державної податкової служби, а правочини, які зазначені в акті перевірки як нікчемні, не відповідають визначенню нікчемного правочину, яке міститься в Цивільному Кодексі України, в свою чергу позивач правомірно, у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 3.04.97 р. (далі Закон №168) відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ від здійснених операцій. Крім того позивач правомірно на підставі рішення загальних зборів залишив отриманий прибуток на розвиток підприємства відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.94 р. (далі Закон №334).

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що правочини, які описані в акті перевірки, не спрямовані на настання правових наслідків та вчинені з метою несплати податків -тобто направлені на заволодіння майном держави, а значить є такими, що порушують публічний порядок. Крім того відповідач вважає, що позивач повинен був виплатити дивіденди з отриманого прибутку. В зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Явкинський елеватор" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

31.03-16.05.11р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 1.01-31.12.10р.

20.05.11р. за результатами перевірки було складено акт №115/23/00955070, якому, крім іншого зроблено висновок про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону №168, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 659 649 грн., в т.ч. за січень 2010р. на 83 539 грн., вересень 2010р. на 427 032грн., жовтень 2010р на 73 573грн., листопад 2010р. на 75 505грн., та п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону №334 з урахуванням вимог ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.08р. №2154-VІ (далі Закон №2154), з чистого прибутку, отриманого товариством у 2009р., та/або нерозподіленого прибутку, не здійснено виплату дивідендів і сплату авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів у сумі 233 289грн.

27.05.11р. на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові рішення-повідомлення:

№0000112301, яким донараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 291 611грн., у тому числі 233 289грн. -за основним платежем та 58 322грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0000122301, яким донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 824 561грн., у тому числі 569 649грн. -за основним платежем та 164 912грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Єдиним аргументом відповідача висловленим в акті перевірки та в запереченнях на позов є те, що угоди (правочини) укладений позивачем з його контрагентам є нікчемним. Відповідач не висловлює сумніву з приводу того, що у разі коли б ці угоди відповідали вимогам Закону, суми, віднесені позивачем до податкового кредиту були б віднесені правомірно.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до листа ВАСУ від 2.06.11р. № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції судам необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами -ТОВ "Промспецтор", ТОВ "Де-Лонга", ТОВ "Холдінгова компанія "Агротехтрейд", ТОВ "Ковальзернотрейд", ТОВ "Шер К" та ТОВ "Контрол-Ком", позивачем були надані суду первині документи, а саме договори складського зберігання, договори поставки, складські квитанції, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, платіжні документи, які були досліджені судом при розгляді справи.

Таким чином суд вважає, що вищезазначені угоди позивачем реально здійснювались і він правомірно відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суми від здійснення цих операцій.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача встановленню в акті перевірки відсутності поставок товару від контрагентів, то суд вважає, що ці дії ніяким чином не порушують права позивача, є лише позицією відповідача відображеною а акті.

Відносно нерозподіленого прибутку, та здійснення виплати дивідендів і сплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів суд зазначає наступне:

Відповідно до п.12 ч.2 ст.33 Закону №2154 -до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.

Загальними зборами акціонерів позивача у 2008 та 2009р.р. (протоколи №14 від 24.03.09р. та №15 від 2.04.10р.) прибуток у розмірі 1 150 00грн. -за 2008р. та 1 960 000грн. -за 2008р., був розподілений, а саме залишений у розпорядженні позивача та спрямований на розвиток підприємства.

Суд не приймає посилання відповідача на абз.2 ч.2 ст.30 Закону №2154 -виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року, оскільки дана норма була прийнята 27.04.10р., і може регулювати правовідносини, які склалися після її прийняття.

Відповідно до п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону №334 -крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Суд вважає, що у зв'язку з тим, що позивач (загальні збори) не приймав рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам, то дана норма на нього у цьому випадку не розповсюджується, і як наслідок позивач не міг її порушити.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області від 20.05.11р. №0000112301 та №0000122301 підлягають скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача в частині задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області від 20.05.11р. №0000112301 та №0000122301.

3. Визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області по визнанню у акті перевірки від 20.05.11р. №115/23/00955070 правочинів укладених Приватним акціонерним товариством "Явкинський елеватор" з підприємствами контрагентами нікчемними.

4. Присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Явкинський елеватор" судові витрати у розмірі 2,55 грн. з Державного бюджету України.

5. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар

Повний текст рішення складений відповідно

до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 11.11.2011 р.