Ухвала суду № 25433592, 19.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 р. Справа № 88494/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Рибачука А.І., Клюби В.В.,

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЛМК» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЛМК» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЛМК» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2011 року № 0002142321 Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що право позивача на податковий кредит під час проведення перевірки підтверджувався усіма необхідними первинними документами, на підтвердження договірних відносин з ТзОВ «Будівельна компанія» Донбас-Інвест». Таким чином, позивач вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування ТзОВ «Торговий дім «ЛМК» податкового кредиту, який передбачає єдиною підставою для формування податкового кредиту - наявність податкових накладних. Зазначає, що незначні недоліки в них не позбавляють позивача права на включення сум ПДВ за такими накладними до податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем до перевірки копії документів не підтверджують факту постачання обумовлених договором робіт, а саме: не містять інформації про надані роботи; обсяг наданих робіт: обсяг та вартість використаних в ході робіт матеріалів. Також не долучено до матеріалів справи і робочі креслення щодо монтажу системи опалення, вентиляції. Крім того, позивачем не підтверджено належним чином підставності податкового кредиту, оскільки у поданих первинних документах містяться недоліки. Із даних документів не можливо зробити висновок, що саме ці роботи виконувало ТзОВ «БК «Донбас-Інвест», оскільки у підприємства відсутні основні засоби, що підтверджується декларацією з податку на прибуток за перший квартал 2011 року, чисельність працівників у звітному місяці за штатом та за цивільно-правовими договорами становить 0 осіб, згідно декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач - Товариство з обмеженою дповідальністю «Торговий дім «ЛМК», яке покликаючись на те, що постанова є безпідставною, необгрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що видані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, недійсними такі накладні не визнавались. Належних доказів зворотного ДПІ не надано. ДПІ не посилається на жодні положення нормативних актів, керуючись якими податковий орган вправі зменшувати суму податкового кредиту одного платника податків через можливе порушення положень закону іншим платником податків.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Торговий дім «ЛМК» зареєстроване 12.08.2009 року під № 14151020000022426, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Позивач взятий на облік платника податків до ДПІ у Сихівському районі м. Львова 13.08.2009 року за № 53398 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва № 100242413 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

У період з 20.07.2011 року по 22.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ Торговий дім «ЛМК» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за квітень 2011 року при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТзОВ «Будівельна компанія» Донбас-Інвест», про що складено акт № 2949/23-209/36609936 від 01.08.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.2., п.198.3. ст. 198, п.201.14, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 67833 грн., а саме за квітень 2011 року на суму 57833 грн. та за травень 2011 року на суму 10000 грн.

На підставі акту перевірки 18.08.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002142321, яким відповідно до вимог п.198.2., п.198.3. ст. 198. п.201.14, п. 201.15 ст. 201 Податковою кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 67834 грн. у тому числі основний платіж 67833 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1 грн.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит відповідно до п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до положень статті 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала часть у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 Закону).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем до перевірки копії документів не підтверджують факту постачання обумовлених договором №Д 01/02-2011/1 від 01.02.2011 року робіт, а саме: не містять інформації про надані роботи; обсяг наданих робіт; обсяг та вартість використаних в ході робіт матеріалів тощо. Крім того, в податкових накладних невірно вказано цивільно-правовий договір №ДI-01/02-2011/1 від 01.02.2011 року, на підставі якого й виписувались податкові накладні.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів вважає також вірними висновки суду першої інстанції про несписання коштів з ТзОВ «Торговельний дім «ЛМК» за вищевказаним правочином. Таким чином, податок на додану вартість по обумовлених в договорі операціях до бюджету не надходив. Відтак, у ТзОВ «Торговельний дім «ЛМК» відсутнє право на включення сум податку до податкового кредиту.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЛМК» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у справі № 2а-11399/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Р.Б. Хобор

А.І. Рибачук

В.В. Клюба