Ухвала суду № 25413444, 09.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2012 р. м. Київ К-150/09

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Мартиненко І.В.

за участю представника

відповідача Гучка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва)

на постанову Господарського суду м. Києва від 14.05.2007

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008

у справі № 29/120-А ( 22-а-2443/08 )

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «МЄКАС інвестмент Л.В.»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 14.05.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008, позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києві від 22.08.2006 № 0007242306/0. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 16.02.2007 № 0007242306/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн.

ДПІ Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1.1, п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054, та процесуального права: ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі -Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на його правонаступника -Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 352053,00 грн. за період: ІІ квартал 2003 року -квітень 2005 року слугували висновки перевірки, викладені в актів від 10.08.2006 № 363/23-06/32114299, про порушення позивачем вимог п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (в редакції наказу від 23.10.1998 № 499).

Порушення полягало у тому, що позивач не мав права на подання загальної декларації, а повинен був подати скорочену декларацію за вимогами п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, оскільки його обсяг оподатковуваних операцій є меншим ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Податковий кредит за спірний період сформовано позивачем за наслідками сплати податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання позивачем будівельних матеріалів для капітального ремонту та реконструкції нерухомості, що належить йому на праві власності. В цьому ж періоді позивачем заявлено до бюджетного відшкодування 352053,00 грн.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією судів попередніх інстанцій щодо неправомірного зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з визначених податковим органом підстав, з огляду на таке.

У період з ІІ кварталу 2003 року по квітень 2005 року порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету регламентувався п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV, який набрав чинності у цій частині з 01.06.2005), якого платник податку зобов'язаний був дотримуватися при розрахунку від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування.

Пунктом 7.7. ст. 7 вказаного Закону України не було передбачено норми, яка б обмежувала право платника податку на додану вартість на заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість у податковій декларації певним обсягом оподатковуваних операцій.

Пункт 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (в редакції наказу від 23.10.1998 № 499) не може бути застосовано до даних правовідносин в силу вимог ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки містить положення, які не передбачені в Законі України «Про податок на додану вартість», а тому не відповідає останньому.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло