Рішення № 25437983, 30.07.2012, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/6277/2012

2/0106/1251/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2012 року

м. Євпаторія

Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючого судді Абзатової Г.Г.

при секретарі Ходаковській Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Євпаторія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою та визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

В Євпаторійській міський суд АР Крим звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визначення порядку користування та визнання права власності.

Свої вимоги мотивує тим, що їй на праві власності належить 2/10 долі домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.2005 року, які складаються з об'єднаних квартир № 4, № 5, після об`єднання квартири № 5 складається з приміщень № 1 -веранди -8,5 м.кв., № 2 - санвузла -2,7 м.кв., № 3 -житло житлові -9,4 м.кв., № 4- житлова -11,1 м.кв.,загальна площа квартири № 5 складає 31,7 м.кв., житлова -20,5 м.кв. 05.11.2009 року рішенням суду їй було відмовлено у задоволені позову до ОСОБА_2, про усунення перешкод в користуванні та призупинення будівництва, зносі стіни, оскільки нею не було надано доказів володіння та користування приміщеннями № 2 площею 9,4 м.кв., яке відноситься до квартири АДРЕСА_1. З 11.02.2005 року ніхто в суд з позовом про визначення порядку користування даними приміщеннями не звертався, оскільки порядок користування склався. Для вирішення цього питання вона намагалась договоритися з відповідачем мирним шляхом, але відповідач зробив не пригідними для проживання житлове приміщення № 3 площею 9,4 кв.м., яке відноситься до квартири АДРЕСА_1. Просила визначити порядок користування приміщенням № 3 площею 9,4 м.кв., та визнати за нею право власності на приміщення № 3 площею 9,4 кв.м. В ході судового засідання позивачем було уточнено вимоги за якими позивач просила визначити порядок користування реальними долями квартири АДРЕСА_2, та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали уточнені позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному об'ємі, дали пояснення аналогічно викладеному у позові. Просили визначити порядок користування реальними долями квартири АДРЕСА_2, та визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_2 та судові витрати понесені позивачем при звернені до суду з зазначеним позовом стягнути з відповідача.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги про визнання права власності позивача на квартиру АДРЕСА_2 не визнали, посилаючись на те, що угода укладена між позивачем та попереднім власником є нікчемна, оскільки укладена на товарній біржі, позовні вимоги про визначення порядку користування реальними долями квартири № 5 вищезазначеного будинку також не визнали, зазначивши, що відповідач не перешкоджає позивачу в користуванні її квартирою та прилеглими приміщеннями, не є співвласником зазначених приміщень та ніякого відношення до квартири № 5 не має. Судові витрати понесені відповідачем при звернені до адвоката та отримання ним правової допомоги в розмірі 1000 грн. просили стягнути з позивача.

Представник третьої особа ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 яка на приміщення позивача не претендує, та в користуванні позивачем її квартирами та приміщеннями не перешкоджає. Також пояснила, що позивачем було добудовано кімнату та тамбур у зв'язку з чим, квартири № 4 та №5 є окремими квартирами.

Третя особа ОСОБА_4, до судового засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, надала заяву в якій зазначила, що вимоги ОСОБА_1 не визнає, просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_5 до судового засідання не з`явились, про час, день та місце розгляду справи сповіщались належним чином, про причини неявки суд не повідомила.(а.с.70).

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, представника третьої особи, пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Вимоги позивача про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_2 АР Крим, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В матеріалах справи наявний письмовий договір укладений на Першій Євпаторійській товарній біржі між ОСОБА_11 та ОСОБА_1, за яким ОСОБА_1 придбала 2/10 частки домоволодіння АДРЕСА_1.

Вказаний договір був зареєстрований 11 лютого 2005 року реєстратором на Першій Євпаторійській товарній біржі, про що у договорі є відповідна відмітка (а.с.7).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності здобувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається здобутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право здійснюється БРТІ за місцезнаходженням нерухомого майна на підставі прийнятих в установленому порядку правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч.4 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів, купівлі-продажу або не виходить з їх суті.

Відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладаються у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, такі угоди є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Закон України «Про товарну біржу»від 10.12.19991 р. є спеціальним відносно визначених правових умов створення і діяльності товарних бірж на території України і загальним відносно правил укладення господарських договорів. З останнього питання спеціальними є норми, закріплені в Цивільному кодексі.

Договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише підлягають подальшому нотаріальному посвідченню. До нотаріально посвідчених документів, прирівнюються документи, складені згідно вимогам ст. 40 Закону України «Про нотаріат», який є вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню.

Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об'єктів нерухомого майна підлягають оформленню у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню згідно ст. 220 ЦК України. У разі недотримання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, тобто такий, що не має юридичної сили і не спричиняє за собою ніяких правових наслідків.

Враховуючи, що позивач прав на спірне майно за договором купівлі-продажу не набув, таке право не може бути визнано за ним судом, а тому вимоги позивача про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 АР Крим задоволенню не підлягають.

Пояснення допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які пояснили, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2, суд не може враховувати, оскільки вони не є належними та допустимими доказами з цього питання.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування суд приходить до наступного.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 358 ЦПК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, співвласники, можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою частковою власністю.

Проте позивач належних та допустимих доказів того, що він є належним власником квартири АДРЕСА_2, а відповідач співвласником вищезазначеної квартири суду не надав, а тому вимоги позивача в цій частині безпідставні та задоволенню не підлягають.

Заяву позивача, про стягнення з відповідача коштів сплачених нею при звернені до суду, суд знаходить такою, що не підлягає задоволенню, оскільки підстав передбачених ст. 88 ЦПК України для їх повернення не встановлено.

Що ж стосується клопотання представника відповідача про стягнення з позивача витрат пов'язаних із наданням правової допомоги позивачу, то дана вимога також задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на правову допомогу; витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги

Судом встановлено, що 28 квітня 2012 року між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Никифоровою Л.М. було укладено угоду-доручення про надання правової допомоги та представництво інтересів в суді. Згідно абазу 3 вищезазначеного доручення доверітель забов`язується сплатити адвокату винагороду на умовах та в порядку, визначеним домовленостями між сторонами.

Вартість послуг адвоката у сумі 1000 грн. зазначена в Акті виконаних робіт від 27 липня 2012 року, в якому вказано, що робота виконана належним чином та в повному обсязі.

За змістом ст. 84 ЦПК України склад та розмір витрат, пов`язаних із правової допомоги, належать до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду слід надавати договір про надання правової допомоги тощо, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). При цьому, недопустимим є документи, які не відповідають встановленим вимогам, наприклад особисті розписки адвоката про одержання грошей. Тобто сплата повинна підтверджуватись фінансовими документами. Будь-яких фінансових документів про оплату послуг адвоката позивачем суду надано не було і в матеріалах справи вони відсутні.

Позивачем надано суду акт виконаних робіт виданий адвокатом Никифоровою Л.М. про те, що вартість послуг адвоката по наданню правової допомоги по справі за № 0106/6277/2012 складає 1000 грн. Однак, суд не приймає вказаний акт в якості належного та допустимого доказу, який би підтверджував оплату даних послуг позивачем з наведених вище підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсаційних виплат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», (зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 № 127) затверджено граничні розміри компенсаційних витрат, пов'язаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Однак відповідачем та її представником у відповідності до вищевказаної постанови не наведений розрахунок загального часу витраченого на складання позовної заяви, фактично затрачений час представництва інтересів в судовому засіданні, а тому клопотання представника відповідача про стягнення з позивача витрат пов'язаних із наданням правової допомоги позивачу задоволенню не підлягає.

керуючись ст. ст. 11, 60, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи , які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою та визнання права власності на квартиру, відмовити.

У задоволені заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суду АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк із дня проголошення рішення.

СУДДЯ Г.Г. АБЗАТОВА