Постанова № 25416003, 20.07.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2012 року 2а-2899/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Васильєвої М.В.,

представник позивача Сопіна Ф.М.,

представників відповідача Шпанюк В.М., Чайка Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехноспецпостач»

до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехноспецпостач" з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012 №0000102300 (з урахуванням уточнення позовних вимог), яким позивачу було донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 157 406,22 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 39 351,55 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про фіктивність правочину, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Олдеко». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Укртехноспецпостач»та ТОВ «Олдеко»не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. Під час проведення перевірки податковим органом були взяті до уваги акти перевірки контрагента позивача ТОВ «Олдеко»ДПІ Приморського району м.Одеси від 14.12.2011 №3070/23-5/37680145, від 27.01.2012 № 53/23-5/37680145 від 17.02.2012 № 318/23-5/37680145, якими було встановлено відсутність у ТОВ «Олдеко»договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, у підприємства відсутні трудові ресурси, складські та виробничі приміщення, транспортні засоби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки ТОВ «Олдеко»поставило товари в повному обсязі, це підтверджуються документально: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, книгою реєстрації доручень.

Крім того, позивач зазначив, що висновки Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції ґрунтуються на актах перевірки ДПІ Приморського району м.Одеси, які були скасовані постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суде від 05.06.2012 у справі № 2а/1570/795/2012. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважають податкове повідомлення-рішення правомірним, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехноспецпостач" є юридичною особою, що зареєстрована Переяслав-Хмельницькою міською радою Київської області 20.09.2001, як платник податків перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницькій об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 28.09.2001 за № 233.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: інші види оптової торгівлі.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехноспецпостач»та товариством з обмеженою відповідальністю «Олдеко»були укладені в усній формі договори поставки від 03.10.2011, від 01.11.2011, від 10.11.2011, відповідно до умов яких ТОВ «Олдеко»поставило позивачу коп?ютерні аксесуари, джерела безперебійного живлення, комплектуючі аксесуари, акустичні системи.

Факт поставки товарів підтверджується копіями податкових накладних від 03.10.2011 № 77, № 76, від 01.11.2011 № 67, від 10.11.2011 № 329 та копіями видаткових накладних від 03.10.2011 № 77, № 76, від 01.11.2011 № 67, від 10.11.2011 № 329 (а.с.42, 43, 45-47, 49, 51, 52, 55, 58-60, 63, 65,66).

На підставі рахунків-фактур від 03.10.2011 № 03101, № 03102, від 01.11.2011 № 01111, від 10.11.2011 № 10111 (а.с.44,50,57,64) позивач сплатив ТОВ «Олдеко»за поставлений товар грошові кошти у розмірі 944 437,27 грн. Факт розрахунку за поставлений товар підтверджується копіями платіжних доручень від 09.11.2011 № 223, № 224, від 06.12.2011 № 231, від 09.12.2011 № 233 (а.с.48, 54, 62, 68), банківськими виписками від 09.11.2011, 06.12.2011, 09.12.2011 (а.с.53,61,67).

За результатами господарської операції на підставі податкових накладних позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 157 406,22 грн.

У березні 2012 року посадовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Олдеко»за період з 01.10.2011 по 30.11.2011 (акт перевірки від 19.03.2012 №3/23-1/31587269).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем: пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, у результаті чого встановлено заниження суми податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 157 406, 22 грн., з яких за жовтень 2011 року -82 218,16 грн., за листопад 2011 року -75 188,06 грн.

Під час перевірки, посадовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області були взяті до уваги акти перевірки контрагента позивача ТОВ «Олдеко»ДПІ Приморського району м.Одеси від 14.12.2011 № 3070/23-5/37680145, від 27.01.2012 № 53/23-5/37680145 від 17.02.2012 № 318/23-5/37680145.

У вищезазначених актах перевірки зазначено, що у зв'язку з відсутністю договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів передача товарів не здійснювалась. Крім того, у ТОВ «Олдеко»відсутні трудові ресурси (водії, вантажники, брокери, бухгалтери, комірники), підприємство не має на балансі складських та виробничих приміщень, наявних транспортних засобів.

На підставі вищезазначеного посадові особи Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області дійшли висновку про нікчемність правочинів вчинених між ТОВ «Укртехноспецпостач»та ТОВ «Олдеко», та як наслідок, безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які були сплачені контрагенту у складі вартості придбаного товару, у розмірі 157 406,22 грн.

За результатами перевірки Переяслав-Хмельницькою ОДПІ Київської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2012 №0000102300, згідно з яким позивачу було донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 157 406,22 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 39 351,55 грн.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі -Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі -підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товару ТОВ «Олдеко»та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками -фактурами, платіжними дорученнями, книгою обліку довіреностей.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Укртехноспецпостач»понесло реальні витрати на оплату товару придбаного ТОВ «Олдеко». Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність договорів поставки, укладеними між позивачем і його контрагентом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів між ТОВ «Укртехноспецпостач» та ТОВ «Олдеко»від 03.10.2011, від 01.11.2011, від 10.11.2011 прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України є оспорюваним.

Як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту податковий орган посилається на акти перевірки контрагента позивача ТОВ «Олдеко»ДПІ Приморського району м.Одеси від 14.12.2011 №3070/23-5/37680145, від 27.01.2012 № 53/23-5/37680145 від 17.02.2012 № 318/23-5/37680145, якими було встановлено відсутність у ТОВ «Олдеко» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинах з позивачем та, як наслідок, безтоварність господарських операцій.

Проте, суд не приймає до уваги дане твердження, оскільки постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 у справі № 2а/1570/795/2012, було визнано протиправними дії ДПІ Приморського району м.Одеси по складанню актів від 14.12.2011 №3070/23-5/37680145, від 27.01.2012 № 53/23-5/37680145 від 17.02.2012 № 318/23-5/37680145, а вищезазначені акти були скасовані.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин висновки податкового органу про те, що позивачем порушено вимоги пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, є помилковим, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення податкового законодавства, передбачена пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України .

Інших доказів та заперечень, ніж ті, що наведені в акті перевірки та у запереченнях на позовну заяву, відповідач не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1967,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 21.06.2012 № 0710029, від 22.06.2012 № 0710023, а тому судові витрати у розмірі 1967,60 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись вимогами статтей 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 04.04.2012 №0000102300.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехноспецпостач» понесені ним судові витрати у розмірі 1967 (тисяча дев'ятсот шістдесят сім) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 липня 2012 р.