Постанова № 25416031, 23.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2012 року Справа № 2а/1270/5328/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Захаровій Ю.О.,

за участю сторін:

представника позивача -

УПФУ в м. Лисичанську Луганської області: не з'явився,

відповідача - ТОВ «Альянс Л.Т.Д»: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Л.Т.Д.» про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 246522,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Л.Т.Д.» про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 246522,14 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зареєстрований в Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області як платник страхових внесків.

В порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач не в повному обсязі сплачує страхові внески, у зв'язку з чим станом на 01.05.2012 за відповідачем рахується недоїмка по сплаті страхових внесків за період з 01.01.2007 по 01.01.2011 у розмірі 246522,14 грн.

Управлінням пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області відповідачу була направлена вимога про сплату боргу № Ю-429/18 від 04.05.2011. Відповідач суму боргу, зазначеної у вимозі, у встановленому законом порядку протягом 10 днів з дня отримання такої вимоги, не оскаржив, борг в повному обсязі не сплатив.

У зв'язку з несплатою відповідачем недоїмки позивач звернувся з позовом до суду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду справи був повідомлений належним чином, 23.07.2012 надіслав до суду факсимільним зв'язком заяву про проведення розгляду справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце проведення розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а. с. 21), про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Л.Т.Д.» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 23.01.2007 за № 13811060005000967 (а. с. 15-18) та зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області 14.09.2006 за № 12-11-03-1697 (а. с. 12).

Станом на 01.05.2012 недоїмка відповідача по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2007 по 01.01.2011 складає 246522,14 грн., що підтверджується карткою особового рахунку (а. с. 6-11), наданої позивачем до адміністративного позову.

04.05.2011 Управлінням пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області була винесена вимога про сплату боргу № Ю-429/18 на суму 246522,14 грн. (а. с. 14). Вказана вимога була отримана відповідачем 12.05.2011, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на поштовому повідомленні про отримання (а. с. 13).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач суму боргу, зазначеної у вимозі, у встановленому законом порядку протягом 10 днів з дня отримання такої вимоги, не оскаржив, борг в повному обсязі не сплатив.

Правовідносини, пов'язані зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

08.07.2010 прийнято Закон України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011 року, регулює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 2464, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, борг по сплаті недоїмки по страховим внескам у відповідача виник до 01.01.2011, тому, в даному випадку потрібно застосовувати норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (із змінами) (далі - Закон № 1058-ІV).

Згідно з п. 5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин у 2010 році) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 15 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17, п. 6. ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.

Згідно картки особового рахунку заборгованість відповідача по сплаті недоїмки по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2007 по 01.01.2011 становить 246522,14 грн.

Пунктом 6 частини 2 стаття 17, ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-ІV, страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону № 1058-ІV, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Зазначений борг до теперішнього часу відповідачем до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області не перерахований, вимога про сплату боргу № Ю-429/18 від 04.05.2011 у встановленому законом порядку не оскаржена.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд вважає, що позов Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Л.Т.Д.» про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 246522,14 грн. є доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 15, 17, 20, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Л.Т.Д.» про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 246522,14 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Л.Т.Д.» (юридична адреса: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, пр. Леніна, 119/111, р/р 260059394 у Луганській філії «Укргазбанку», МФО 304621, код 30627305) на користь Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347, код 21792407, р/р 25600301733 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665) суму заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 246522,14 грн. (двісті сорок шість тисяч п'ятсот двадцять дві гривні чотирнадцять копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 27 липня 2012 року.

СуддяВ.В. Матвєєва