Постанова № 25439778, 24.07.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/5961/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Булизі В.П.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Булизі В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок», м. Маріуполь

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби № 0000462342 від 10.05.2012р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 84 141,25 грн., в тому числі основний платіж - 67 313,00 грн., штрафні санкції - 16 828,25 грн.; № 0000472342 від 10.05.2012р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 67 312,50 грн., в тому числі основний платіж - 53 850,00 грн., штрафні санкції - 13 462,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бугай В.М. - за дов. від 21 травня 2012 року

від відповідача: Лукащук Т.М. - за дов. від 22 березня 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок» заявлено позов до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби № 0000462342 від 10.05.2012р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 84 141,25 грн., в тому числі основний платіж - 67 313,00 грн., штрафні санкції - 16 828,25 грн.; № 0000472342 від 10.05.2012р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 67 312,50 грн., в тому числі основний платіж - 53 850,00 грн., штрафні санкції - 13 462,50 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача він порушив п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік у сумі 67 313,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 16 828,25 грн., п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість у сумі 53 850,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 13 462,50 грн. - вчинено правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, у вигляді придбання та продажу товарів (послуг). Такі правочини, внаслідок яких неправомірно сформовано валові витрати та віднесений ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України, є нікчемними.

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на вирок Брянського суду Луганської області від 21.10.2011р. по справі № 1-291/2011, згідно з яким визнано протиправною діяльність ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнано їх винними у скоєнні злочинів , передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 396 КК України. У зв'язку з викладеним вважає, що правочин укладений з ПП «Луганськенерголюкс» є фіктивним.

Вказане не відповідає дійсності, оскільки:

між ТОВ «Істок» та ТОВ «Азов-механік» був укладений договір на поставку товарів № 05/05-1 від 05.05.2010р. При цьому, факт передачі товару, а саме, «емаль, уайт-спирит, рукавицы х/б с брезент налодон., перчатки х/б трикотажные, перчатки х/б с кожей, мыло хозяйственное, 72% 200гр, мешок полиэтиленовый» тощо, підтверджується видатковими накладними, рахунками, подаковими накладними;

між ТОВ «Істок» та ТОВ «Трансс-групп» був укладений договір на поставку товарів № 24 від 01.08.2010р. При цьому, факт передачі товару, а саме, «допоміжні матеріали, лакокрасочна продукція, спецодяг тощо», підтверджується видатковими накладними, рахунками, податковими накладними;

між ТОВ «Істок» та ПП «Луганськелектролюкс» був укладений договір на поставку товарів № 38 від 01.10.2010р. При цьому, факт передачі товару, а саме, «допоміжні матеріали, лакокрасочна продукція, спецодяг тощо», підтверджується видатковими накладними, рахунками, податковими накладними.

Факт сплати за поставлений товар підтверджується видатковими накладними, банківськими виписками, згідно яких ТОВ «Істок» перерахувало грошові кошти на розрахункові рахунки ТОВ «Азов-механік», ТОВ «Трансс-групп», ПП «Луганськелектролюкс».

Зауважує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В акті перевірки не вказано жодного доказу, що підтверджує порушення публічного порядку.

Звертає увагу на те, що фіктивний правочин може бути визнано недійсним тільки в судовому порядку, у разі ж виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін, фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Посилається на приписи п.п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, згідно з яким до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; приписи п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вказує, що відповідачем не підтверджено факту нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Азов-механік», ТОВ «Трансс-Групп» та фіктивності угоди, укладеної позивачем з ПП «Луганськенерголюкс», право визнавати правочини недійсними є лише в органів судової влади, відповідач таким правом не наділений.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р., оформленої актом №413/22-5/32691315 від 24.04.2012р., було встановлено порушення податкового законодавства: заниження податку на додану вартість на загальну суму 53 850,00 грн.; заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 67 313,00 грн.

Вказує, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вважає, що згідно з ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст.. 228 Цивільного кодексу, укладені спірні угоди з контрагентами ТОВ «Азов-механік», ТОВ «Трансс-Групп» мають ознаки нікчемності, а угода, укладена з ПП «Луганськенерголюкс» є фіктивною з огляду на вирок Брянського суду Луганської області вів 21.10.2011 по справі № 1-291/2011.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 20.10.2003р., включене до ЄДРПОУ за номером 32691315 (арк. справи 183 - 184, том 5), перебуває на податковому обліку в Жовтневій МДПІ м. Маріуполя з 21.10.2003р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 14 - 36, 162 - 174) Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. щодо взаємовідносин з ТОВ «Азов-механік», ТОВ «Трансс-Групп», ПП «Луганськенерголюкс».

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ Жовтневої МДПІ м. Маріуполя Донецької області ДПС від 10.04.2012р. № 261, який вручено під підпис директору ТОВ «Істок» Остраниці Л.О. (арк. справи 183, том 1) та направлення на перевірку від 10.04.2012р. № 149, 150 (арк. справи 215 - 216, том 1).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

З 10.04.2012р. по 17.04.2012р. Жовтневою МДПІ м. Маріуполя Донецької області ДПС проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. щодо взаємовідносин з ТОВ «Азов-механік», ТОВ «Трансс-Групп», ПП «Луганськенерголюкс» та складено акт про результати перевірки від 24.04.2012р. № 413/22-5/32691315 (арк. справи 14 - 36, 162 - 174).

За результатами перевірки заступником начальника податкового органу 10.05.2012р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000462342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 67 313,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 16 828,25 грн. (арк. справи 12) та податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012р. № 0000472342 за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 53 850,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 13 462,50 грн. (арк. справи 13).

В акті перевірки зазначено, що при висновки зроблено з урахуванням матеріалів перевірок інших органів податкової служби.

Так, ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя були проведені позапланові виїзні документальні перевірки ТОВ «ВКФ Азов-Механік», за результатами яких складено акти перевірок № 340/15/23608781 від 26.07.2010р. за травень 2010р., № 369/15/23608781 від 09.08.2010р. за червень 2010р., № 409/15-23608781 від 03.09.2010р. за липень 2010р., в яких встановлено, що підприємством податкова звітність не подавалась, остання довідка форми 1 ДФ була надана у 4 кварталі 2006р., в 2010р. не надавалась, враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи, за юридичною адресою підприємство не знаходиться. На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку, що оскільки у ТОВ «ВКФ «Азов-механік» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Отже, правочини, мають ознаки нікчемності згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, від ДПІ у Київському районі м. Донецька отримано довідку невиїзної документальної перевірки № 1046/15/213/36887777 по ТОВ «Трансс-Групп», в якій встановлено, що підприємством сформовано податковий кредит за вересень 2010р. за рахунок взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Стардуст», який було припинено 18.10.2010р., тобто, виникла «податкова яма»., відповідно до довідки форми 1 ДФ, яка була надана у 4 кварталі 2010р. чисельність працюючих склала 1 особу, враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи, за юридичною адресою підприємство не знаходиться. На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку, що оскільки у ТОВ «Трансс-Групп» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Отже, правочини, мають ознаки нікчемності згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Стосовно взаємовідносин позивача з ПП «Луганськенерголюкс» в акті перевірки зазначено що, до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя надійшов вирок Брянського міського суду Луганської області від 21.10.2011р. № 1-291/2011р., в якому визначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними в скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 396 КК України. Так, у вироку наголошено, що «особа, у відношенні якої кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, діючи навмисно та протиправно, з корисних мотивів, з метою отримання незаконних доходів, шляхом здійснення фіктивного підприємництва, придбала раніше зареєстровані на території м. Луганська суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), в тому числі ПП «Луганськенерголюкс, з метою прикриття незаконної діяльності по формуванню на підставі завідомо підложних документів права на податковий кредит, а також незаконного заволодіння бюджетними коштами при зверненні в органи державної податкової служби з вимогою про бюджетне відшкодування податку на додану вартість по проведеним ним безтоварним операціям і незаконно сформованому податковому кредиту. Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний намір не в змозі, в січні 2010р., вирішила використати матеріально-технічні можливості ОСОБА_3, та знання в області бухгалтерського обліку та податкової звітності ОСОБА_4». На підставі викладеного, суд у своєму вироку дійшов висновку, що в період з січня 2010р. по 25.02.2011р. вся офіційна діяльність ПП «Луганськенерголюкс» була зведена членами організованого угрупування к фіктивному підприємництву.

Як вбачається з акту перевірки № 413/22-5/32691315 від 24.04.2012р.:

загальна сума ПДВ, включеного позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Луганськенерголюкс» в декларації з ПДВ за жовтень 2010р. становить 10 819,75 грн. (обсяг поставки без ПДВ, який підлягає включенню до валових витрат, складає 54 098,75 грн.). В ході перевірки ТОВ «Істок» було надано первинні документи по вказаних операціях, а саме: податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунку № 631. Суми податку на додану вартість відповідають даним додатку 5 до податкової декларації за жовтень 2010р. - 10 819,75 грн., включено до складу валових витрат у 4 кварталі 2010р. - 54 098,75 грн.;

загальна сума ПДВ, включеного позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Азов-механік» в деклараціях з ПДВ за травень, червень, липень 2010р. становить 23 676,44 грн. (обсяг поставки без ПДВ, який підлягає включенню до валових витрат, складає 118 382,20 грн.). В ході перевірки ТОВ «Істок» було надано первинні документи по вказаних операціях, а саме: податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунку № 631. Суми податку на додану вартість відповідають даним додатку 5 до податкової декларації у травні 2010р. - 6 765,11 грн., у червні 2010р. - 8 980,38 грн., у липні 2010р. 7 930,94 грн., включено до складу валових витрат у 2 кварталі 2010р. - 78 726,74 грн., у 3 кварталі 2010р. - 39 654,70 грн.;

загальна сума ПДВ, включеного позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Трансс-Групп» в декларації з ПДВ за серпень 2010р. становить 19 353,82 грн. (обсяг поставки без ПДВ, який підлягає включенню до валових витрат, складає 96 769,10 грн.). В ході перевірки ТОВ «Істок» було надано первинні документи по вказаних операціях, а саме: податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунку № 631.

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування та занижено податок на прибуток; приписи п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем було укладено:

- договір поставки продукції № 24 від 01.08.2010р. згідно з яким ТОВ «Трансс-Групп» (Постачальник) зобов'язується поставити допоміжні матеріали, лако-фарбову продукцію, спецодяг, а ТОВ «Істок» (Покупець) - прийняти та оплатити вказані матеріали. (арк. справи 53). На підставі отриманих рахунків, накладних на суму 116 122,91 грн. від ТОВ «Трансс-Групп» позивачем сформовано валові витрати за період 3 кв. 2010р. (арк. справи 54 - 55, 57 - 58, 60 - 61, 63 - 64, том 1). На підставі отриманих від ТОВ «Трансс-Групп» податкових накладних на суму 116 122,91 грн. (арк. справи 56, 59, 62, 65) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у декларації за серпень 2010р.;

- договір поставки продукції № 05/05-1 від 05.05.2010р. згідно з яким ТОВ «Азов-Механік» (Постачальник) зобов'язується поставити допоміжні матеріали, лако-фарбову продукцію, спецодяг, а ТОВ «Істок» (Покупець) - прийняти та оплатити вказані матеріали. (арк. справи 68). На підставі отриманих рахунків, накладних на суму 142 058,61 грн. від ТОВ «Азов-Механік» позивачем сформовано валові витрати за період 2-3 кв. 2010р. (арк. справи 70 - 71, 73 - 76, 78 - 79, 81 - 82, 84 - 85, 88 - 91, 93 - 94, том 1). На підставі отриманих від ТОВ «Азов-Механік» податкових накладних на суму 142 058,61 грн. (арк. справи 69, 72, 77, 80, 83, 86, 87, 92, 95, том 1) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у декларації за травень, червень, липень 2010р.;

- договір поставки продукції № 38 від 01.10.2010р. згідно з яким ТОВ «Луганськенерголюкс» (Постачальник) зобов'язується поставити допоміжні матеріали, лако-фарбову продукцію, спецодяг, а ТОВ «Істок» (Покупець) - прийняти та оплатити вказані матеріали. (арк. справи 87). На підставі отриманих рахунків, накладних на суму 142 058,61 грн. від ТОВ «Азов-Механік» позивачем сформовано валові витрати за період 2-3 кв. 2010р. (арк. справи 70 - 71, 73 - 76, 78 - 79, 81 - 82, 84 - 85, 88 - 91, 93 - 94, том 1). На підставі отриманих від ТОВ «Азов-Механік» податкових накладних на суму 142 058,61 грн. (арк. справи 69, 72, 77, 80, 83, 86, 87, 92, 95) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у декларації за травень, червень, липень 2010р..

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень, якими донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ та застосовані штрафні санкції на загальну суму 151 453,75 грн. є доведення обставини виконання позивачем договорів, укладених з ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Азов-Механік», ТОВ «Луганськенерголюкс», а також доведення порушення позивачем приписів п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування та занижено податок на прибуток; приписи п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з договорів, укладених ТОВ «Істок» з ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Азов-Механік», ТОВ «Луганськенерголюкс», сторони досягли істотних умов договору. Отже, сторони погодили спосіб визначення договірних зобов'язань та їх виконання та проводили розрахунки з урахуванням зазначених умов.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що позивачем сформовано валові витрати на підставі отриманих видаткових накладних ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Азов-Механік», ТОВ «Луганськенерголюкс» на суму 287 078,48 грн. позивачем за період 2-4 кв. 2010р. (арк. справи 55, 58, 61, 64, 71, 74, 76, 79, 82, 85, 89, 91, 94, 100, 103, 106, том 1). Вказані операції відображені позивачем у відомості по рахунку 631 Контрагенти, картці рахунку 631 (арк. справи 86, 98, том 1, арк. справи 1 - 74, том 2).

Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткових накладних, рахунків, за договорами від 01.08.2010р. № 24, від 05.05.2010р. № 05/05-1, від 01.10.2010р. № 38, про що свідчать виписки банків. (арк. справи 231 - 245, том 1).

Постачання товарів здійснювалось на підставі заявок на постачання, які надавались на адресу контрагентів - ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Азов-Механік», ТОВ «Луганськенерголюкс» (арк. справи 198 - 205, том 5).

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні (арк. справи 56, 59, 62, 65, 69, 72, 77, 80, 83, 86, 87, 92, 95, 101, 104, 107). Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткових накладних, рахунків, за договорами від 01.08.2010р. № 24, від 05.05.2010р. № 05/05-1, від 01.10.2010р. № 38, про що свідчать виписки банків. (арк. справи 231 - 245, том 1).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

З назданих відповідачем карток платника податків по ТОВ «ВКФ «Азов-механік» та ТОВ «Трансс-Групп» вбачається, що дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 24.09.2010р. та 20.02.2012р. відповідно. Тобто, на час здійснення спірних операцій, вказані суб'єкти господарювання були платниками ПДВ (арк. справи 206 - 207, том 5).

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Факт подальшої реалізації отриманих товарів підтверджується позивачем податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на видачу товарів, картками рахунку 361 (арк. справи 1 - 250, том 2, 1 - 249, том 3, 117 - 251, том 4, 1 - 128, том 5)

Стосовно доводів відповідача щодо необхідності наявності товарно-транспортних накладних у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

В свою чергу, наведений наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996р. за N 483/15, якою було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН є документом суворої звітності, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006 року наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на те, що факт виконання договорів, поставки та оплати продукції підтверджується видатковими та податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, рахунками, виписками банку про оплату (арк. справи 53 - 137), за наслідками чого позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права формування валових витрат, оскільки наявність цих документів не пов'язано з датою збільшення валових витрат та податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 19.07.2012р. (арк. справи 195 - 197, том 5), з яких вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «Трансс-Групп», ПП «Луганськенерголюкс», ТОВ «ВКФ «Азов-механік» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованими.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальники позивача - ТОВ «Трансс-Групп», ПП «Луганськенерголюкс», ТОВ «ВКФ «Азов-механік» на час здійснення господарських операцій були діючими, і як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Азов-Механік», ТОВ «Луганськенерголюкс» підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, видатковими накладними, виписками банків).

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості встановлення відповідачем нікчемності правочинів з ТОВ «Трансс-Групп» та ТОВ «Азов-Механік».

Стосовно правочину, укладеного з ТОВ «Луганськенерголюкс», слід зазначити наступне.

В матеріалах справи наявний вирок Брянківського суду Луганської області від 21.10.2011р. по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у злочинах, скоєних за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. Так, у вироку наголошено, що «особа, у відношенні якої кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, діючи навмисно та протиправно, з корисних мотивів, з метою отримання незаконних доходів, шляхом здійснення фіктивного підприємництва, придбала раніше зареєстровані на території м. Луганська суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), в тому числі ПП «Луганськенерголюкс», з метою прикриття незаконної діяльності по формуванню на підставі завідомо підложних документів права на податковий кредит, а також незаконного заволодіння бюджетними коштами при зверненні в органи державної податкової служби з вимогою про бюджетне відшкодування податку на додану вартість по проведеним ним безтоварним операціям і незаконно сформованому податковому кредиту. Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний намір не в змозі, в січні 2010р., вирішила використати матеріально-технічні можливості ОСОБА_3, та знання в області бухгалтерського обліку та податкової звітності ОСОБА_4». На підставі викладеного, суд у своєму вироку дійшов висновку, що в період з січня 2010р. по 25.02.2011р. вся офіційна діяльність ПП «Луганськенерголюкс» була зведена членами організованого угрупування к фіктивному підприємництву (арк. справи 219 - 226).

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як встановлено судом, вказаним вироком суду від 21.10.2011р. не визнавався фіктивним правочин, укладений між ПП «Луганськенерголюкс» та ТОВ «Істок». Інших відомостей щодо визнання вказаного правочину фіктивним у судовому порядку відповідачем не надано. Тобто, на час слухання справи відповідачем не доведено, що вказаний правочин є фіктивним.

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування та занижено податок на прибуток та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість, є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість на суму 53 850,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 13 462,50 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ від 10.05.2012р. № 0000472342 та не було порушено вимог податкового законодавства з податку на прибуток на суму 67 313,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 16 828,25 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з податку на прибуток від 10.05.2012р. № 0000462342 є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби № 0000462342 від 10.05.2012р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 84 141,25 грн., в тому числі основний платіж - 67 313,00 грн., штрафні санкції - 16 828,25 грн.; № 0000472342 від 10.05.2012р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 67 312,50 грн., в тому числі основний платіж - 53 850,00 грн., штрафні санкції - 13 462,50 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби № 0000462342 від 10.05.2012р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 84 141,25 грн., в тому числі основний платіж - 67 313,00 грн., штрафні санкції - 16 828,25 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби № 0000472342 від 10.05.2012р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 67 312,50 грн., в тому числі основний платіж - 53 850,00 грн., штрафні санкції - 13 462,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1517 грн. 19 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 липня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 27 липня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.