Рішення № 25424194, 25.07.2012, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/6550/2012

2/0106/1315/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі

Головуючого судді Абзатовой Г.Г.

при секретарі Ходаковської Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Євпаторія цивільну справу по позові ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю , визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття його з реєстрації. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона разом з неповнолітньою донькою є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 18 квітня 1994 року, спочатку як наймач, а з 16 листопада 2006 року, як співвласник квартири після її приватизації 2.11.2007 року ОСОБА_3 за нотаріальним договором передав належну йому 1\5 частку квартири у зв'язку з припиненням права на отримання аліментів на утримання неповнолітньої доньці ОСОБА_2. З 2008 року відповідач у квартирі не проживає, членом її сім'ї не є, не є її співвласником. Просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти його з реєстрації у цей квартирі.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, день та місце слухання справи сповіщений судом належно, відповідно до вимог ч.3 ст. 76 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомив, заяв і заперечень суду не надав. При таких обставинах, зі згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України, враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права і взаємостосунки сторін.

Суд вислухав пояснення позивача, свідків, допитаних по ініціативі позивача, дослідивши усі надані докази, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 13 червня 1997 року перебували у юридичному шлюбі ( а.с.27), який розірвали у 2005 році. Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2. ( а.с. 26)

Згідно свідоцтва про право власності квартира АДРЕСА_1 у рівних частках по 1\5 частки належала ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 ОСОБА_5 ( ас.с 6,7)

2.11.2007 року ОСОБА_3 - відповідач по справі , та ОСОБА_1 позивач по справі, яка діяла в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір про те, що у зв'язку з припиненням права на одержання аліментів для малолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 належну йому на праві власності 1\5 частку квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 мати дитини прийняла 1\5 частку квартири АДРЕСА_1 в рахунок належних до сплати аліментів ( а.с.8,9,10)

11 вересня 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який діяв через свого представника за нотаріально посвідченим договором купівлі продажу продали, а ОСОБА_1 купила 2\5 частки квартири АДРЕСА_1 ( а.с. 11,12,13)

Таким чином встановлений факт, що ОСОБА_1 є власником 3\5 часток а ОСОБА_2 власником 2\5 часток квартири АДРЕСА_1

Встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 18 квітня 1994 року ( а.с.14) та продовжує бути зареєстрованим у квартирі до теперішнього часу ( а.с.22)

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 не є власником спірної квартири з часу розпорядження ним права власності на частку квартири на користь ОСОБА_2, не є членом сім'ї ОСОБА_1, за яким би зберігалося право користування житлом. Співвласниками квартири є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_3 з іншого боку відсутні будь які договори щодо користування житлом.

Встановлено, що відповідач, не будучи власником спірного житла, перешкоджає власнику квартири позивачу по справі, користуватися належним йому майном. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Припинення права власності особи на будинок ( квартиру) припиняє його право користування цим будинком.

Право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту у випадку порушення прав власника.

Отже, у зв'язку з відсутністю договірних відносин з власником квартири та припиненням права власності ОСОБА_3 на квартиру, він втратив право користування квартирою та в даний час користується нею безпідставно.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 64, ч.3 ст. 156 ЖК України встановлено, що ОСОБА_3 не є членом сім'ї позивача, тому їх правовідносини регулюються ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Після того, як відповідач розпорядився власністю - передав свою частку квартири позивачці, припинилося його право користуватися квартирою, але він досі зареєстрований у цей квартирі, що створює для позивачці перешкоди у вільному користуванні власністю.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що права позивача порушені відповідачем, тому підлягають судовому захисту у спосіб обраний позивачем. Позовні вимоги ОСОБА_1 законні та обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Посилання позивача на підстави ст.. 71 ЖК України та ч.2 ст. 405 ЦК України, суд вважає зайвими.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Судом встановлено, що відсутні договірні відносин між власником і особою, яка чинить перешкоди у здійсненні права власності щодо квартири; квартира перебуває у володінні власника; з боку третьої особи протиправними діями вчиняються перешкоди щодо нормального користування чи розпорядження власником своїм майном. Припинення права власності особи на будинок припиняє його право на користування цим будинком.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 користувався квартирою, як особа, яка була власником зазначеної квартири до 2007 року, у теперішній час не набув самостійного права на житло з підстав, передбачених законом, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання його таким що втратив право користування квартирою.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зняття з реєстрації суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Частиною 3 цієї ж статті також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні»визначено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Частиною 1 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Отже, реєстрація відповідача в належній позивачу квартирі є лише офіційним документальним підтвердженням місця її проживання і не може вважатися дією, яка порушує право власності позивача на цю квартиру, а її припинення за рішенням суду можливе лише у разі втрати відповідачем права на користування цим жилим приміщенням чи виселення.

Проте сам факт реєстрації відповідача в квартирі, належній позивачу, не може бути перешкодою у користуванні та розпорядженні майном, оскільки для таких перешкод необхідна наявність ускладнення цих правоможливостей. Доказів, підтверджуючих те, що реєстрацією відповідача у квартирі позивача сама по собі дійсно та фактично чиняться перешкодджає у користуванні позивачем належною квартирою у порушення вимог ст. 60 ЦПК України суду не представлено.

Таким чином, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в заявлених ним межах про скасування реєстрації та про відсутність правових підстав для задоволення позову у цей частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 383, 391 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 60, 88, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРИШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю , визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1

У задоволенні позову ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зняття з реєстрації, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії

Суддя АБЗАТОВА Г.Г.