Ухвала суду № 25436569, 18.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 р.Справа № 2а-17715/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

представника позивача Корнієвського О.В.

представника відповідача Верещак М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-17715/11/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗІС - Б" , Приватного підприємство "Баварія-Ф"

про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - позивач), звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила застосувати наслідки до нікчемних угод відповідно до ст.208 ГК України та стягнути компенсацію вартості наданого за договором поставки №28/06/1 товару з ПП "БАВАРІЯ - Ф" у розмірі 200 000 грн. на користь держави; та з ТОВ "БАЗІС - Б" у розмірі 200 000 грн. на користь держави.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для вимоги позивача про стягнення коштів з позивача є акт №53512305/33066964 від 14.11.2011 р. про результати позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗІС - Б" з питань перевірки відомостей взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "БАВАРІЯ - Ф" (код ЄДРПОУ 31635757) за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011 р.

За висновками акту перевірки податковий орган дійшов до висновку , що угода між ТОВ "Базіс-Б" та ПП « Баварія Ф» не мала реального характеру, оскільки не підтверджено факту транспортування товару від покупця до постачальника у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних, також відсутній факт реального вчинення господарських операцій між ТОВ "БАЗІС - Б" та ПП "БАВАРІЯ - Ф" за серпень місяць 2011 року на загальну суму 509 306,40 грн. (сума ПДВ 84 884,40 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про застосування до нікчемних угод наслідків передбачених ст.207 ЦК України та стягнення з ПП "БАВАРІЯ - Ф" та ТОВ "БАЗІС - Б" на користь держави компенсацію вартості товару наданого за договором поставки №28/06/1, є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ « Базис Б» укладено договір поставки №28/06/1від 28.06.2011 р. з Приватним підприємством "БАВАРІЯ - Ф" (продавець), за яким продавець передав, а відповідач (покупець) прийняв та оплатив товарно-матеріальні цінності.

На підтвердження реальності виконання правочину відповідачем надано видаткові накладні:

- №РН-0308-21 від 01.08.2011 року, яка підтверджує факт відвантаження Продавцем на користь ТОВ "БАЗІС - Б" припою ПОС-40, чушка у кількості 1506 кг. на загальну суму 211442,40 грн.;

- №РН-0308-13 від 03.08.2011 року, яка підтверджує факт відвантаження Продавцем на адресу ТОВ "БАЗІС - Б" припою ПОС-40, чушка у кількості 1160,00 кг. на загальну суму 162864,00 грн.;

- №РН-2508-08 від 25.08.2011 року, яка підтверджує факт відвантаження товару - припою ПОС-40, чушка у кількості 1000,00 кг. на загальну суму 135 000 грн.

Фактична поставка товару підтверджена податковими накладними, наявними у матеріалах даної справи. Оплата за поставлений товар на загальну суму 374 306,4 грн. здійснена відповідачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Транспортування товару від постачальника до замовника здійснено ФОП Лавренковим В.В, що підтверджується товарно-транспортними накладними .Оприбуткування товару ТОВ "БАЗІС - Б" здійснювалося на підставі отриманих від ПП "БАВАРІЯ - Ф" видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Надані відповідачем первинні документи не містять недоліків, що спричиняють втрату ними юридичної сили або змісту доказового джерела. Позивачем не поданого доказів на корить зворотного.

Разом з тим, відсутність в розпорядженні податкового органу документів суб'єкта господарювання, не знаходження юридичної особи за адресою місцезнаходження, або необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність господарських угод або настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що угода між ТОВ « Базис Б» та ПП « Баварія Ф» не чинною або недійсною в судовому порядку не визнана.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Положення вказаних законів не містили і не містять норм, які б наділяли позивача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України. ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Тож висновки про нікчемність укладених позивачем угод є перевищенням компетенції органів державної податкової служби.

Відповідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному податковим органом акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Акт перевірки ТОВ « Базіс Б» від 14.11.2011р. та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП « Баварія Ф» не є належними доказами в підтвердження факту не чинності (недісності) угоди, укладеної між цими підприємствами.

Згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Позивач не надав судових рішень про визнання вчинених позивачем правочинів фіктивними та не навів інших доказів фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Крім того, при встановленні в правочині між сторонами ознак, передбачених ст. 228 ЦК України, слід враховувати суб'єктивну сторону правопорушення, виражену вольовим та інтелектуальним наміром порушити публічний порядок. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо посадових осіб господарюючих суб'єктів, щодо знищення, пошкодження майна незаконного заволодіння ним тощо. Посилання на подібні документи в акті податкової перевірки відсутні.

Таким чином, орган ДПС, перекручуючи норми чинного законодавства України, неправильно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів за відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, або інших доказів недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-17715/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 23.07.2012 р.