Постанова № 25436990, 12.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 р. Справа № 2а-1670/7607/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р. по справі № 2а-1670/7607/11

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року задоволено адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі -Кременчуцька ОДПІ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1) про стягнення податкового боргу.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 податковий борг по податку на додану вартість у розмірі 40 012 грн. 00 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про наявність у відповідача податкового боргу, який виник внаслідок безпідставного заниження податкових зобов'язань на суму 26796,00 грн. за листопад 2009 року та завищення податкових зобов'язань на таку суму.

Апелянт вказує, що дана невідповідність щодо сплати ПДВ виникла в наслідок того, що 20 жовтня 2009 року позивачем було подано заяву про припинення підприємницької діяльності, а в листопаді 2009 року було подано заяву до про закриття і анулювання реєстрації платника ПДВ, через що контролюючим органом було надано вимогу про необхідність проведення умовного продажу залишків товарів та включених податкових кредитів на товари, що були придбані в 2009 році але не реалізовані для їх повернення.

На думку відповідача податковий борг склався не через наявність у нього умислу на порушення податкового законодавства, а через недосконалість та постійну зміну законодавства в частині подання звітності та списання ПДВ.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.95-96).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 40 012 грн. 00 коп, який в добровільному порядку сплачений не був, то заявлені Кременчуцькою ОДПІ позовні вимоги про стягнення даних коштів у примусовому порядку є обґрунтованими.

Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судове рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, переглянуто судом апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що співробітниками Кременчуцької ОДПІ 30.06.2010 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2009 року по 24.06.2010 рік, за результатами якої складено Акт №3401/17-311/НОМЕР_1 від 30.06.2010 року ( далі - Акт).

На підставі висновків Акту, Кременчуцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0029491702 від 14.07.2010, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 398,00 грн. по податку на додану вартість, яке вручено особисто під підпис 14.07.2010 року.

Крім того, згідно податкової декларації по податку на додану вартість №41986 відповідач самостійно визначив суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 26796,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.06.2010 року Кременчуцькою ОДПІ винесено першу податкову вимогу №1/2215, яким визначено суму податкового боргу у розмірі 26 614,00 грн. Податкова вимога вручена відповідачу 09.06.2010 року

09.07.2010 Кременчуцькою ОДПІ винесено другу податкову вимогу №2/2709, яким визначено суму податкового боргу у розмірі 26 614,00 грн. Податкова вимога вручена відповідачу 19.07.2010 року.

Докази оскарження вище зазначеного податкового повідомлення-рішення у судовому або адміністративному порядку матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення №0029491702 від 14.07.2010 та податкових вимог відповідачем під час судового розгляду не встановлено та відповідачем не надано.

Тобто, на час звернення до суду податкового органу з адміністративним позовом, відповідачем узгоджена сума податкового боргу в добровільному порядку не сплачена, та як наслідок підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі -ПК України), згідно із п.п.20.1.28 п.20.1 ст. 20 якого визначено право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень п.95.1 ст. 95 ПКУкраїни орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вище зазначені положення Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством податковому органу надано право звертатися до суду з позовами про стягнення суми податкового боргу лише з рахунків платника податків, а в разі недостатності коштів на даних рахунках, звертатися до суду за дозволом на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок платника податків, що перебуває у податковій заставі. А тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення податкового боргу з рахунків відповідача.

Доводи апеляційної скарги, стосовно неправомірності заявлених вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності визначення податкового боргуй не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального та процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року по справі № 2а-1670/7607/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Стягнути податковий борг з податку на додану вартість в сумі 40 012 (сорок тисяч дванадцять) грн. 00 коп. з розрахункових рахунків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на розрахунковий рахунок 31111029700008, код платежу 14010100, одержувач УДК у м.Кременчук, код 34698778, банк одержувач ГУДК України в Полтавській області, МФО 831019.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.