Вирок № 2541372, 02.07.2007, Турійський районний суд Волинської області

Дата ухвалення
02.07.2007
Номер справи
1-47/2007
Номер документу
2541372
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України

Справа №1-47/2007 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2007 року Турійський районний суд Волинської області

під головуванням судді Овсієнка А.А. за участю секретаря Гут А.В. прокурора Книш В.В. потерпілого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійськ Волинської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, українки, громадянки України, уродженки с.Туровичі Турійського району Волинської області, жительки с.Клевецьк Турійського району Волинської області, з професійно-технічною освітою, непрацюючої, неодруженої, несудимої, у вчиненні злочину, передбаченого ст.124 КК України,

встановив:

17 травня 2007 року приблизно о 21 год 30 хв ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в житловому будинку ОСОБА_3, що в с.Клевецьк Турійського району Волинської області, захищаючись від протиправного посягання ОСОБА_1, який двічі вдарив підсудну і намагався в черговий раз нанести їй удар рукою по голові, перевищила межі необхідної оборони, умисно завдавши потерпілому удар кухонним ножем в нижню ліву частину грудної клітки, заподіявла йому тим самим тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки та живота з пошкодженням діафрагми, стінок шлунка та підшлункової залози, ускладненого внутрішньочеревною кровотечею, які є небезпечними для життя в момент заподіяння, що явно не відповідало небезпечності посягання та обстановці захисту.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою вину вчиненні інкримінованого їй злочину визнала частково, показавши суду, що 17 травня 2007 року вона знаходилась в будинку ОСОБА_3, що в с.Клевецьк Турійського району. О 21 год 30 хв до будинку зайшов її співмешканець ОСОБА_1, який, будучи в стані алкогольного сп'яніння, відразу почав її ображати нецензурними словами, супроводжуючи свої слова спочатку демонстрацією виделки, а потім і металевої миски з погрозами їх застосування для нанесення тілесних ушкоджень, при цьому вдарив її рукою по обличчю та ногою по лівій руці. Незважаючи на зроблені присутніми зауваження та намагання припинити конфлікт, ОСОБА_1, продовжуючи свої дії, замахнувся рукою над її головою і тоді вона захищаючись ненавмисне вдарила його кухонним ножем в ліву нижню частину грудної клітки. Оскільки ОСОБА_1 в цей момент різко нагнувся до неї, то ніж глибоко проник в тіло потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_1 підтвердив показання підсудної, однак зазначив, що наміру завдавати чергового удару ОСОБА_2 він не мав, а нахилявся до неї для того, щоб обійняти підсудну і таким чином помиритись з нею.

При цьому ножа в руках підсудної він не помітив, як не помітив і того моменту, коли підсудна вдарила його цим ножем. Коли він відчув біль у грудях, то спочатку подумав, що вдарився об гострий кут стола і лише трохи згодом зрозумів, що рана завдана саме ножем.

Той факт, що потерпілому ОСОБА_1 було спричнено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, об'єктивно стверджено висновком судово-медичної експертизи № 448 від 25 травня 2007 року (а.с.53-54), з якого вбачається, що на тілі ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді колено-різаної рани на передній поверхні грудної клятки зліва по умовній середньоключичній лінії в VII міжребер'ї, ранового каналу, який починається від шкірної рани, продовжується через міжреберні м'язи, проникає через діафрагму в черевну порожнину, продовжується через стінки шлунка та закінчується в товщі тіла підшлункової залози, ускладненого внутрішньочеревною кровотечею.

Як показала суду свідок ОСОБА_3, удар ножем ОСОБА_2 нанесла ОСОБА_1 захищаючись від його спроби черговий раз вдарити підсудну по голові, коли потерпілий різко нахилився вперед до підсудної і замахнувся над її головою своєю рукою.

Те, що потерпілий весь час поводив дуже себе агресивно по відношенню до підсудної, при цьому завдав їй удари рукою по обличчі та ногою по лівій руці, однозначно ствердили суду також свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Як вбачається з оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_6 (а.с.40-41) та протоколу відтворення обстановки та обставин події, проведених з його участю (а.с.42-45), ОСОБА_2 нанесла ОСОБА_1 удар ножем в нижню ліву ділянку грудної клітки в той момент, коли потерпілий нахилившись вперед намагався черговий раз вдарити ОСОБА_2, замахуючись правою рукою над її головою.

Як показали суду свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, підсудна, потерпілий та всі без виключення свідки під час досудового слідства давали пояснення та показання добровільно, без стороннього впливу, при цьому послідовно та детально описуючи обставини скоєного злочину.

Таким чином, показання вищевказаних свідків та підсудної спростовують твердження потерпілого про те, що наміру черговий раз вдарити підсудну він не мав, а нахилявся до неї для того, щоб обійняти та помиритись.

Показаннями вищевказаних свідків також спростовується твердження підсудної про те, що умисно удару ножем вона не завдавала, а вищевказані тілесні ушкодження ОСОБА_1 отримав, самостійно нахромившись на ніж в її руці.

Аналізуючи досліджені в ході судового слідства докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_1, зокрема нанесення їм підсудній ударів, дійсно являли собою протиправне суспільне небезпечне посягання і тому у ОСОБА_2 були всі підстави вважати, що в діях потерпілого міститься певна загроза її здоров'ю, оскільки ОСОБА_1 будучи фізично значно сильнішим за підсудну, впродовж конфлікту поводився агресивно та побив підсудну.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 діяла в стані необхідної оборони, однак обраний нею спосіб захисту явно не відповідав небезпечності посягання та обстановці захисту. Так, харктер дій потерпілого та обстановка, в якій відбувався конфлікт не давали підсудній достатніх підстав завдавати умисного удару ножем в життєво важливі органи потерпілого.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчиненому у разі перевищення меж необхідної оборони, і кваліфікує такі її дії за ст.124 КК України.

При обранні підсудній виду і міри покарання суд враховує в сукупності:

· ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості;

· особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, ніде не працює.

Відповідно до ст. 67 КК України суд також враховує обставину, яка обтяжує покарання - вчинення ОСОБА_2 злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Сам потерпілий жодних майнових та особистих претензій до підсудної не має і

просить суд суворо її не карати.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини в їх сукупності, суд призначає ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті КК України, за якою вона засуджується.

При цьому суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання і тому звільняє її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Вирішуючи питання про запобіжний захід підсудній до набрання вироком законної сили, суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_2 без змін раніше обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Відповідно до ст.81 КПК України суд вирішує долю речових доказів - кухонний ніж та сорочку повертає їх власникам.

Прокурором заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 в користь Турійської центральної районної лікарні (далі-Турійської ЦРЛ) 456 грн. 27 коп. витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Розглядаючи даний позов, суд вважає доведеним факт умисного заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 в результаті перевищення меж необхідної оборони.

Підсудна ОСОБА_2 завлені позовні вимоги визнала повністю і тому, на підставі ст.ст.93, 93-1 КПК України, ч.1 ст.1206 ЦК України, суд стягує з підсудної в користь Турійської ЦРЛ 456 грн. 27 коп. понесених даним закладом охорони здоров'я витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 93, 93-1, 323, 324 КПК України, ч.1 ст.1206 ЦК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.124 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили залишити раніше обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

На підставі ст.81 КПК України речові докази, які знаходяться в камері схову речових доказів Турійського РВ УМВС України у Волинській області, повернути власникам : кухонний ніж - ОСОБА_3, сорочку - ПОСОБА_1, жителям с.Клевецьк Турійського району Волинської області.

Цивільний позов прокурора Турійського району Волинської області про стягнення з ОСОБА_2 в користь Турійської центральної районної лікарні 456 грн. 27 коп. витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Турійської центральної районної лікарні, р/р № 35416001002000 в ГДКУ у Волинській області, МФО 803014, ЗКПО 01983039, 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 27 коп. витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

На вирок суду протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд.

Попередній документ : 2334474
Наступний документ : 2654616