Ухвала суду № 25433272, 25.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 р. Справа № 13119/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.12.2009р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Пал» до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з цього податку, -

В С Т А Н О В И Л А:

18.11.2009р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Бі Пал» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час судового розгляду заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати нечинними та скасувати винесені Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією /МДПІ/ наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0001321630/0 від 09.11.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ за січень 2009 року на 6204 грн. та визначення податкового зобов'язання з цього податку в розмірі 5082 грн. 90 коп. основного платежу і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2541 грн. 45 коп.;

№ 0001311630/0 від 09.11.2009р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 14431 грн. 50 коп., з яких 9621 грн. за основним платежем та 4810 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.3-5, 63-64).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.12.2009р. заявлений позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Костопільської МДПІ № 0001321630/0 від 09.11.2009р. та № 0001311630/0 від 09.11.2009р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача судові витрати (а.с.83-86).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Костопільська МДПІ, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.89-91).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що підставою для прийняття податковим органом рішень про визначення податкових зобов'язань слугували операції позивача з ПП «Західлісбуд» в грудні 2008 року щодо придбання бруса зрощеного торцового; оплата придбаного товару позивачем не проведена, вказаний контрагент відноситься до фіктивних підприємств, останнім не сплачено суму ПДВ до бюджету, через що правові підстави для формування позивачем податкового кредиту з вказаних операцій є відсутніми.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, 29.10.2009р. ревізором Костопільської МДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТзОВ «Бі Пал», поданих за грудень 2008 року та січень 2009 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 1012/16/34508242 від 29.10.2009р. (а.с.8-12).

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.7.7.5, 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 9621 грн., в тому числі за грудень 2008 року на суму 9621 грн.; зменшується сума від'ємного значення, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 790 грн., зменшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на 6204 грн., в тому числі за січень 2009 року на суму 6204 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0001321630/0 від 09.11.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ за січень 2009 року на 6204 грн. та визначення податкового зобов'язання з цього податку в розмірі 5082 грн. 90 коп. основного платежу і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2541 грн. 45 коп.;

№ 0001311630/0 від 09.11.2009р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 14431 грн. 50 коп., з яких 9621 грн. за основним платежем та 4810 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6, 7).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП «Західлісбуд», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку. Також надані позивачем документи можуть мати силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Задовольняючи заявлений позов і скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Західлісбуд» зареєстрований платником ПДВ, за результатами проведеної операції по придбанню брусу зрощеного торцевого позивачем отримано податкову накладну на суму ПДВ в розмірі 16615 грн. 20 коп., яка віднесена останнім до податкового кредиту і відображена в декларації за грудень 2008 року, також постачальником товару сформовані по вказаній операції податкові зобов'язання. Придбаний брус використаний позивачем в господарській діяльності, зокрема, поставлений ТзОВ «ТД «Новий стиль», через що розглядувані операції мають товарний характер.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів реальний характер, яким чином придбавалися товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про невідповідність представлених бухгалтерських документів вимогам закону, а також відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Згідно видаткової накладної № 593 від 19.12.2008р. позивачу поставлено ПП «Західлісбуд» товар - брус зрощений торцований в кількості 41,538 куб.м по ціні 2000 грн. на загальну суму 99691 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 16615 грн. 20 коп. (а.с.13).

По результатам проведеної операції ПП «Західлісбуд» видано позивачу податкову накладну № 593 від 19.12.2008р. на загальну суму 99691 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 16615 грн. 20 коп. (а.с.14), яку віднесено позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2008 року.

Разом з тим, оплата придбаного товару позивачем не проведена, у матеріалах справи відсутні документи про транспортування вказаного товару; ПП «Західлісбуд» не знаходиться за юридичною адресою.

Окрім цього, під час апеляційного розгляду апелянтом представлено нові докази по справі - вирок Рівненського міського суду Рівненської обл. від 25-26.05.2010р., яким керівник ПП «Західлісбуд» ОСОБА_3 (разом з іншими особами) визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.2 ст.366 КК України (а.с.98-125).

Зокрема, відповідно до вказаного вироку ПП «Західлісбуд» було створено з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі. Діяльність винних осіб була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на банківські рахунки нібито за виконання господарських правочинів. Вироком встановлено відсутність основних і оборотних коштів, найманих працівників, констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобов'язань.

Вказаний вирок колегія суддів приймає до уваги в порядку ч.2 ст.195 КАС України з метою об'єктивного вирішення розглядуваного спору і враховує в порядку ч.4 ст.72 КАС України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У розглядуваній справі, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично товари та роботи (послуги) у контрагента ПП «Західлісбуд» не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції були нікчемними. На підтвердження своїх доводів Костопільська МДПІ надала суду письмові документи про те, що позивач товари та роботи (послуги) не придбавав, а фактично співпрацював з фіктивним суб'єктом господарювання.

Окрім цього, оскільки ПП «Західлісбуд» є фіктивним підприємством, тому видані ним первинні документи позивачу слід вважати такими, що не мають юридичної сили. Вищевказаними вироком суду надано оцінку документації, якою оформлені правовідносини між позивачем та ПП «Західлісбуд», як неправдивій, складеній з метою маскування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобов'язань останнього.

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою згаданої статті, є нікчемним.

Визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин податковий орган підставно прийшов до висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Західлісбуд».

Таким чином, враховуючи підтвердження в суді апеляційної інстанції обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. задоволити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.12.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Пал» до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з цього податку, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний