Ухвала суду № 25437642, 20.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко Л. В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2012 року справа №7/131а/5006 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка на постанову Господарського суду Донецької області від 07 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Завод «Ремсчотмаш» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство "Завод "Ремсчотмаш" (надалі ЗАТ "Завод "Ремсчотмаш") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0001982340/3, №0001992340\3, № 0001972340/3, № 0002002340/3 від 20.04.2005 р., обґрунтувавши позов невідповідністю висновків ДПІ, викладених в акті перевірки, фактичним обставинам, невірне тлумачення змісту господарських операцій, що спричинило безпідставне збільшення податковим органом валових доходів та зменшення валових витрат, та сум податкового кредиту з ПДВ за результатами перевірки та донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 6338 грн., штрафних санкцій у сумі 1267,60 грн. та з ПДВ у сумі 45 168 грн., штрафних санкцій у сумі 22 584 грн. (з урахуванням відмови від частини позовних вимог).

Постановою Господарського суду Донецької області від 07 травня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої дії вважає правомірними.

Сторони до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Судом установлено і вбачається з матеріалів справ, що Державною податковою інспекцією в м. Дружківка у вересні-жовтні 2004 р. була проведена перевірка ЗАТ "Завод "Ремсчотмаш" щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.06.2004р., за результатами якої складено акт перевірки №99/23/13521769 від 13.10.2004р. На підставі цього акта податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.10.2004р., зокрема: №0001972340/0 про визначення податку на прибуток у сумі 15769 грн. та штрафних санкцій у сумі 3611,30 грн. та № 0001982340/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 45168 грн. та штрафних санкцій у сумі 22584 грн.

Позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення були оскаржені в установленому порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації в Донецькій області від 26.04.2005 р. №1248/10/25-013-5 від 26.01.2005 р. податкове повідомлення-рішення від 18.10.2004р. №0001972340/0 частково було скасовано в частині донарахування податку на прибуток у сумі 9431 грн. та штрафних санкцій у сумі 2343,70 грн., в іншій частині залишене без змін. Податкове повідомлення-рішення від від 18.10.2004р. № 0001982340/0 щодо визначення ПДВ у сумі 45168 грн. та штрафних санкцій у сумі 22584 грн. залишене без змін, а скарга без задоволення.

Отже, податковим повідомленням-рішенням від 20.04.2005 р. № 0001972340/3, визначено податок на прибуток у сумі 6338 грн., штрафні санкції у сумі 1267,60 грн., та № 0001982340/3, яким визначено ПДВ у сумі 45168 грн. та штрафних санкцій у сумі 22584 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом слід розуміти загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 4.1.1 ст. 4 зазначеного Закону визначено, що до валового доходу, зокрема, включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Під продажем товарів слід розуміти (п.1.31 ст. 1 Закону) будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Так, в обґрунтування своєї правової позиції щодо заниження позивачем валового доходу в І півріччі 2004р. ДПІ у м. Дружківка посилається на те, що позивачем по актам б/н приймання-передачі від 27.01.2004р., від 14.02.2004 р., від 01.04.2004 р., від 28.04.2004р., від 05.05.2004р. були передані до статутного фонду ЗАТ «Ремсчотмаш» основні фонди, але їх вартість не була включена до складу валових доходів. Така операція в розумінні податкового законодавства є прямою інвестицією (п. 1.28 ст. 1 Закону) в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а саме, господарської операції, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою. ДПІ вважає, що зазначена господарська операція прирівнюється до операцій купівлі-продажу товарів, оскільки передбачає перехід права власності на майно і отримання за нього компенсації у вигляді корпоративних прав.

Проте, відповідно до п. 4.2.5 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми коштів або вартість майна в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, не включаються до складу валових доходів, отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що дії відповідача щодо збільшення валових доходів позивача в І кварталі 2004р. та І півріччі 2004р. за даною операцією є безпідставними.

Щодо інших порушень податкового законодавства, що мали місце в IV кварталі 2003 р. та частково в І кварталі 2004р., то, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони не спричини донарахування податку на прибуток у зв'язку з від'ємним значенням об'єкту оподаткування з урахуванням зазначених в акті перевірки порушень.

Таким чином, відповідач не довів наявність відображених в акті перевірки порушень і невірно дав їм правову оцінку, що спричинило безпідставне донарахування податку на прибуток у сумі 6338 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1267,60 грн. податковим повідомленням-рішенням від 20.04.2005р. № 0001972340/3.

Крім того, відповідно до п. 7.4.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяв на момент спірних правовідносин) у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

В акті перевірки відсутні дані про період придбання основних засобів (до 01.10.97р. чи після 01.10.97р. - дати введення в дію Закону України «Про податок на додану вартість»), їх первинну вартість та розрахунок амортизації, відповідно до якої податковим органом необхідно було здійснити розрахунок частки використання основних фондів в оподатковуваних операціях.

Згідно додатку №4 (незасвідчену копію якого без підписів зазначених в ньому осіб), який надала ДПІ у м. Дружківка) залишкова вартість основних засобів, переданих до статутного фонду, та які були придбані після 01.10.97р., склала 168101,45 грн., ПДВ на цю суму - 33620,29грн., а згідно акту перевірки ( п. ІІ. 6 акту) залишкова вартість основних засобів, які передавались до статутного фонду в грудні 2003р. - 630442,73 грн.

Картки основних засобів, акт оцінки і передачі б/н від 15.12.2003р. та розрахунок частки використаних основних засобів в оподаткованих операціях у матеріалах справи відсутні, тому перевірити достовірність наданого ДПІ додатку №4 (копії) та обґрунтованості проведеного розрахунку не є можливим.

Крім того, відповідно до п. 3.2.8 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних доказів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території, продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податків.

Колегія суддів погоджується, що ДПІ безпідставно визначила операції з передачі основних засобів до статутного фонду ЗАТ «Ремсчотмаш» в січні, лютому, квітні, травні 2004р. як операцію з продажу товарів і на суму вартості переданих основних засобів неправомірно нарахувала податкові зобов'язання у сумі 11549 грн.

Суд посилається на те, що до акту перевірки ДПІ не надано переліку основних засобів, які передавались до статутного фонду ЗАТ «Ремсчотмаш» в І півріччі 2004 р. за актами б/н, і визначити чи є ці основні засоби іншими, ніж ті, що зазначені в додатку № 4 до акту перевірки, однак, підтвердити чи спростувати зазначену обставину неможливо, на підставі відсутності зазначених документів у сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень, а судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і постанова прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст..ст. 195,197.198,200,205.206.211.212.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Дружківка на постанову Господарського суду Донецької області від 07 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Завод «Ремсчотмаш» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В. Губська

(підписи)

Судді: Т.Г. Арабей

В.А. Шальєва