Постанова № 25415996, 23.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2012 року Справа № 2а/1270/3681/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ковальової Т.І.

при секретарі Ворошило О.Є.

за участю :

прокурора Петрової Г.В.

представника позивача: Шамкій В.М.,

представників відповідача: Тулупової О.А., Некрасенко Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Ровенькиантрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, про скасування податкових повідомлень-рішень

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Ровенькиантрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 01.02.2012 р. до адреси ДП «Ровенькиантрацит», як платника податків, від імені спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у Луганську надійшло повідомлення «Про проведення документальної позапланової невиїзної певірки ДП «Ровенькиантрацит».

З 01.01.2012 року по 03.02.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з ВПП у м. Луганську було проведено позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Ровенькиантрацит» за результатами якої було складено Акт про результати документальної позапланової перевірки державного підприємства «Ровенькиантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток.

Невиїзною документальною перевіркою встановлено:

порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про юдаткування прибутку підприємств» щодо заниження податку на прибуток на загальну уму 2 071 580 грн., у тому числі за 2010 р. у сумі 33430 грн. (4 квартал 2010 р.), за 2011 р. у :і 2038150 грн. (1 квартал 2011 р.);

порушення п.п.138.2, ст.138, п. п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-УІ зі змінами та доповненнями щодо заниження податку на прибуток загальну суму 122658 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 р. у сумі 99222 грн., за 2-3 кв. 2011 р. у сумі 23436 грн.

п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-УІ зі змінами та доповненнями щодо заниження податку на додано вартість на загальну суму 659706 грн., у тому числі: за березень 2011 р. у сумі 15719 грн. за квітень 2011 р. у сумі 641615 грн.; за червень 2011 р. у сумі 21585 грн.; за липень 2011 р. сумі 2372 грн.

24.02.2012 р. до адреси ДП «Ровенькиантрацит» надійшло податкове повідомлення рішення форма «В4» № 0000328012 від 22.02.2012 р., податкове повідомлення - рішення форма «Р» № 0000298012 від 22.02.2012 р., податкове повідомлення - рішення форма «Р» № 0000318012 від 22.02.2012 р., податкове повідомлення - рішення форма «Р» № 0000308012 від 22.02.2012 р.

1. Згідно податкових повідомлень - рішень форма «Р» № 0000318012 від 22.02.2012 року та форма «В4» №0000328012 від 22.02.2012 року встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання Державним підприємством «Ровенькиантрацит» за платежем податок на додану вартість на загальну суму 660 893,00 грн. (659 706,00 грн. и 21585,00 грн.)

Державним підприємством «Ровенькиантрацит», як платником податку було отримано податкові накладні від Виробничо - комерційної фірми «Укрпромснаб» № 214 від 09.03.2011 р., 131 від 03.03.2011 р., 577 від 21.03.2011 р.628 від 24.03.2011 р., та від ТОВ «Спецконтакт» №823 від 2.07.2011 р., 614 від 01.06.2011 р., 613 від 01.06.2011 р., . Загальна суму податку на додану вартість, згідно податкових накладних, складає 659 706,00 грн.

Таким чином, на виконання вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України. Державним підприємством «Ровенькиантрацит», суму податку на додану вартість у розмірі 659 706,00 грн. було віднесено до податкового кредиту.

На підставі викладених обставин зі сторони ДП «Ровенькиантрацит» не було порушень вимог п. 198.1, 198.2 ст. 198.6, ст.198 Податкового кодексу України.

Що стосується надання угодам, на підставі яких було здійснено постачання товарів від Виробничо - комерційної фірми «Укрпромснаб» договір №№110-3135 гп від 17.09.2010 р., від 02.02.2011 р., та ТОВ «Спецконтакт» №111-1398 гп від 22.03.2011 року ознаків нікчемності, повідомляємо наступне.

Відповідачем безпідставно вказано, що угоди, укладені з зазначеними контрагентами нікчемні, оскільки у Акті перевірки не зроблено послання на жоден факт/обставину, як підтвердження того, що вказані правочини дійсно нікчемні з урахуванням вимог Цивільного кодекс України.

Жодна з ознак нікчемності у Акті перевірки не обґрунтована, не зроблено посилання на жоден доказ, як підтвердження подібного висновку - «зазначені угоди мають ознаки нікчемності».

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до укладених з Виробничо - комерційної фірми «Укрпромснаб» та ТОВ «Спецконтакт», договорів була зроблена поставка товарів, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.

Згідно п. 14.1.36. Податкового кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для здійснення господарської діяльності, пов'язаної з видобуванням вугільної продукції державним підприємством «Ровенькиантрацит» здійснювалось придбання матеріалів та обладнання на підставі господарських договорів, укладених у відповідності з нормами Цивільного права.

Згідно п.79.1ст. 79 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-УІ «...документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п.п.75.1.2 п.75.1ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків». А саме в тому числі: «...податкових декларацій(розрахунків), фінансової, статистичної ті іншої звітності . регістрів податкового та бухгалтерського обліку,... первинних документів, які використовуються в податкового та бухгалтерського обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів». Документальна невиїзна перевірка здійснювалась без використання визначених у п.п.75.1.2 п.75.1ст.75 Податкового кодексу документів, що підтверджується п. 2.9. Акту перевірки від 03.02.2012 року.

В зв'язку з тим, що висновки Акту перевірки щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат вартість товарів, отриманих від ТОВ «Спец-контакт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Енергомаш», ТОВ ТД «Агрінол» ТОВ «Юрторгпак», ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004» безпідставні. Адже на підприємстві в наявності с документи, визначені в п.75.1ст.75 Податкового Кодексу України, за перевіряємий період, підтверджуючі фінансово-господарські відносини, між ДП «Ровенькиантрацит» та ПП ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ « Енергомаш», ТОВ «ТД»Агрінол», ТОВ «Юрторгпак»,ТОВ «Ровеньківська нафтобаза»-2004» ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а саме: договори, платіжні доручення, видаткові накладні та інші документи, які свідчать про використання отриманих ТМЦ у господарської діяльності.

Позивач просив суд визнати дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Ровенькиантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період березень - квітень 2011 р., червень - липень 2011 р. та податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2010 р. - 30.09.2011 р., на підставі наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Ровенькиантрацит» № 53 від 27.01.2012 р., яка була проведена з

31.01.2012 р. по 03.02.2012 р., протиправними.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську № 0000328012 від 22.02.2012 р., головою комісії з проведення реорганізації СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську, заступником голови ДПА в Луганській області - начальником СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську № 0000298012 від 22.02.2012 р., головою комісії з проведення реорганізації СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську, заступником голови ДПА в Луганській області - начальником СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську № 0000318012 від 22.02.2012 р., головою комісії з проведення реорганізації СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську, заступником голови ДПА в Луганській області - начальником СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську № 0000308012 від 22.02.2012 р., головою комісії з проведення реорганізації СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську, заступником голови ДПА в Луганській області - начальником СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

Відповідачем надано заперечення, в яких зазначено, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Ровенькиантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період березень - квітень 2011р., червень - липень 2011р. та податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2010р. - 30.09.2011р., за результатами якої складено акт від 03.02.2012 № 18/08-2/32320704.

В ході перевірки встановлені наступні порушення:

п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ДП «Ровенькиантрацит» занижено податок на прибуток у сумі 2071580грн., у тому числі за 2010р. (IV квартал 2010р.) в сумі 33430 грн., за І квартал 2011 року в сумі - 2038150 грн.;

пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України

(далі - ПК України), в результаті чого ДП «Ровенькиантрацит» занижено

податок на прибуток у сумі 122658грн., у т.ч. у II кварталі 2011р. у сумі 99222

грн., у II - III кварталі 2011р. у сумі 122658грн. (III квартал 2011р. 23436грн.);

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого ДП

«Ровенькиантрацит» занижено податок на додану вартість у сумі 659 706 грн., у

т.ч. з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. у сумі 15719 грн., з 01.04.2011р. по

30.04.2011р. у сумі 641615 грн., з 01.07.2011 по 31.07.2011р. у сумі 2372 грн. та

завищено від'ємне значення з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. на суму 21585грн.;

В ході перевірки було встановлено ДП «Ровенькиантрацит» мало взаємовідносини з наступними контрагентами: ПП «ВКФ«Укрпромснаб», ТОВ «Енергомаш» та ТОВ «ТД «Агрінол», ТОВ "Юрторгпак", ТОВ «Ровеньківська нафтобаза - 2004», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Відповідно стандарту 5 «Суміжні порушення податкового законодавства» методичних вказівок до Наказу ДПА України від 02.12.2005 № 540 порушення викладені в актах попередніх перевірок ДП «Ровенькиантрацит» з питань правомірності на рахування податку на додану вартість, а саме: від 21.03.2011 № 191/08-2/32320704, від 28.04.2011 №338/08-2/32320704, від 06.06.2011 № 391/08-2/32320704, від 14.12.2011 № 523/08-2/32320704, вплинули на сформовані показники у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за IV квартал 2010 року та І квартал 2011 р., а також у рядку 05 Декларацій «Витрати від операційної діяльності» за II та II - III квартали 2011 р.

Вищезазначені акти містять висновки про заниження суми податкового зобов'язання, заявленого у податковій звітності з податку на додану вартість у зв'язку з тим, що між ДП «Ровенькиантрацит» та контрагентами було укладено правочини з продажу та придбання товарів (робіт/послуг) без мети настання реальних наслідків.

Враховуючи вищевказане, Позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість товарів отриманих від контрагентів.

СДПІ ВПП у м. Луганську було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість ДП «Ровенькиантрацит» виходячи з наступного.

ДП «Ровенькиантрацит» за перевіряємий період було сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних виписаних ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Спец-Контакт».

В акті від 13.04.2011 №515/16-34202109 «Про проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки ПП «ВКФ «Укрпромснаб», зазначено, що в ході проведення матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

В ході перевірки контрагента Позивача встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; встановити реальність та товарність здійснених господарських операцій підприємствами не має можливості

У зв'язку з невеликою чисельністю працюючих, а саме 4 особи, здійснити обсяг робіт, який передбачено умовами договорів укладених між Позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб», фізично не можливо, що фактично ставить під сумнів здійснення постачання товарів та надання послуг.

Відносно ТОВ «Спец-Контакт», СДПІ ВПП у м. Луганську було отримано інформацію щодо завищення ним податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ДП «Ровенькиантрацит».

В акті від 17.10.2011р. № 1192/23-2/32019384 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спец-Контакт» зазначено, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків платником податків та його контрагентів.

Також необхідно враховувати той факт, що ДП «Ровенькиантрацит» документально не підтверджено отримання товарів (робіт, послуг).

При відсутності фактичних поставок товарів (робіт, послуг), підприємство не має права на формування податкового кредиту.

Таким чином, СДШ ВПП у м. Луганську, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяла відповідно до вимог законодавства та у межах наданих органам державної податкової служби прав.

Просили суд в задоволенні позовних вимог ДП «Ровенькиантрацит» відмовити в

повному обсязі за необґрунтованістю.

Представник прокуратури позовні вимоги позивача не визнала та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Вислухавши сторони, представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 19.12.2011 року, відповідно до ст.. 78 Податкового кодексу України, за № 22423 СДПІ з ВПП витребувана інформація та її документальне підтвердження з ДП «Ровенькиантрацит»(т.3 а.с.105)

ДП «Ровенькиантрацит» витребувану інформацію та документальне підтвердження не надали.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, на підставі наказу СДПІ ВПП №53 від 27.01.2012 року, та повідомлення від 27 січня 2012 року №14, з 31.01.2012 по 03.02.2012 р., було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Ровенькиантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період березень - квітень 2011р., червень - липень 2011р. та податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2010р. - 30.09.2011р., за результатами якої складено акт від 03.02.2012 № 18/08-2/32320704.(т.1 а.с.20-33, т. 3 а.с.99-102).

В ході перевірки встановлені наступні порушення:

п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ДП «Ровенькиантрацит» занижено податок на прибуток у сумі 2071580грн., у тому числі за 2010р. (IV квартал 2010р.) в сумі 33430 грн., за І квартал 2011 року в сумі - 2038150 грн.;

пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України

(далі - ПК України), в результаті чого ДП «Ровенькиантрацит» занижено

податок на прибуток у сумі 122658грн., у т.ч. у II кварталі 2011р. у сумі 99222

грн., у II - III кварталі 2011р. у сумі 122658грн. (III квартал 2011р. 23436грн.);

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого ДП

«Ровенькиантрацит» занижено податок на додану вартість у сумі 659 706 грн., у

т.ч. з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. у сумі 15719 грн., з 01.04.2011р. по

30.04.2011р. у сумі 641615 грн., з 01.07.2011 по 31.07.2011р. у сумі 2372 грн. та

завищено від'ємне значення з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. на суму 21585грн.(т.1 а.с.33).

На підставі акту перевірки від 03.02.2012 № 18/08-2/32320704 СДПІ ВПП винесені податкові повідомлення-рішення

№ 0000318012 від 22.02.2012 року на суму 659706 грн., та штрафних санкцій 1187,00 грн;

№ 0000298012 від 22.09.2012 року на суму 2071580,00 грн., та штрафних санкцій 8358,50 грн;,

№0000308012 від 22.02.2012 року на суму 122658,00 грн., та штрафних санкцій 0 грн;,

№0000328012 від 22.02.2012 року на суму 21585,00 грн., та штрафних санкцій 1,00 грн; (т.1 а.с.8-15).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється при наявності обставин перелічених у цьому пункті, в тому числі, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом робочих днів з дня отримання запиту;

Відповідно до п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу вищенаведених нормативних актів вбачається, що позапланова невиїзна документальна перевірка була проведена в межах повноважень, наданих органу державної податкової служби та з додержанням норм Податкового кодексу України.

Позивачем не доведено протиправність дій відповідача, стосовно визнання дії спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Ровенькиантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період березень - квітень 2011 р., червень - липень 2011 р. та податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2010 р. - 30.09.2011 р., на підставі наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Ровенькиантрацит» № 53 від 27.01.2012 р., яка була проведена 31.01.2012 р. по 03.02.2012 р., тому у задоволенні позовних вимог, в цій частині позову, слід відмовити за необґрунтованістю.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження. господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у відповідності до ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

На підставі ст. 198 Податкового кодексу України, в тому числі, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

На підставі п. 138.2., п. 139.9 ст.. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Стосовно порушень по заниженню податку на прибуток, суд застосовує «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виниклих правовідношень між позивачем та контрагентами - 4-й квартал 2010 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.11 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються:суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про подядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п. п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Статею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено таке, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них в спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. В ході перевірки було встановлено, що ДП «Ровенькиантрацит» мало взаємовідносини з наступними контрагентами: ПП «ВКФ«Укрпромснаб», ТОВ «Енергомаш» та ТОВ «ТД «Агрінол», ТОВ "Юрторгпак", ТОВ «Ровеньківська нафтобаза - 2004», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

На час здійснення господарських операцій вищевказані контрагенти позивача включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності поставок товарів, що на його думку свідчить про укладання угоди без мети настання реальних наслідків, оскільки в судовому засіданні було встановлено, товарність угод, що підтверджується актами прийому - передачі, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироку суду до будь-кого із сторін по даній справі, суду не надано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (податковими та видатковими накладними тощо).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ПП «ВКФ Укрпромснаб» за період 1-го квартал 2011 року, березень-квітень 2011 року здійснювалися на підставі договорів на закупівлю,поставку (т.1а.с.50-57, т. 3 а.с.172,179-182). Реальність угод підтверджується податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, приходними ордерами (т.1 а.с.58-86).

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ПП «Ровеньківською нафтобазою» здійснювалися на підставі договорів (т.1 а.с. 87-112, т.3 а.с.183-248, т.4 а.с.1-16) Реальність угод підтверджується податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, приходними ордерами, сертифікатом відповідності (т.1 а.с.113-129, 130-241).

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Енергомаш» здійснювалися на підставі договорів (т.2 а.с. 1-20, т.3 а.с.141-147) Реальність угод підтверджується податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, приходними ордерами, сертифікатом відповідності (т.2 а.с.21-46,).

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «ТД Агрінол» здійснювалися на підставі договорів (т.2 а.с. 47-59, т.3 а.с.143,151) Реальність угод підтверджується податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, приходними ордерами, (т.2 а.с.60-80).

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Юрторгпак» здійснювалися на підставі договорів (т.2 а.с. 81-84) Реальність угод підтверджується податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, приходними ордерами, (т.2 а.с.85-111), по прибутку (т.2 а.с.112-177).

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Лугпромбудсантехмонтаж» здійснювалися на підставі договорів підряду (т.2 а.с. 178-262, т.3 а.с.1-31) Реальність угод підтверджується податковими накладними, кошторисами, дефектними актами, актами прийняття виконаних робіт, платіжними дорученнями (т.2 а.с.32-72), по прибутку (т.2 а.с.112-177).

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Спец-Контакт» здійснювалися на підставі договорів (т.2 а.с. 73-76,148) Реальність угод підтверджується податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, приходними ордерами, (т.2 а.с.77-85)

На підставі вищенаведених первинних документів вбачається реальність угод та наявність господарських відносин між позивачем та контрагентами.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаного контрагенту, або мав реальну можливість з`ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача.

Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, податкові повідомлення рішення -

№ 0000318012 від 22.02.2012 року на суму 659706 грн., та штрафних санкцій 1187,00 грн;

№ 0000298012 від 22.09.2012 року на суму 2071580,00 грн., та штрафних санкцій 8358,50 грн;,

№0000308012 від 22.02.2012 року на суму 122658,00 грн., та штрафних санкцій 0 грн;,

№0000328012 від 22.02.2012 року на суму 21585,00 грн., та штрафних санкцій 1,00 грн; є противоправними та підлягають скасуванню.

Суд вважає за можливе, з ціллю повного захисту позивача, застосувати ст.. 11 КАС України, визнавши податкові повідомлення-рішення противоправним.

Позивач сплатив судовий збір на рахунок УДКСУ у м. Луганську в сумі 5819,00 грн. ( а.с.2, 43).

Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Позовні вимоги державного підприємства «Ровенькиантрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення рішення, винесені спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби:

№ 0000318012 від 22.02.2012 року на суму 659706 грн., та штрафних санкцій 1187,00 грн;

№ 0000298012 від 22.09.2012 року на суму 2071580,00 грн., та штрафних санкцій 8358,50 грн;

№0000308012 від 22.02.2012 року на суму 122658,00 грн., та штрафних санкцій 0 грн;

№0000328012 від 22.02.2012 року на суму 21585,00 грн., та штрафних санкцій 1,00

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Ровенькиантрацит» судові витрати 4 655грн. 20 коп. ( чотири тисячі шістсот п'ятдесят п'ять гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 28 липня 2012 року.

Суддя Т.І. Ковальова